Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №818/1921/17

касаційне провадження №К/9901/47438/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Інспекція) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 (суддя - Соп'яненко О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (головуючий суддя - Старосуд М.І., судді - Лях О.П., Яковенко М.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Сумський завод продовольчих товарів» (далі - Товариство), до Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Управління Державної казначейської служби України у Сумському районі Сумської області (далі - Казначейство) про стягнення пені,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції та Казначейства, у якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства пеню у розмірі 18454,92 грн. за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість із бюджету.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що невиконання відповідачами своїх обов'язків, встановлених пунктами 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України порушило право Товариства на своєчасне отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2016 року у сумі 286762,25 грн., яке підлягало стягненню як заборгованість бюджету, з нарахуванням на неї пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України за період з 11.07.2017 по 10.12.2017.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 20.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, позов задовольнив: стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, у сумі 18454,92 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що Товариство виконало усі необхідні умови для своєчасного отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, розмір якого підтверджений судовим рішенням у адміністративній справі № 818/845/16, яке набрало законної сили, тоді як податковий орган не вчинив визначених законом дій, спрямованих на своєчасне перерахування Товариству бюджетного відшкодування, з огляду на що невідшкодована своєчасно сума податку на додану вартість вважається бюджетною заборгованістю, на яку нараховується пеня, на стягнення якої Товариство має право. Також, суди виходили з того, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2016 року не стосується декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 08.05.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судами не було надано належної правової оцінки тому, що у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість», яка не передбачає подання висновку до державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, Інспекція була позбавлена можливості виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі №818/845/16.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.12.2018 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 11.12.2018.

У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній від 15.12.2017) у справі здійснено заміну позивача - Публічного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» його правонаступником - Приватне акціонерне товариство «Сумський завод продовольчих товарів», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.05.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 22.02.2016 Товариство подало до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року, в рядку 20.1.2 якої задекларувало суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 437000,00 грн.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 28.09.2016 у справі №818/845/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016, позов Товариства задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Інспекції щодо неподання до Казначейства висновку про суми відшкодування податку на додану вартість щодо відшкодування з бюджету на користь Товариства 437000,00 грн. за декларацією за січень 2016 року; зобов'язав Інспекцію подати до Казначейства висновок про суми відшкодування податку на додану вартість щодо відшкодування з бюджету на користь Товариства 437000,00 грн. за декларацією за січень 2016 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

25.10.2016 на розрахунковий рахунок Товариства було відшкодовано 150237,75 грн. бюджетного відшкодування по декларації за січень 2016 року згідно з висновком про суми відшкодування податку на додану вартість від 20.10.2016 № 2351-07.

Висновок про відшкодування податку на додану вартість у розмірі 286762,25 грн. по декларації за січень 2016 року Інспекція до Казначейства не подавала, що не заперечувалося податковим органом в процесі розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Також, судами було встановлено, що згідно постанов Сумського окружного адміністративного суду у справах №818/1757/16, №818/969/16, які набрали законної сили, на користь Товариства з Державного бюджету України стягувалась пеня, нарахована на суму бюджетної заборгованості по декларації за січень 2016 року, за період з 07.04.2016 по 10.07.2017.

Предметом спору у даній справі є стягнення пені за період з 11.07.2017 по 10.12.2017, нарахованої на залишок невідшкодованої Товариству бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за січень 2016 року.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктами 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У справі, що розглядається, суди встановили, право Товариства на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми за січень 2016 року у розмірі 437000,00 грн. було підтверджене постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі № 818/845/16, яка набрала законної сили, проте Інспекція не подала у визначений законодавством строк до органу Казначейства висновок із зазначенням залишку суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у розмірі 286762,25 грн. з огляду на що вказана сума є бюджетною заборгованістю.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Виходячи з аналізу зазначених норм, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку. На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 Податкового кодексу України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правомірними.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 та постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити. При цьому, посилання Інспекції на положення постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість», яка не передбачає подання висновку до державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, є безпідставними, оскільки податковий орган не був позбавлений можливості виконати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі №818/845/16 до 25.01.2017 року, а також не обмежений правом відшкодувати Товариству залишок бюджетної заборгованості у інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 - без змін.

Керуючись ч.1 ст. 52, п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна