ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 808/1120/16

адміністративне провадження № К/9901/40764/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю ``Торговельно-виробничий центр ``Україна`` до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2016 (суддя Татаринов Д. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 (головуючий суддя Суховаров А. В., судді: Головко О. В., Ясенова Т. І.),

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю ``Торговельно-виробничий центр ``Україна`` (позивач, ТДВ``ТВЦ "УКРАЇНА``, товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (відповідач, ГУ ДФС) податкові повідомлення-рішення від 13.01.2016 №№0000032201, 0000042201, 0000052201 про збільшення товариству грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 6451,25 грн (в тому числі, основний платіж - 5161 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1290,25 грн), з податку на додану вартість (ПДВ) - 211' 516,25 грн (в тому числі, основний платіж - 169' 213 грн, штрафні (фінансові) санкції - 42' 303,25 грн) та зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 354' 644 грн (т.І, а.с.14-16).

Зазначене рішення ГУ ДФС прийняло на підставі акта документальної планової виїзної перевірки ТДВ``ТВЦ "УКРАЇНА`` від 28.12.2015 №005/08-01-22-01/01559519 із висновком про порушення товариством вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу (ПК) України та вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 цього ж Кодексу, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 354' 644 грн, заниження податкових зобов`язань з цього податку за 2013 рік на 5161 грн та ПДВ за вказані періоди на загальну суму 169' 213 грн.

Суть зауважень контролюючого органу до товариства в акті перевірки полягала в тому, що товариство не відкоригувало податковий кредит з ПДВ у сумі 90' 987 грн при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у сумі 545' 922 грн, що виникла за наслідками операцій з придбання у ТОВ``Бізнес Строй`` будівельних послуг, але не оплаченими впродовж строку позовної давності. Також контролюючий орган дійшов висновку, що сформовані позивачем податковий кредит у сумі 78' 226 грн та витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, у сумі 381' 810 грн за наслідками операцій з придбання підрядних робіт на підставі договорів із ТОВ``Інтерпромальп`` та ТОВ ``Промбудвентиляція`` документально не підтверджені, оскільки надані до перевірки акти приймання виконаних робіт за 2013-2014 роки за своєю формою та змістом не відповідають типовим формам №КБ-2в та № КБ-3 (т. І, а.с.17-53).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на помилковість висновків контролюючого органу в акті перевірки та відповідно протиправність прийнятих на його підставі спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивач доводив, що до перевірки контролюючому органу були надані належно оформленні документи (договори, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, податкові накладні, платіжні документи інші), що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності за наслідками операцій з придбання підрядних робіт на підставі договорів із ТОВ``Інтерпромальп`` та ТОВ ``Промбудвентиляція``. Реальність цих операцій контролюючий орган в акті перевірки не заперечував. Позивач також вважав, що у нього не було підстав для коригування податкового кредиту, оскільки положеннями пункту 192.1 статті 192 ПК України такий випадок, як списання кредиторської заборгованості, не передбачено.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 05.07.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017, позов товариства задовільнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 13.01.2016 №№ 0000032201, 0000042201, 0000052201.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій підтримали позицію платника, що стаття 192 ПК України, яка регулює порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту, не вимагає коригувати податковий кредит у випадку списання платником податку кредиторської заборгованості після закінчення строку позовної давності. Також суд визнав, що надані позивачем під час перевірки та до суду первинні документи на підтвердження понесених витрат у зв`язку з придбанням послуг у ТОВ``Інтерпромальп`` та ТОВ ``Промбудвентиляція`` відповідають законодавчо установленим вимогам щодо їх оформлення. Натомість контролюючий орган, стверджуючи про невідповідність наданих товариством до перевірки документів типовим формам №КБ-2, № КБ-3, не зазначає в чому саме полягає така невідповідність. При цьому реальне виконання підрядних робіт в акті перевірки відповідач не заперечує.

ГУ ДФС звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючи на порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог статті 159 КАС України у чинній редакції на час розгляду справи, просило скасувати судові рішення попередніх інстанцій та відмовити в задоволені позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.05.2017 (суддя Вербицька О. В.) відкрив касаційне провадження №К/800/9611/17 у цій справі за касаційною скаргою відповідача.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Верховний Суд перевірив наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, судові рішення попередніх інстанцій та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 ПК України (у чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV вказано, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України в редакції, чинній до 01.07.2015, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, всі витрати господарюючого суб`єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності, підтверджені відповідними первинними документами та створювати певні наслідки.

З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях робив аналогічні правові висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Суди з урахуванням сутності зауважень контролюючого органу в акті перевірки щодо правомірності формування товариством даних податкового обліку за наслідками операцій з придбання підрядних послуг та заперечень проти позову щодо цього, з дотриманням вимог норми статті 86 КАС України надали оцінку наданим позивачем до перевірки та до суду документам (договори підряду, договірні ціни, локальні кошториси, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (№КБ-3), врахували обставини наявності у ТОВ``Інтерпромальп`` та ТОВ ``Промбудвентиляція`` господарської та податкової правосуб`єктності та оплату позивачем послуг і дійшли правильного висновку, що позивач підтвердив своє право на податковий кредит та витрати за наслідками операцій з названими контрагентами належними первинними документами, не спростоване контролюючим органом.

Також, спираючись на положення норми статті 192 ПК України, суди дійшли правильного висновку про відсутність у товариства обов`язку проводити коригування податкового кредиту у випадку списання безнадійної кредиторської заборгованості за отриманими і не оплаченими товарами.

У постановах від 07.11.2019 у справі №2а-5959/12/1470, від 18.02.2021 у справах №815/5277/16 та №804/3044/17, від 09.02.2022 у справі №640/12697/19 Верховний Суд вже висловив позицію про те, що з урахуванням особливостей норми статті 192 (підпункти 192.1.1, 192.1.2) ПК України обов`язки з відповідного коригування суми податкових зобов`язань постачальником та податкового кредиту покупцем виникають у разі, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості. Оскільки списання безнадійної кредиторський заборгованості у зв`язку із закінченням строку позовної давності за отриманими і неоплаченими товарах (послугами) не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), і норми ПК України не встановлюють обов`язку з коригування податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості, то у підприємства відсутній обов`язок коригувати податковий кредит з ПДВ.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів визнає, що при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права щодо встановлених у справі обставин і їх висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду при вирішенні спорів цієї категорії, тому згідно з частиною першою статті 350 КАС України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а додатково наведені обставини про необґрунтованість податкової вигоди позивача стосуються переоцінки доказів, що відповідно до статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи, та не були покладено в основу висновків акта та податкових-повідомлень рішень.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області) залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

СуддіІ.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко