Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №804/15817/15

адміністративне провадження №К/9901/39022/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 804/15817/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Іріола Фрахт"

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського Валерія Івановича,

третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О.

про скасування рішення,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Іріола Фрахт"

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року (у складі судді Павловського Д.П.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року (у складі судді Чумак С.Ю.)

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Іріола Фрахт" (далі також - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського Валерія Івановича, третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О. про скасування рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норми матеріального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року апеляційна скарга позивача залишена без руху у зв'язку з порушенням строку для апеляційного оскарження встановленого статтею 186 КАС України, надано тридцятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії даної ухвали, для надання суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Іріола Фрахт" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року у справі № 804/15817/15 відмовлено.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки до теперішнього часу виявлені судом недоліки апеляційної скарги не усунуті, суд вважає за необхідне відмовити апелянту у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 08 жовтня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Іріола Фрахт" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 у справі № 804/15817/15. Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Іріола Фрахт" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2017 - залишено без руху.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 листопада 2017 року, після виконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху від 11 жовтня 2017 року, відкрито касаційне провадження у справі № 804/15817/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень КАС України касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 14 вересня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 804/15817/15 та призначив її до розгляду ухвалою від 10 грудня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 11 грудня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року є незаконною, та такою, що порушує норми матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції по різному мотивує свої рішення від 04 липня 2017 року про залишена без руху апеляційна скарга позивача та від 15 вересня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

10 жовтня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням норм процесуального права та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьої статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У відповідності до частини четвертої статті 189 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 49 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до статті 102 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року апеляційна скарга позивача залишена без руху у зв'язку з порушенням строку для апеляційного оскарження встановленого статтею 186 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), надано тридцятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії даної ухвали, для надання суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію вказаної ухвали від 04 липня 2017 року отримано позивачем 12 липня 2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. 07 серпня 2017 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року.

Зазначене клопотання позивача було обґрунтовано тим, що оскаржуване судове рішення від 13 квітня 2016 року отримано позивачем 30 травня 2017 року, про що свідчить конверт із вкладенням з боку Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Той факт, що копія оскаржуваної ухвали від 13 квітня 2016 року отримана 06 жовтня 2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, представником позивача за підписом невідомого "ОСОБА_6" або "ОСОБА_7" спростовується тими обставинами, що ТОВ з іноземними інвестиціями "Іріола Фрахт" створено 09 лютого 1996 року і за весь час роботи товариства в них не працювало жодного "ОСОБА_6" або "ОСОБА_7", в тому числі в період з жовтня 2016 року по час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. В якості доказів позивач надав до суду апеляційної інстанції штатний розклад підприємства. Посилаючись на вказані обставини, позивач вважає, що пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин та просив його поновити.

Проте, судом апеляційної інстанції не було прийнято до уваги зазначені доводи позивача як підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 13 квітня 2016 року з огляду на те, що з матеріалів справи було встановлено, що копію ухвали суду від 13 квітня 2016 року отримано позивачем 06 жовтня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, і тому останнім днем апеляційного оскарження є 11 жовтня 2016 року, тоді як апеляційна скарга подана лише 06 червня 2017 року, більше ніж через шість місяців, тобто з порушенням встановленого частиною третьою статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) п'ятиденного строку апеляційного оскарження.

Крім того, щодо посилання позивача на штатний розпис, як на доказ того, що особа, яка зазначена у поштовому повідомленні про отримання оскарженого судового рішення не є представником товариства, судом апеляційної інстанції не було прийнято до уваги, оскільки наданий штатний розпис не відповідає вимогам до цього документа, а саме не має як дати погодження, так і дати його підписання. Крім того, наданий документ, в якості доказу має підпис, проте не зазначено прізвище та ініціали особи, яка його підписала.

При цьому, судом апеляційної інстанції було вірно встановлено, що у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення чітко зазначено прізвище особи, яка отримала копію оскаржуваного судового рішення як представник ТОВ з іноземними інвестиціями "Іріола Фрахт", а відтак саме з дати, яка вказана у такому повідомленні, 06 жовтня 2016 року, слід відраховувати строк на апеляційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року.

Суд також погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, який зазначив, що не має жодних підстав ставити під сумнів дані надані Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" про вручення поштового відправлення уповноваженій особі апелянта у суду. Зазначене не було спростовано належними та допустимими доказами в суді апеляційної інстанції, та не спростовано доводами касаційної скарги.

Таким чином колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність поважних причини пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідач в касаційній скарзі не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

Суд критично ставиться до тверджень позивача, в касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції по різному мотивує свої рішення від 04 липня 2017 року про залишена без руху апеляційна скарга позивача та від 15 вересня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки таке твердження є невмотивованим.

Крім того, касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які регулюють порядок прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Іріола Фрахт" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року.

Згідно з частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» (пункти 22-23) зазначив, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (Melnyk v. Ukraine, N 23436/03).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд наголошує, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (Справа "Пономарьов проти України", Заява N 3236/03).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Іріола Фрахт" залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко