Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2018 року

Київ

справа №806/1350/16

адміністративне провадження №К/9901/20394/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року (головуючий суддя - Черняхович І.Е., судді - Попова О.Г., Семенюк М.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року (головуючий суддя Жизневська А.В., судді - Котік Т.С., Охрімчук І.Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Національної поліції України, Атестаційної комісії № 4 Національної поліції України про визнання протиправними та скасування рішень і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

У С Т А Н О В И В:

25 липня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 4 Національної поліції України, в якому просив: визнати протиправними та скасувати висновок (рішення) Атестаційної комісії № 4 Національної поліції України, оформлене протоколом від 7 червня 2016 року, наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 4 липня 2016 року № 142 о/с про звільнення його зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність); поновити позивача на посаді заступника начальника відділу Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року, задоволено клопотання Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Позовну заяву ОСОБА_2 в частині визнання протиправним та скасування висновку Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції України в Житомирській області щодо невідповідності позивача займаній посаді, оформленого протоколом від 7 червня 2016 року залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення із позовною заявою; далі - КАС України).

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Атестаційною комісією № 4 Головного управління Національної поліції в Житомирській області 7 червня 2016 року прийнято висновок (рішення), оформлений протоколом ОП№15.00006034.0036105, яким ОСОБА_2 визнано таким, що не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. З вказаним висновком (рішення) позивача ознайомлено 10 червня 2016 року, що підтверджено його особистим підписом в атестаційному листі. Не погоджуючись з висновком (рішенням) Атестаційної комісії № 4 ГУ НП в Житомирській області, позивач оскаржив його до Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону № 4. Скаргу ОСОБА_2 залишено без розгляду, у зв'язку з тим, що скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички (протокол ОП № 15.00006767.0036105 від 23 червня 2016 року).

Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 4 липня 2016 року № 142 о/с майора поліції ОСОБА_2 звільнено із займаної посади заступника начальника відділу Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (через службову невідповідність). Підстава: висновок апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 23 червня 2016 року.

До Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про скасування висновку (рішення) від 7 червня 2016 року про визнання позивача таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню через службову невідповідність та наказу про звільнення із займаної посади ОСОБА_2 звернувся 25 липня 2016 року, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції суду.

2 листопада 2016 року відповідачем у судовому засіданні заявлено клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 в частині вимог про скасування висновку (рішення) Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 7 червня 2016 року, яке обґрунтовано тим, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з вказаною позовною вимогою.

ОСОБА_2 заперечував щодо залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновку атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції України в Житомирській області та заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із вказаною вимогою. Обґрунтовуючи причини пропуску строку, встановленого для звернення до суду, позивач зазначив, що із оскаржуваним висновком ознайомився 10 червня 2016 року, проте у визначений частиною третьою статті 99 КАС України строк не зміг звернутися до суду, оскільки у період з 16 червня 2016 року по 4 липня 2016 року знаходився на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листком звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність № 191.

Задовольняючи клопотання відповідача та залишаючи позовну заяву без розгляду в частині, оскарження висновку, прийнятого відповідачем 7 червня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду та відсутні підстави для його поновлення.

Зазначена позиція підтримана Житомирським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За змістом частин першої, другої статті 99 вказаного Кодексу адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, позаяк захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що Атестаційною комісією № 4 Головного управління Національної поліції в Житомирській області 7 червня 2016 року прийнято висновок (рішення), оформлений протоколом ОП №15.00006034.0036105, яким ОСОБА_2 визнано таким, що не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Позивач із вказаним висновком ознайомився 10 червня 2016 року, отже останнім днем подання позову до суду щодо оскарження зазначеного висновку було 10 липня 2016 року.

Частиною третьою статті 99 КАС України встановлено місячний строк звернення до суду з цим позовом. Разом з тим, у період з 16 червня 2016 року по 4 липня 2016 року, тобто 19 днів із зазначеного строку, ОСОБА_2 проходив стаціонарне лікування з приводу гіпертонічного кризу, гіпертонічної хвороби 1 ступеню, що підтверджено листком звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність № 191.

Право на звернення до суду гарантоване Конституцією та законами України, а також міжнародними актами. У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як вбачається з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Провівши системний аналіз законодавства та матеріалів справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що за вищевказаних обставин та наданих доказів позивач не мав реальної можливості своєчасно реалізувати право на оскарження, прийнятого 7 червня 2016 року відповідачем висновку (рішення), у строк визначений частиною третьою статті 99 КАС України, а тому строк подачі скарги пропустив з поважних причин.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець