ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа №805/181/17-а

адміністративне провадження №К/9901/44533/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (суддя Тарасенко І. М. ) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2017 року (колегія у складі суддів Гаврищук Т. Г., Блохіна А. А., Сухарько М. Г. )

у справі №805/181/17-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

про зобов'язання надати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

І. РУХ СПРАВИ

1.04.01.2017 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

2. Позивач просив суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надати наказ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається ОСОБА_1 безоплатно у власність кадастровий №1422484400:05:000:0175 площею 1,5787 га, пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Новоартеміської сільської ради Костянтинівського району Донецької області за межами населених пунктів".

3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від
16.06.2017, позов задоволено.

4.27.06.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. Скаржник просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

5. Ухвалою від 11.07.2017 Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження, а ухвалою від 24.07.2017 зупинено виконання судових рішень.

6. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд до Верховного Суду.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 28.01.2016 № 20-СГ ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області за межами населеного пункту.

8. На виконання наказу від 28.01.2016 № 20-СГ було виготовлено проект землеустрою, агрохімічний паспорт земельної ділянки.

9. Також за заявою ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,5787 га, якій присвоєно кадастровий номер 1422484400:05:000:0175.

10. З метою затвердження розробленого та погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність земельної ділянки кадастровий номер undefined, площею 1,5787 га, пасовищ з цільовим використанням - для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 з відповідним клопотанням звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

11. Листом від 30.08.2016 № Ш-3727/0-2316/6-16 Головне управління Дергеокадастру у Донецькій області повідомило ОСОБА_1, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним Кодексом України, провадиться один раз по кожному виду використання. Згідно інформаційної довідки Управління Держгеокадастру у Костянтинівському районі Донецької області від 06.07.2016 № 193/01-29 за ОСОБА_1 вже обліковується земельна ділянка площею 0,4213 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДН № 001888 від 10.06.1996. Отже, право ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства вже реалізоване. Тому відсутні підстави для прийняття рішення про передачу земельної ділянки безоплатно ОСОБА_1 у власність.

12. Не погодившись з цим, 21.10.2016 ОСОБА_1 знову звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки. до клопотання додав копію Державного акту на право приватної власності на землю та лист роз'яснення: "Щодо окремих питань реалізації постанови КМУ від 05.08.2009 № 844".

13. Листом від 15.11.2016 № Ш-4755/0-3037/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомило ОСОБА_1, що порушене ним у клопотанні питання вже було розглянуто у серпні 2016 року та надано відповідь.

14. Не погодившись із вищевказаною відповіддю, 07.12.2016 ОСОБА_1 знову звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Новоартемівської сільської ради.

15. Листом від 20.12.2016 № Ш-5451/0-3703/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомило, що заперечує щодо погодження проекту землеустрою.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

16. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області порушує його право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки, оскільки дозвіл на розробку проекту йому був наданий, проект розроблено та присвоєно кадастровий номер земельній ділянці.

17. Посилається на додаткові роз'яснення (п.6) Державного комітету України із земельних ресурсів "Щодо окремих питань реалізації постанови КМУ від 05.08.2009 3844", згідно з якими ст. 56 ЗК України в редакції 1992 року та ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" законодавчо визначено можливість отримати одним громадянином безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та для ведення особистого селянського господарства. При цьому, право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в загальному розмірі, що не перевищує 2 га з урахуванням площі вже наданої земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, цей громадянин втрачає.

18. Таким чином, на думку позивача, оскільки у його власності перебуває тільки земельна ділянка із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, відповідач безпідставно відмовляється надати йому земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

19. Відповідач проти позову заперечував. Стверджував, що відповідно до ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян проводиться один раз по кожному виду використання. Терміни особисте селянське господарство та особисте підсобне господарство є тотожними.

20. Позивач вже отримав земельну ділянку площею 0,4213 га під особисте господарство, а отже, використав право на приватизацію землі з таким же цільовим призначенням.

21. Водночас, ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачає право громадян на збільшення земельної ділянки в межах норм, встановлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

Проте позивач про збільшення не просив.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що співвідношення понять "особисте підсобне господарство" та "особисте селянське господарство" дозволяють зробити висновок, що право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства мають ті громадяни, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі не більше 0,6 га відповідно до приписів Земельного кодексу України від
18.12.1990 (постанова Верховного Суду України від 24.06.2015). У такому випадку безоплатна передача земельної ділянки буде здійснюватися за загальним порядком, визначеним статтею 118 ЗК України.

23. Оскільки площа земельної ділянки 0,4213 га, отримана позивачем у власність в порядку здійснення безоплатної приватизації в 1996 році, не перевищує встановлену норму безоплатної передачі земельної ділянки громадянам для ведення особистого селянського господарства - 2,0 га, то відповідач безпідставно відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачеві спірної земельної ділянки площею 1,5787 га.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

24. Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області у касаційній скарзі посилається на ті самі доводи, якими обґрунтовував позов.

25. ОСОБА_1 заперечень на касаційну скаргу не подав.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд оцінив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні касаційної скарги.

27. З матеріалів справи вбачається, що спір зводиться до можливості громадянина одержати земельну ділянку, площею 1,5787 га із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства після того, як позивачем вже реалізовано право приватизації земельної ділянки, площею 0,4213 га для ведення особистого підсобного господарства, яка вже набута ним у власність у 1996 році.

28. Земельна ділянка, площею 0,4213 га для ведення особистого підсобного господарства, набута позивачем у власність у 1996 році за правилами Земельного кодексу України від 18.12.1990 (який втратив чинність у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2002 нового Земельним кодексом України від 25.10.2001).

29. Відповідно до вимог частини 6 статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

30. Водночас, частина 1 ст. 56 Земельного кодексу України від 18.12.1990 передбачала, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

31. В контексті наведених правових положень, колегія суддів в першу чергу звертає увагу на те, що поняття "для ведення особистого підсобного господарства", що застосовувалось у Земельному кодексі України від 18.12.1990 та поняття "для ведення особистого селянського господарства", що застосовується у чинному Земельному кодексі України, є тотожними.

32. Щодо розміру земельної ділянки, яку громадянин може отримати для ведення особистого селянського господарства, Суд зазначає наступне.

33. У частині 5 статті 20 Земельного кодексу України йдеться про види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, а окремі з них названі у статті 121 цього ж Кодексу - ведення фермерського господарства, садівництво, ведення особистого селянського господарства, будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, індивідуальне дачне будівництво, будівництво індивідуальних гаражів.

34. У частині 1 статті 116 Земельного кодексу передбачено три види безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян: а) приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених частині 1 статті 116 Земельного кодексу.

35. Відповідно до частини 4 статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених частини 4 статті 116 Земельного кодексу України, провадиться один раз по кожному виду використання.

36. Так, згідно з частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.

37. Водночас, частина 2 статті 121 Земельного кодексу України передбачено виняток, за якого гранична норма може бути збільшена - у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), тобто реалізації права на приватизацію державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

38. Аналізуючи наведені правові положення, Суд приходить до висновку, що стаття 121 Земельного кодексу України передбачає, як граничні розміри земельних ділянок, яку громадянин може отримати за певним призначенням, так і випадок можливості збільшення цього розміру. При цьому, збільшення стосується лише про земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

39. Таким чином, Земельного кодексу України гарантує громадянину право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.

40. Тобто, частина 2 статті 121 Земельного кодексу України застосовується за сукупності двох умов - у разі, коли особа має земельну ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 гектара та отримала в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), тому є потреба у її збільшенні понад 2 га.

41. З матеріалів справи вбачається, що позивачем реалізовано право на безоплатне отримання земельної ділянки вперше у 1996 році, площею 0,4213 га. Згодом позивач хотів отримати у власність площею 1,5787 га. Тобто, сумарна площа розміру земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства складає 2, га (0,4213 га + 1,5787 га), що не перевищує норму безоплатної приватизації.

42. Відтак, доводи Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про відсутність підстав для затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у власність площею 1,5787 га з тих підстав, що ним уже реалізовано право на отримання земельної ділянки в межах норм, установлених 121 Земельного кодексу України, колегія суддів вважає безпідставними. Крім того, Суд відхиляє доводи скаржника про застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 121 Земельного кодексу України, оскільки у даному випадку не йдеться про збільшення граничної норми розміру земельних ділянок, що передаються для ведення особистого селянського господарства.

43. Суд не встановив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права. Відтак, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

44. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

45. Судові витрати суб'єкту владних повноважень не відшкодовуються.

Керуючись ст. 328, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Кравчук

Суддя А. А. Єзеров

Суддя О. П. Стародуб