Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №814/701/18

адміністративне провадження №К/9901/51154/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 - уповноваженої особи на роботу з митницею ТОВ «Роскосметика»

на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 (суддя - Н.В. Лісовська)

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 (судді - Г.В. Семенюк, В.О. Потапчук, О.І. Шляхтицький)

у справі №814/701/18

за позовом ОСОБА_2 - уповноваженої особи на роботу з митницею ТОВ «Роскосметика»

до Головного державного інспектора відділу реагування №1 управління протидії митним правопорушенням Миколаївської митниці ДФС Какшинського Олега Володимировича,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Роскосметика»

про визнання протиправним та скасування протоколу №0187/50400/17, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2018 ОСОБА_2, як уповноважена особа ТОВ «Роскосметика» на роботу з митницею, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного державного інспектора відділу реагування №1 управління протидії митним правопорушенням Миколаївської митниці ДФС Какшинського Олега Володимировича третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» про визнання протиправним та скасування протоколу №0187/50400/17 про порушення уповноваженою особою ТОВ «Роскосметика» на роботу з митницею ОСОБА_2 митних правил за ознаками, передбаченими частиною першою статті 483 Митного кодексу України.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.03.2018, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №814/701/18 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що оскаржуваний протокол про порушення митних правил не є індивідуальним актом в розумінні ст. 4 КАС України, оскільки лише фіксує порушення, але безпосередньо не несе для особи негативних наслідків, а тому не порушує її прав, отже, заявлений позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник, із посиланням на пункт 2 частини першої, частину шосту статті 5 КАС України посилається на право кожної особи звернутись до суду, якщо рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси та просити про захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 ч. 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, у тому числі, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В свою чергу п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 488 МК України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 494 КАС України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 522 МК України встановлено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 471-473, 476, 482-484 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються місцевими судами (суддями).

Згідно з ч. 1 статті 527 МК України у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що після складання протоколу про порушення митних правил, зокрема передбачених ст. 483 МК України, відповідні матеріали направляються в суд для вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, за наслідками розгляду яких, приймається одне з рішень, передбачених Законом, а саме статтею 257 МК України.

Крім того, частиною 1 статті 529 КАС України встановлено, що постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі, з огляду на те, що оскаржуваний протокол про порушення митних правил не є індивідуальним актом (рішенням) суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 4 КАС України, оскільки останній, сам по собі, не несе для позивача негативних наслідків, а відтак і не порушує його прав.

Натомість протокол про порушення митних правил підлягає розгляду уповноваженим на це органом та за наслідками його розгляду, уповноваженим органом приймається одне з рішень (постанов) передбачених ст. 257 МК України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейська комісія з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказала, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?в;…&?й; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?ц;…&? ;». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Аналогічна позиція була висловлена Європейським судом з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України».

Пунктом 2 частини 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - уповноваженої особи на роботу з митницею ТОВ «Роскосметика» залишити без задоволення, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова