ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 вересня 2018 року

справа №820/10403/15

адміністративне провадження №К/9901/54775/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у складі судді Зінченка А.В. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі суддів Мельнікової Л.В., Бенедик А.П., Донець Л.О. від 12 червня 2018 року у справі №820/10403/15 за позовом Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» до Східної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування санкцій та нарахування пені,

У С Т А Н О В И В :

01 жовтня 2015 року Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, правонаступником якої є Східна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 27 липня 2015 року № 0022541702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким застосовано штраф у сумі 1 532 558,49 грн. за період з 21 жовтня 2014 року по 10 серпня 2015 року та нарахована пеня у сумі 3 997 955,87 грн., з мотивів безпідставності його прийняття обумовленої тим, що 27 грудня 2011 року господарським судом Харківської області порушено провадження по справі про банкрутство Підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі № 5023/10655/11, провадження в якій триває та розповсюдження на нього норм редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14 травня 1992 року, оскільки згідно пункту 1-1 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2343-ХІІ положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності Законом № 2343-ХІІ від 04 листопада 2012 року, в редакції, яка діє з 18 січня 2013 року.

01 грудня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, адміністративний позов Підприємства задоволений, визнане протиправним та скасоване рішення податкового органу від 27 липня 2015 року №0022541702 про застосування до Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного в внеску.

02 липня 2018 року податковим органом подано касаційну скаргу, яка передана судді-доповідачу 26 липня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме приписів статті 1, 6 та 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-6, статей 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04 листопада 2012 року, доводить правомірність застосування ним штрафу та нарахування пені за період з 23 квітня по 13 липня 2015 року (березень-серпень 2014 року), просить скасувати постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Підприємства відмовити.

Заявник касаційної скарги доводить, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не є податком чи збором (обов'язковим платежем) в розумінні норм податкового законодавства, а тому, враховуючи положення резолютивної частини ухвали Господарського суду Харківської області від 27 грудня 2011 року по справі №5023/10655/11, правомірним є застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цією ухвалою введено мораторій саме на нарахування неустойки (штраф, пеня) інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), та не введено такого мораторію на зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак, і на нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну його сплату.

01 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №820/10403/15 з Харківського окружного адміністративного суду.

15 серпня 2018 року справа №820/10403/15 надійшла до Верховного Суду.

20 серпня 2018 року Підприємством наданий відзив на касаційну скаргу податкового органу, у якому, посилаючись на належну правову оцінку надану судами попередніх інстанцій обставинам у справі, відповідність висновків судів встановленим у справі обставинам, відповідність рішенням вимогам закону та ухвалення їх з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Позивач доводить дотримання ним порядку сплати єдиного соціального внеску, що обумовлює відсутність підстав застосування штрафу та нарахування пені за період з 23 квітня 2014 року по 13 липня 2015 року.

Підприємство, як платник єдиного соціального внеску доводить правомірність застосування правил дії мораторію, протягом дії якого не нараховується неустойка (штраф, пеня) зокрема щодо сплати страхових внесків. Наводить аналогічні правові позиції з цього питання викладені Верховним Судом України у постановах від 18 грудня 2012 року у справі 5/34-09, від 12 березня 2013 року у справі 29/5005/16170/2011, від 01 жовтня 2013 року у справі №28/5005/3240/2012.

Позивач вказує на наявність підстав звільнення від доказування, які правомірно застосовані судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин встановлених постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року по справі №820/5020/15.

Розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 14315629, є платником єдиного соціального внеску, перебуває на обліку у податкового органу (відповідача у справі).

27 липня 2015 року керівником податкового органу прийнято Рішення «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, на підставі частини десятої та пункту другого статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Підприємства застосований штраф у сумі 1532558 грн. 49 коп. за період з 23 квітня 2014 року по 13 люте 2015 року та нарахована пеня у розмірі 3997955 грн. 87 коп. (загальна сума 5530514 грн. 36 коп.), (том 1 арк. справи 9).

Рішення складене на формою затвердженою Додатком 12 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суди попередніх інстанцій установили, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 27 грудня 2011 року порушено провадження по справі про банкрутство Підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На даний час провадження у справі № 5023/10655/11 триває.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону від 14 травня 1992 року № 2343-ХII, яка застосовується до спірних правовідносин, за якою мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, частини четвертої статті 12 цього Закону, яка встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України № 2343-ХІІ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суди попередніх інстанцій з огляду на аналіз наведених норм дійшли висновку про те, що ця норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

За позицією судів попередніх інстанцій, висновуючись на аналізі положень Закону № 2343-ХІІ, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Наведена судами першої та апеляційної інстанції позиція узгоджується з правовою позицією про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладеною Верховним Судом України у постановах від 18 грудня 2012 року у справі № 5/34-09, від 12 березня 2013 року у справі 29/5005/16170/2011, та від 01 жовтня 2013 року у справі № 28/5005/3240/2012.

Висновуючись на аналізі наведених норм суди попередніх інстанцій визнали протиправним рішення відповідача від 27 липня 2015 року № 0022541702 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 1532558,49 грн. за період з 23 квітня 2014 року по 13 липня 2015 року.

Щодо нарахування пені суд апеляційної інстанції встановив, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску визнано протиправними та зобов'язано контролюючий орган зарахувати пеню у сумі 1434554,84 грн. в рахунок сплати єдиного соціального внеску і виключити її з картки особового рахунку ДП «Завод імені В.О. Малишева».

Протиправність визначення пені встановлена судовим рішення, доводить за позицією суду апеляційної інстанції її скасування за період з 23 квітня 2014 року до 31 жовтня 2014 року, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на наявність обставин, встановлених рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, які не доказуються при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи стосовно яких встановлено ці обставини.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій, висновки щодо оцінки спірного рішення здійсненні без встановлення всіх складових правопорушення. Податковим органом у спірному рішенні зазначені виключно правові підстави застосування штрафу та нарахування пені, а саме частина десята та пункт другий статті 25 Закону України №2464, при цьому не зазначено акта перевірки або іншого документа інформаційного (службового) користування, яким встановлене правопорушення, покладене в основу застосування штрафу, нарахування пені, прийняття спірного рішення, правові підстави застосування штрафу, пені та правові підстави прийняття рішення. До рішення не долучені розрахунки, як штрафу так і пені.

Відтак, склад правопорушень покладених в основу прийняття спірного рішення є недоведеним податковим органом. Посилання на норми матеріального права в касаційній скарзі є неприйнятними з огляду на положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Доводи відповідача про те, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не належить до складу податків, разом із тим, за положеннями частини четвертої статті 12 Закону України № 2343-ХІІ, під час дії мораторію у справі про банкрутство не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, відтак, спірні правовідносини підпадають під дію мораторію, нова редакція Закону №2343 не застосовується до позивача, внаслідок того, що він не визнаний Господарським судом банкрутом в процедурі банкрутства.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі №820/10403/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер