Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2018 року у справі №803/1376/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2019 року

Київ

справа №803/1376/17

адміністративне провадження №К/9901/44348/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В. М.,

суддів: Єресько Л. О., Загороднюка А. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року (суддя Ковальчук В. Д. ) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року (судді: Онишкевич Т. В., Іщук Л. П., Обрізко І. М. ) у справі №803/1376/17 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - УДМС України у Волинській області), Ратнівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - Ратнівський РС УДМС України у Волинській області) про зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила:

- зобов'язати Ратнівський РС УДМС України у Волинській області та УДМС України у Волинській області видати своєму неповнолітньому сину ОСОБА_2 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки без використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - ЄДДР, Реєстр);

- зобов'язати УДМС України у Волинській області в подальшому здійснювати паспортний облік ОСОБА_2 за раніше встановленими формами, виключно за прізвищем, іменем та по батькові.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернулась із заявою до Ратнівського РС УДМС України у Волинській області про видачу її неповнолітньому сину ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, без застосування засобів ЄДДР, на що отримала відмову, яка вмотивована запровадженням внутрішніх паспортів у формі ID-картки та відсутністю бланків паспортів зразка 1994 року. Вважає, що відповідачі порушують права та інтереси її сина, відмовляючи у оформленні паспорта у формі книжечки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія з 01 листопада 2016 року припинено. А тому, в органу ДМС відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України, що не місить безконтактного електронного носія, чи будь-якого іншого паспорта. На переконання судів першої та апеляційної інстанцій орган ДМС зобов'язаний забезпечувати оформлення та видачу паспортів громадянам України у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме здійснювати видачу паспортів у вигляді картки. Суди також зауважили, що на момент звернення ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина, Ратнівський РС УДМС України у Волинській області вже був забезпечений необхідними матеріально-технічними ресурсами для оформлення паспорта громадянина України у вигляді картки з безконтактним носієм інформації, тож міг видати зазначений документ тільки у формі ID- НОМЕР_1. Посилання позивачки на Положення про паспорт суди розцінили як помилкове і, з огляду на чинне правове регулювання, безпідставне.

З приводу релігійних переконань позивачки, як аргументу, яким вона доводила своє право на те, щоб отримати документ, який посвідчує громадянство України її неповнолітнього сина, у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, суди зазначили, що законне право на свободу совісті можна реалізовувати лише в межах, передбачених статтею 35 Конституції України, Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 03 квітня 1991 року №987-XII (далі-Закон №987-XII) та інших законодавчих актів України шляхом подання заяви до відповідного центрального органу виконавчої влади про відмову від отримання документа, що містить безконтактний електронний носій, або від внесення інформації до такого носія. Виконання ОСОБА_2 свого обов'язку з отримання паспорту громадянина України повинно реалізовуватися відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Жодних виключень за релігійними переконаннями громадян стосовно форми та порядку видачі паспорту Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" не передбачено.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

22 березня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 на судові рішення першої та апеляційної інстанцій.

У касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог ОСОБА_1 зазначила, що перелік підстав для відмови у видачі документа, яким, зокрема, є паспорт громадянина України, визначений частиною 7 статті 16 Закону України від 20 листопада 2012 року №5492-VI "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - ~law19~), та є вичерпним, натомість, відмова відповідачів у оформленні та видачі паспорта громадянина України її сину у формі паспортної книжечки не містить обґрунтованих та законних підстав. Позивачка зауважує, що Положення про паспорт громадянина України передбачає два рівнозначні (альтернативні) варіанти оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді книжечки та паспортна картка. Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №302) також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідачів просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Зокрема вказує, що видати паспорт громадянина України на сьогодні можна тільки у вигляді ID-картки з безконтактним носієм інформації і встановлена законодавством процедура жодним чином не порушує прав та свобод ОСОБА_2.

Рух касаційної скарги

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 квітня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Білоус О. В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Богданюк Н. Л., у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В. М. (головуючий суддя, суддя-доповідач), Єресько Л. О., Загороднюк А. Г.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідно до свідоцтва про народження від 22 травня 2001 року НОМЕР_2, ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.

28 квітня 2017 року, у зв'язку із досягненням ОСОБА_2 16-річного віку ОСОБА_1 звернулася із заявами до Ратнівського РС УДМС України у Волинській області та УДМС України у Волинській області, у яких просила видати її сину паспорт громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки.

Листом від 28 квітня 2017 року № 0723/Б-14 Ратнівський РС УДМС України у Волинській області надав відповідь, що згідно з чинним законодавством України паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Бланки паспортів громадянина України (зразка 1994 року) в секторі відсутні, а тому документувати ОСОБА_2 паспортом громадянина України у вигляді книжечки не є можливим. Відповідач зауважив, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, відповідно до чинного законодавства з 01 листопада 2016 року припинено.

Аналогічна відповідь на звернення позивача від 28 квітня 2017 року тотожного змісту була надана УДМС України у Волинській області листом від 16 травня 2017 року № 0701/Б-63.

Крім цього, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2,13 червня 2017 року зверталася з заявою такого ж змісту (як і до відповідачів) до Державної міграційної служби України, однак отримала лист-роз'яснення про те, що з 01 листопада 2016 року відсутня можливість отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Вважаючи, що такі дії відповідачів порушують права та інтереси її сина ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частин 1 , 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Відповідно до ~law20~ кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відповідно до ~law21~ громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується.

За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з ~law22~ церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з ~law23~ (тут і далі - в редакції Закону України від 14 липня 2016 року №1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - ~law25~) суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації ЄДДР оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених ~law26~ документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Згідно з ~law27~ ЄДДР - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної ~law28~ інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування ЄДДР об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено ~law29~, ЄДДР, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

ЄДДР ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених ~law30~ документів. ЄДДР у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно з ~law31~ визначені ~law32~ уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ~law33~ внесення інформації до ЄДДР здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

У разі якщо інформація про особу вноситься до ЄДДР вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в ЄДДР є незмінним.

За ~law35~ документи, оформлення яких передбачається ~law36~ із застосуванням засобів ЄДДР (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт "а" ~law37~).

Відповідно до ~law38~ паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, містять безконтактний електронний носій.

За ~law39~ форма кожного документа встановлюється ~law40~.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Згідно з ~law41~ бланки документів, якщо інше не визначено ~law42~, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

~law43~ визначено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено ~law44~.

Відповідно до ~law45~ головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.

За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб'єктом.

Підстави, за яких уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено ~law46~, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в ~law47~.

Згідно з ~law48~ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ~law49~ паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у ~law50~. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

Згідно ~law51~ забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену ~law52~. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров'я або статевого життя.

На виконання положень ~law53~ Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №302, якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом пункту 2 Постанови №302 із застосуванням засобів ЄДДР запроваджено:

з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. №2503-XII;

з 01 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

За пунктом 3 Постанови №302: до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Відповідно до пунктів 1,2 додатка 2 "Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм" до Постанови №302 бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій.

У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law55~ до приведення законодавства у відповідність із ~law56~ закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить ~law57~, якщо інше не передбачено ~law58~. Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень ~law59~, Кабінет Міністрів України зобов'язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності ~law60~ привести свої нормативно-правові акти у відповідність із ~law61~.

У межах встановленого ~law62~ строку уряд прийняв постанову від 26 жовтня 2016 року №745, якою вніс відповідні зміни до Постанови №302. Постанова №745 набрала чинності з 01 листопада 2016 року, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №302.

Положення про паспорт (на яке позивачка посилається як на одну з правових підстав для задоволення позовних вимог) прийнято на виконання вимог статті 5 Закону України від 8 жовтня 1991 року №1636-XII "Про громадянство України" (який втратив чинність згідно із Законом України від 18 січня 2001 року №2235-ІІІ "Про громадянство України").

На підставі Положення про паспорт (у редакції Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року №3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 4 червня 1994 року №353 (далі - Постанова №353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №185 "Деякі питання виконання Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визнано такою, що втратила чинність.

Однак постановою від 12 червня 2013 року №415 уряд зупинив дію постанови від 13 березня 2013 року №185, відновивши дію Постанови №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).

Відповідно до пунктів 3,5,6,8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з тим, що неповнолітньому сину ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді (формі) паспортної книжечки.

Беручи до уваги суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо релігійних переконань, а також про те, що чинне законодавство (як-от Положення про паспорт) дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивачка), та наведене правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17 (провадження №Пз/9901/2/18), у якій Велика Палата Верховного Суду висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії.

Зокрема, вирішуючи спір (у справі №806/3265/17) по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми ~law65~, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. Велика Палата Верховного Суду вважає, що це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

Отож, як зауважила Велика Палата Верховного Суду, законодавець, прийнявши Закон України від 14 липня 2016 року №1474-VIII, яким внесено зміни до ~law66~, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи, за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

З огляду на наведене, зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду, а також на спосіб захисту, який визначив цей суд, коли ухвалював постанову від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17, є підстави погодитися з доводами позивачки, що висновки судів попередніх інстанцій у справі, судові рішення в якій є предметом касаційного перегляду, не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 3 статті 351 КАС неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах повноважень, визначених статтями 341, 349 КАС, колегія суддів дійшла висновку, що за встановлених обставин цієї справи та правового регулювання відносин, з яких виник цей спір, а також з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №806/3265/17, вимоги ОСОБА_1, яка діє і інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 слід задовольнити частково та зобов'язати Ратнівський РС УДМС України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання у подальшому здійснити паспортний облік ОСОБА_2 за раніше встановленими формами виключно за прізвищем, іменем та по батькові, то колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що такі задоволенню не підлягають, оскільки захист прав у майбутньому, без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість неправомірної поведінки суб'єкта оскарження не допускається.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов'язання Ратнівського районного сектора Управління Державної міграційної служби України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Ратнівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

4. В іншій частині постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

В. М. Соколов

Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк,

Судді Верховного Суду