Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

м. Київ

справа №808/6471/15

адміністративне провадження №К/9901/26042/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ-5" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2015 (суддя - Бойченко Ю.П.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 (судді - Чередниченко В.Є., Коршун А.О., Панченко О.М.) у справі за позовом Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області Державної фіскальної служби України (далі - ОДПІ) до Публічного акціонерного товариства "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ-5" (далі - ПРАТ "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ - 5") про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

У С Т А Н О В И В:

ОДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу (354`357,99 грн) за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Звернення ОДПІ до суду про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, обґрунтовано посиланням на те, що станом на 28.08.2015 ПРАТ "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ - 5" має податковий борг по платежам в бюджет, а вжиті контролюючим органом з метою стягнення боргу заходи до позитивного результату не призвели.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 05.10.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016, позов задовольнив: надав ОДПІ дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ПРАТ "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ - 5" у розмірі 354`357,99 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

ПРАТ "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ - 5" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на повторний розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач, з посиланням на положення пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, Постанови правління НБУ від 02.02.1995 № 21, наказу Міністерства Статистики України від 15.02.1996 № 51, П(С)БУ 4 "Звіт про рух грошових коштів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, та Положення про порядок реєстрації і застосування електронних контрольно-касових апаратів при готівкових розрахунках у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затвердженого наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.1998 № 660, зазначає, що суди не врахували, що право власності на кошти підприємства не вичерпується лише коштами на розрахунковому рахунку (рахунках), та не дослідили наявність коштів в касі підприємства та дебіторської заборгованості.

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 02.06.2016 № К/800/12662/16 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну та зазначає, що відповідач, як під час апеляційного провадження, так і під час касаційного провадження не надає доказів на підтвердження факту наявності готівки в касі підприємства готівки у сумі 354`357,99 грн, а дебіторська заборгованість відповідно до положень пункту 87.5 статті 87 ПК України продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.08.2018 касаційну скаргу ДПІ прийняв до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін на 28.08.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 ПК України).

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (підпункт 14.1.155, пункт 88.1 ПК України).

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі (пункт 89.6 ПК України).

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1244.

Відповідно до пункту 95.1 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 ПК України).

Згідно з пунктом 95.3 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що лише сукупність відповідних обставин є підставою для контролюючого органу звернутися до суду із позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, а саме: наявність податкового боргу; наявність майна платника податків, описаного у податкову заставу; минуло 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) платнику податку податкової вимоги; відсутність коштів на рахунках платника податків в обслуговуючих банках.

Як встановили суди попередніх інстанцій, у зв'язку з несплатою платником податків самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань товариству було вручено податкову вимогу від 12.01.2015 № 3449-25 про сплату податкового боргу у сумі 1 673 470,83 грн (а.с. 14).

20.01.2015 відповідно до положень статті 89 ПК України ОДПІ прийнято рішення № 1261/23 про опис майна у податкову заставу, на підставі якого у подальшому був складений акт опису майна (будівля Ц-1/2-цех збірного залізобетону вартістю 1`968`161,18 грн) від 11.03.2015 № 76 (а.с. 22, 23).

Перебування активів ПРАТ "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ - 5" у податковій заставі підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 14.03.2015 (а.с. 24).

Суди також встановили, що у період з лютого 2014 року по лютий 2015 рік товариство декларувало податкові зобов'язання з орендної плати, податку на прибуток, авансові внески та з податку на нерухоме майно, але у встановлений строк самостійно узгоджені податкові зобов'язання не сплатило, внаслідок чого станом на 28.08.2015 податковий борг товариства становив 354`357,99 грн (а.с. 10, 49).

Запорозький окружний адміністративний суд постановою від 20.03.2015 у справі № 808/1418/15 задовольнив подання ОДПІ про стягнення з ПРАТ "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ - 5" податкового боргу у сумі 198`357,11 грн. Щодо решти суми боргу (ПДВ - 1`441`161,16 грн; пеня - 7047,01 грн), заявленого контролюючим органом до стягнення у поданні, Запорозький окружний адміністративний суд ухвалою від 20.03.2015 у справі № 808/1418/15 провадження закрив з підстав неузгодженості грошового зобов'язання.

На виконання вказаного судового рішення суду контролюючий орган у період з 20.05.2015 по 07.08.2015 виставляв інкасові доручення (розпорядження), які були повернуті банками без виконання з підстав відсутності коштів на рахунках товариства.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновком судів про те, що оскільки у відповідача наявний непогашений податковий борг та вжиті позивачем заходи щодо погашення податкового боргу відповідача позитивних результатів не дали, позов є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки: відповідно до положень пункту 87.5 ПК України орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у разі якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу. При цьому така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. У ході розгляду справи відповідач не надав докази щодо наявності в касі підприємства грошових коштів, за рахунок яких було можливе погашення податкового боргу.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ-5" залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду