Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2019 року

Київ

справа №822/1464/16

адміністративне провадження №К/9901/13366/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року (суддя Польовий О.Л.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Кузьмишин В.М., судді - Сушко О.О., Боровицький О.А.)

у справі № 822/1464/16

за позовом Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ДПІ у м. Хмельницькому, податковий орган) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18 липня 2016 року № 0023291301/1525.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при формуванні електронних звітів у період з липня 2013 року по грудень 2014 року допущено помилку, а саме скопійовано та задвоєно таблицю 4, що призвело до збільшення суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті на 200 449,02 грн. Позивач зазначив, що у звіті за травень 2016 року вказану помилку самостійно виправив, тому, на його думку, податковий орган безпідставно нарахував пеню та штрафні санкції відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 18 липня 2016 року № 0023291301/1525 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 30 947,53 грн та нараховано пеню в сумі 845,57 грн за період з 21 січня 2016 року по 23 травня 2016 року.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у м. Хмельницькому.

21 грудня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу, в яких він просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

01 лютого 2018 року касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

При формуванні електронних звітів у період з липня 2013 року по грудень 2014 року позивач допустив технічну помилку, а саме скопіював та подвоїв таблицю 4, що призвело до збільшення суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті, на 200 449,02 грн.

Під час подання звіту за травень 2016 року позивач вказану помилку самостійно виправив та зменшив суму єдиного внеску на 200 449,02 грн.

18 липня 2016 року ДПІ у м. Хмельницькому прийняла рішення № 0023291301/1525 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини десятої, пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області застосовано штраф у розмірі 30 947,53 грн та нараховано пеню в сумі 845,57 грн за період з 21 січня 2016 року по 23 травня 2016 року.

Правомірність прийняття вказаного рішення є предметом розгляду цієї справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 Закону № 2464-VI визначено перелік платників єдиного внеску, відповідно до пункту 1 частини першої якої платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з частиною другою статті 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, окрім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За правилами частини другої статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною сьомою статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до вимог частини восьмої цієї статті платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язок зі сплати єдиного внеску покладений на роботодавця, який зобов'язаний сплатити його не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Як встановили суди попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах має місце виправлення платником єдиного внеску помилки, яка була ним допущена в попередніх звітних періодах. При цьому, виправлення помилки не призвело до збільшення суми сплати з єдиного внеску.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач належним чином виконав вимоги Закону № 2464-VI щодо своєчасного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а допущена ним помилка не може бути недоїмкою у розумінні статті 1 цього Закону.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність у позивача заборгованості щодо сплати єдиного внеску, а тому, відповідно, й підстав у відповідача для застосування фінансових санкцій у сумі 30 947,53 грн та нарахування пені в розмірі 845,57.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки, додаткової перевірки доказів щодо встановлення фактичних обставин у справі, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова