Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2018 року

Київ

справа №127/2544/17

адміністративне провадження №К/9901/23205/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Бевзенка В.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року (головуючий суддя - Федчишен С.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (головуючий суддя Драчук Т.О., судді - Загороднюк А.Г., Полотнянко Ю.П.) у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - УПФ України в місті Вінниці) звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - УДВС ГТУЮ у Вінницькій області), в якому просило: скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 24 січня 2017 року ВП №51324193 про накладення штрафу за невиконання рішення суду за виконавчим листом №127/4151/16-а, виданим Вінницьким міським судом Вінницької області 2 червня 2016 року у розмірі 5100 грн.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, УПФ України в місті Вінниці звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Позивач касаційну скаргу обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що УПФ України в місті Вінниці вживало заходів для виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 6 квітня 2016 року у справі №127/4151/16-а, про що повідомляло державного виконавця листами. Тому, скаржник вважає, що у державного виконавця були відсутні підстави для направлення боржнику вимог про виконання рішення суду та накладення на нього штрафу за його невиконання. Також, скаржник, наголошує, що резолютивна частина постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 6 квітня 2016 року у справі №127/4151/16-а не містить зобов'язання включення доплати як вдові померлого інваліда Великої Вітчизняної війни, яка не одружилась вдруге, при поновленні виплати ОСОБА_3 пенсії і під час розгляду справи та обставина чи не одружилась вона вдруге взагалі не досліджувалась, а тому посилається на відсутність підстав для застосування до нього штрафу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Бевзенка В.М., Желтобрюх І.Л.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області 6 червня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 51324193 з виконання виконавчого листа № 127/4151/16-а, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 2 червня 2016 року, яким УПФ України в місті Вінниці зобов'язано прийняти рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_3, починаючи з 7 жовтня 2009 року, з урахуванням усіх перерахунків, індексацій, доплат та щорічних разових грошових допомог як учаснику Вітчизняної війни, з урахуванням вимог статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункту 2 статті 10, частин 3 та 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Боржнику надано строк для добровільного виконання постанови суду до 13 червня 2016 року.

30 червня 2016 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. на підставі листа позивача винесено постанову ВП №51324193 про відкладення провадження виконавчих дій до 8 липня 2016.

УПФ України в місті Вінниці надіслано лист від 4 липня 2016 року №3764/06-33-1/09, яким відповідача повідомлено про виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 6 квітня 2016 року по справі №127/4151/16-а.

Водночас, 2 вересня 2016 року на адресу УДВС ГТУЮ у Вінницькій області надійшла заява стягувача - ОСОБА_3 про неповне нарахування та виплату їй присудженої пенсії згідно з рішенням суду.

6 вересня 2016 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. надіслано УПФ в місті Вінниці вимогу, якою зобов'язано виконати рішення суду в повному обсязі.

Позивачем надіслано листи від 16 та 21 вересня 2016 року №5131/06-33-1/09 та №5210/06-33-/10, в яких зазначено, що постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 6 квітня 2016 року у справі №127/4151/16-а виконана повністю.

7 грудня 2016 року відповідачем надіслано УПФ України в місті Вінниці вимогу, якою зобов'язано виконати рішення суду в повному обсязі. У вимозі зазначено, що на адресу Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області надійшов звіт Департаменту соцполітики Вінницької міськради від 11 листопада 2016 року, з якого вбачається, що боржником не нараховано ОСОБА_3 надбавку як вдові померлого інваліда війни і не включено її до списків виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня, як передбачено пунктом 2 статті 10, частинами 3 та 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».

УПФ України в місті Вінниці надіслано лист від 16 грудня 2016 року №6848/06-33-1/09, в якому зазначено, що в зобов'язальній частині резолютивної частини постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 6 квітня 2016 року у справі №127/4151/16-а не вказано про включення доплати як вдові померлого інваліда Великої Вітчизняної війни, яка не одружилася вдруге, а відтак позивачу не зрозуміло, чи потрібно виплачувати ОСОБА_3 цю надбавку.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2016 року у справі №127/4151/16-а у задоволенні заяви УПФ України в місті Вінниці про роз'яснення постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 6 квітня 2016 року у справі №127/4151/16-а в частині необхідності включення до складу присудженої ОСОБА_3 пенсії доплати як вдові померлого інваліда Великої Вітчизняної війни, яка не одружилася вдруге, відмовлено.

Відповідачем 24 січня 2017 року ВП №51324193 на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову, якою за невиконання рішення суду на боржника - УПФ України в місті Вінниці накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, УПФ України в місті Вінниці звернулось до суду з позовом про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у резолютивній частині постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 6 квітня 2016 року у справі №127/4151/16-а зазначено про необхідність поновлення ОСОБА_3 виплати пенсії, як вдові померлого інваліда Великої Вітчизняної війни, яка не одружилася вдруге, що передбачено пунктом 2 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту». УПФ України в місті Вінниці рішення суду не виконано без наявності для цього поважних причин, що є підставою для накладення штрафу з підстав, встановлених статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Зазначена позиція підтримана Вінницьким апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Порядок та процедура виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені статтею 63 Закону №1404-VІІІ.

Відповідно до частин першої та другої вказаної статті за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів ( за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Положеннями частини першої статті 75 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Пунктом 2 статті 10 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» передбачено, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Резолютивна частина постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 6 квітня 2016 року у справі №127/4151/16-а зобов'язувала УПФ України в місті Вінниці прийняти рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_6 з урахуванням усіх доплат та щорічних разових грошових допомог як учаснику Вітчизняної війни, встановлених, серед іншого, пунктом 2 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».

За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій відповідача щодо винесення постанови від 24 січня 2017 року ВП № 51324193 про накладання штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду відповідно до виконавчого листа № 127/4151/16-а, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 2 червня 2016 року.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо необхідності перевірки тієї обставини, чи не одружилась ОСОБА_6 вдруге. Вказана обставина мала значення при вирішенні судами адміністративної справи №127/4151/16-а з приводу правомірності дій органу Пенсійного фонду щодо відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_3 Водночас, вона не входить до предмету з'ясування в межах вирішення даної адміністративної справи, оскільки не має безпосереднього впливу на поважність наведених позивачем причин невиконання рішення суду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді В.М.Бевзенко

І.Л.Желтобрюх