ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 вересня 2018 року

справа №802/2229/17-а

адміністративне провадження №К/9901/55640/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (суддя - Воробйова І.А) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року (судді - Сторчак В.Ю., Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі 802/2229/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0029411204 від 08 листопада 2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі акту камеральної перевірки складеного податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 246467, 94 гривень за порушення положень пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме, порушення строку сплати податкового зобов'язання. Позивач вважає, що вказане рішення необґрунтоване та не відповідає вимогам законодавства, оскільки жодних порушень ним не допущено.

31 січня 2018 року Вінницький окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2017 року № 0029411204.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про перенесення граничного строку сплати податкового зобов'язання, якщо останній день сплати припадає на вихідний день, що обумовило протиправність спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафу в сумі 246467,94 гривні, оскільки останній день граничного терміну сплати податкового зобов'язання припадав на 30 липня 2017 року (неділя), а фактична сплата здійснена 31 липня 2017 року (понеділок).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Окрім того, скаржник зазначив, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Головним державним ревізором - інспектором податкового орган на підставі пункту 20.1 статті 20, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Товариства щодо порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання згідно податкової декларації податку на додану вартість за червень 2017 року від 20 липня 2017 року за №9141448855.

Перевіркою встановлено, що Товариство, у порушення вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодекс України, несвоєчасно сплачено узгоджену суму згідно податкової декларації податку на додану вартість за червень 2017 року від 20 липня 2017 року за №9141448855, у розмірі 2 464 679,40 гривень.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 25 жовтня 2017 року за №1843/12-04/36830374, в якому зафіксовано виявлене перевіркою порушення та, в подальшому, прийнято податкове повідомлення - рішення №0029411204 від 08 листопада 2017 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 246467,94 гривень.

Окрім того судами попередніх інстанцій встановлено, що останній день строку сплати товариством узгодженої суми податкового зобов'язання, передбачений пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, припав на вихідний день - 30 липня 2017 року (неділя), тоді як позивачем у справі сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання 31 липня 2017 року (понеділок).

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд виходив з наступного.

За положеннями абзацу першого пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовою підставою застосування до Товариства штрафу податковим органом визначено статтю 126 Податкового кодексу України, пунктом 126.1 якої передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Статтею 203 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Спірним питанням цієї справи є відсутність норми у податковому законодавстві, яка б визначала перенесення строку у випадку, коли граничний строк сплати податків припадає на вихідний (святковий) день.

При цьому, Податковий кодекс України визначає, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 49.20 статті 49 Податкового кодексу України).

Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року.

За положеннями статті 1 Конвенції, вона застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом; органом арбітражу, якщо такий орган не встановив порядку обчислення строків; або сторонами, якщо порядок обчислення строків не був безпосередньо чи опосередковано узгоджений між сторонами і не визначається існуючою практикою відносин між сторонами.

Відтак, в даному випадку законодавством не визначено перенесення граничного строку сплати податкового зобов'язання у разі, якщо останній день сплати припадає на вихідний (святковий) день, що цілком узгоджується з положеннями частини першої статті 1 Конвенції.

Відповідно до статті 5 Конвенції, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (означає день, у який цей строк спливає, стаття 2) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про перенесення граничного строку сплати податкового зобов'язання, якщо останній день сплати припадає на вихідний день, що обумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2017 року 30029411204.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі 802/2229/17-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер