Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 червня 2018 року

м. Київ

справа №804/8250/16

адміністративне провадження №К/9901/40063/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 (суддя - Кононенко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017 (головуючий суддя - Іванов С.М., судді - Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до СДПІ, у якому просило: визнати протиправною бездіяльність податкового органа щодо ненадання Державній казначейській службі України у Дніпропетровській області висновку з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 1084611,60 грн.; зобов'язати СДПІ надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1084611,60 грн. за грудень 2015 року згідно податкової декларації з податку на додану вартість (реєстраційний № 9273877144 від 20.01.2016).

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалось на те, що у січні 2016 року до СДПІ було подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року, відповідно до якого сума бюджетного відшкодування за цей період склала 6408642,00 грн. Листом від 15.04.2016 СДПІ повідомила Товариство, що податковим органом проведено підтвердження та сформовано висновки про суми відшкодування у загальному розмірі 5324030,40 грн. Зазначена сума була перерахована на рахунок Товариства 08.07.2016. При цьому, вказаним вище листом СДПІ повідомила Товариство, що питання щодо відшкодування суми податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 1084611,60 грн. буде вирішене після проведення документальної перевірки Товариства з питань взаємовідносин із суб'єктами господарювання ризикової категорії. Разом з цим, будь-яких актів за результатами камеральної перевірки декларації за грудень 2015 року у визначені законодавством строки Товариство не отримувало, що свідчить про те, що податковий орган не виконав свого обов'язку, покладеного на нього пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, чим допустив протиправну бездіяльність та порушив права Товариства.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 03.02.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017, позов задовольнив: визнав протиправною бездіяльність СДПІ щодо ненадання Державній казначейській службі України у Дніпропетровській області висновку з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 1084611,60 грн.; зобов'язав СДПІ надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1084611,60 грн. за грудень 2015 року згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що у строки, визначені пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, СДПІ не було виконано дій, передбачених цим Кодексом, необхідних для отримання Товариством бюджетного відшкодування, а також не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність у Товариства такого права, з урахуванням того, що чинне законодавство України не містить виключень, за яких податковий орган за умови проведення камеральної перевірки та підтвердження суми бюджетного відшкодування, може не подати відповідний висновок до органу державного казначейства у разі наявності сумніву у правомірності задекларованих платником податків сум та необхідності проведення документальної перевірки, проте без проведення такої у визначений пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України строк.

СДПІ оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.12.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідно до положень пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України СДПІ було проведено камеральну перевірку даних Товариства, задекларованих у декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, за результатами проведення якої підтверджено заявлену Товариством суму та сформовано висновок про суми відшкодування податку на додану вартість. Разом з цим, на даний час планується проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, за результатами проведення якої буде вирішене питання щодо відшкодування суми податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 1084611,60 грн.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.05.2018 прийняв касаційну скаргу СДПІ до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 12.06.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 20.01.2016 Товариство подало до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року, згідно якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 6408642,00 грн. Разом із декларацією Товариством були подані, зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування. Листом від 15.04.2016 за № 8905/10/28-01-51-03 СДПІ повідомила Товариство, що податковим органом проведено підтвердження та сформовано висновки про суми відшкодування у загальному розмірі 5324030,40 грн. разом з цим питання щодо відшкодування суми податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 1084611,60 грн. буде вирішене після проведення документальної перевірки Товариства з питань взаємовідносин із суб'єктами господарювання ризикової категорії. Обставини щодо проведення податковим органом камеральної перевірки даних, задекларованих Товариством у податковій звітності за грудень 2015 року, за результатами якої проведено підтвердження заявленої Товариством суми бюджетного відшкодування та сформовано висновок про суми відшкодування, були підтверджені СДПІ у запереченні на позовну заяву.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість врегульовано у статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Згідно з положеннями пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У справі, що розглядається, суди встановили, що декларація з податку на додану вартість за грудень 2015 року була подана Товариством 20.01.2016, строк на проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у такій декларації, сплатну 20.02.2016 і, як наслідок, позапланова документальна виїзна перевірка за наявності визначених пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України підстав мала б бути проведена СДПІ до 20.03.2016, тоді як доказів існування таких підстав, а також доказів проведення позапланової документальної виїзної перевірки податковим органом надано не було.

Зважаючи на те, що за результатами проведеної камеральної перевірки відбулося узгодження контролюючим органом заявленої Товариством суми бюджетного відшкодування, доказів прийняття податковим органом рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки суми бюджетного відшкодування, а також податкових повідомлень-рішень про відмову у бюджетному відшкодуванні в процесі розгляду справи надано не було, рішення судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню приписів Податкового кодексу України.

Таким чином, доводи СДПІ, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 та ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга СДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна