ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.002223

провадження № К/9901/6271/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним, скасування наказу та поновлення на роботі, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката Бруха Андрія Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (у складі: Головуючого судді - Брильовського Р.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року (в складі: Головуючого судді - Старунського Д.М., суддів Большакової О.О., Качмара В.Я.) у справі №1.380.2019.002223,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.08.2019 просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №750/1 від 28.02.2019 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині, що стосується звільнення з посади ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №198 о/с від 26.03.2019;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділення Червоноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 27.03.2019;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 44977,41 грн.

2. В обґрунтування позову зазначалось, що у разі порушення кримінальної справи стосовно слідчого, рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності приймають тільки після доведення його вини або невинуватості згідно з КПК України, однак на момент проведення службового розслідування та винесення спірних наказів досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018140000000335 від 06.11.2018 не було закінчено, справа не передана до суду, не було вироку суду, яким позивача визнано винним у скоєнні будь-якого злочину.

3. Позивач стверджував, що вина в інкримінованих йому злочинах жодним чином не доведена, тому відсутні підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення. На переконання позивача сам по собі факт затримання та повідомлення позивачу про підозру у кримінальному провадженні № 42018140000000335 від 06.11.2018 не свідчить про скоєння останнім дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції. Позивач вважав, що в його діях відсутні порушення вимог ст. 18 ЗУ "Про Національну поліцію", Присяги поліцейського, ч. 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та вимог ч. 5 розділу І, п.1,2 ч. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейського.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, в задоволення позову відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку є доведеними і доводи, викладені у позовній заяві та поясненнях, не спростовують цього, а тяжкість застосованого до позивача виду дисциплінарного стягнення відповідає вчиненому дисциплінарному проступку.

6. Щодо доводів позивача про порушення процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суди попередніх інстанцій зазначали, що встановлені обставини справи свідчать про те, що наказ №258 про призначення службового розслідування прийнятий 23.01.2019, висновок службового розслідування складений 22.02.2019 та затверджений 26.02.2019, тобто відповідачем дотримано термін проведення службового розслідування. Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що 26.02.2019, день затвердження висновку службового розслідування, є днем виявлення вчиненого позивачем дисциплінарного проступку та, відповідно, наказ №750/1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прийнятий 28.02.2019, тобто в межах встановленого місячного строку.

7. Враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суди попередніх інстанцій вважали правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Поліції. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції вказував, що в даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з займаною ним посадою, оскільки останнім було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків, а відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.

8. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 , покладеним в основу апеляційної скарги про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних наказів з огляду на відсутність судового рішення (вироку), яким би підтверджувались обставини, що ставляться йому в провину, суд апеляційної інстанції також зазначав, що хоча вказані накази і винесені на підставі відомостей, наявних у матеріалах відповідного кримінального провадження, розпочатого відносно позивача, однак ґрунтуються на самостійних правових підставах.

9. Суд апеляційної інстанції також зазначав, що Закон України «Про Національну поліцію» виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного; отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

10. Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями у цій справі, адвокат Брух Андрій Олексійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі №1.380.2019.002223, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

11. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

12. Скаржник вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо дотримання відповідачем терміну проведення службового розслідування такими, що суперечать вимогам частинам 1, 4 статті 16 Дисциплінарного статуту. На переконання позивача, порушення строків проведення службового розслідування має наслідком визнання рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

13. Касатор також вважає, що суди попередніх інстанцій фактично відступили від позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №823/1056/16, з якої вбачається, що вчинення позивачем дій, за які передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Понад те, притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення що накладення певного виду стягнення. Зокрема, питання про наявність підстав для накладення на працівника дисциплінарного стягнення засовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

14. Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій вдались до встановлення вини ОСОБА_1 , а не до перевірки дій відповідача, а саме щодо встановлення того, чи службове розслідування здійснене в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були їх рішення прийняті на законних підставах.

15. До Верховного Суду від Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

16. Касаційна скарга адвоката Бруха Андрія Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 05 березня 2020 року.

17. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

18. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Бруха Андрія Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі №1.380.2019.002223.

19. Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу з 10.08.2008 по 06.11.2015 в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 в органах Національної поліції України, з 27.11.2018 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

21. За фактом події, що мала місце 06.11.2018 о 16:00 год було затримано співробітниками СП БКЗО УСБУ у Львівській області в приміщенні Червоноградського ВП ГУНП у межах кримінального провадження № 42018140000000335, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України старшого слідчого СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції Кравця Р.В., у зв`язку з чим призначено службове розслідування за результатами, якого складено висновок, затверджений начальником ГУНП у Львівській області 26.02.2019.

22. У ході проведення службового розслідування встановлено, що старший слідчий СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 з 27.10.2018 вимагав від громадянки ОСОБА_2 , відносно якої здійснював досудове розслідування у кримінальному проваджені за ст. 309 КК України та 22.01.2019, перебуваючи у службовому кабінеті, отримав від останньої неправомірну вигоду у вигляді банківської пластикової картки із наявними на рахунку 11940 дол. США, пін-коду для доступу до картки та паролю до системи онлайн-банкінгу "Приват 24" за не перекваліфікацію та непритягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за вчинення тяжчого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК України, після чого був затриманий працівниками Управління СБУ у Львівській області.

23. 23.01.2019 слідчим відділом прокуратури Львівської області у рамках кримінального провадження № 42018140000000335 повідомлено про підозру капітану поліції ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за вимагання та отримання неправомірної вимоги.

24. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2019 ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (360000 грн).

25. 25.01.2019 ухвалою Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 відсторонено від посади старшого слідчого СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області строком на 2 місяці - до 25.03.2019.

26. Вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку службове розслідування закінчити та за порушення службової дисципліни, зокрема основних обов`язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, п. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та вимог ч. 5 розділу І, п. 1, 2 ч. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, до старшого слідчого СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

27. Висновок службового розслідування за фактом порушень службової дисципліни окремими працівниками Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області від 22.02.2019 затверджений начальником ГУНП Львівській області 26.02.2018.

28. Судом першої інстанції також встановлено, що висновок службового розслідування був затверджений начальником ГУНП Львівській області 26.02.2019, відтак відповідачем було зроблено технічну помилку у році затвердження висновку, а саме замість "26.02.2019" вказано "26.02.2018".

29. 28.02.2019 ГУНП у Львівській області видано наказ № 750/1 "Про застосування дисциплінарних стягнень до працівників Червоноградського ВП ГУНП", яким за грубе порушення службової дисципліни, зокрема ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, п. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та вимог ч. 5 розділу І, п. 1, 2 ч. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, до старшого слідчого СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 , застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

30. У березні 2019 року начальником Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області винесено подання № 1912/14 про звільнення з Національної поліції України старшого слідчого відділення Червоноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 .

31. 26.03.2019 ГУНП у Львівській області в порядку виконання дисциплінарного стягнення видано наказ № 198 о/с "По особовому складу", яким капітана поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області з 26.03.2019 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

32. Підставою для видачі вказаного наказу слугував наказ ГУНП у Львівській області від 28.02.2019 № 750/1 та висновок службового розслідування від 22.02.2019.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

35. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

36. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

37. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок) та іншими нормативно-правовими актами.

39. Відповідно до статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

40. Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

41. Частиною 1 статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

42. Згідно з частиною другою зазначеної статті, поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

43. Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

44. За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.

45. На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

46. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 05.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут).

47. Згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

48.Частинами другою, третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

49. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема:

- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

- знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

- поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.

50. Згідно з частинами першою, третьою статті 11, статті 12, частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

51. Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

52. Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

53. Частинами першою-третьою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

54. Частинами сьомою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

55. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

56. Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807 (далі - Порядок № 893).

57. Пунктами 1- 4 розділу V Порядку № 893 визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту.

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

58. Відповідно до пунктів 1, 2, 9 розділу VІ Порядку № 893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника.

59. Згідно з пунктами 1, 2 розділу VІІ Порядку № 893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи.

У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт довільної форми, що підписується працівником кадрового підрозділу та іншими присутніми під час відмови особами, який долучається до особової справи поліцейського, притягнутого до дисциплінарної відповідальності.

60. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

61. Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ).

62. Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

63. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

64. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 26 листопада 2020 року у справі № 580/1415/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21 та багатьох інших.

65. У цій справі Верховний Суд також враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

66. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

67. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

68. Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

69. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

70. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

71. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19, а також від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21 тощо.

72.1. Як було зауважено судами попередніх інстанцій, у ході службового розслідування встановлено, що старший слідчий СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітан поліції Кравець Руслан Васильович, з 27.10.2018 вимагав від громадянки ОСОБА_2 , відносно якої здійснював досудове розслідування у кримінальному проваджені за ст. 309 КК України та 22.01.2019, перебуваючи у службовому кабінеті, отримав від останньої, неправомірну вигоду у вигляді банківської пластикової картки із наявними на рахунку 11 940 дол. США, пін-коду для доступу до картки та паролю до системи онлайн-банкінгу "Приват 24" за не перекваліфікацію та непритягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за вчинення тяжчого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК України, після чого був затриманий працівниками Управління СБУ у Львівській області. 06.11.2018 о 16:00 год. співробітниками СП БКЗО УСБУ у Львівській області в приміщенні Червоноградського ВП ГУНП в межах кримінального провадження № 42018140000000335, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України затримано старшого слідчого СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 .

72.2. 23.01.2019 слідчим відділом прокуратури Львівської області у рамках кримінального провадження № 42018140000000335 повідомлено про підозру капітану поліції ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за вимагання та отримання неправомірної вимоги.

72.3. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2019 ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (360000 грн).

72.4. 25.01.2019 ухвалою Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 відсторонено від посади старшого слідчого СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області строком на 2 місяці - до 25.03.2019.

72.5. За наслідками проведеного службового розслідування ГУНП у Львівській області зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, п. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та вимог ч. 5 розділу І, п. 1, 2 ч. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у недотриманні службової дисципліни, недисциплінованості капітана поліції ОСОБА_1 та повного ігнорування останнім вимог нормативно правових актів МВС України та НП України.

73. Отже, із встановлених обставин у даній справі слідує, що фактом порушення службової дисципліни згідно з висновком службового розслідування є те, що 27.10.2018 позивач вимагав від громадянки ОСОБА_2 , відносно якої здійснював досудове розслідування у кримінальному проваджені за ст. 309 КК України та 22.01.2019, та перебуваючи у службовому кабінеті, отримав від останньої неправомірну вигоду у вигляді банківської пластикової картки із наявними на рахунку 11940 дол. США, пін-коду для доступу до картки та паролю до системи онлайн-банкінгу "Приват 24" за не перекваліфікацію та непритягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за вчинення тяжчого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК України, після чого був затриманий працівниками Управління СБУ у Львівській області.

74. Як видно із матеріалів справи, за результатами проведеного службового розслідування було запропоновано накласти на капітана поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

75. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

76. Факт вчинення встановлених розслідуванням дій підриває авторитет і довіру до поліції як органу, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

77. Із наявних в матеріалах справи доказів слідує, що саме факт вимагання та отримання позивачем неправомірної вигоди став підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення зі служби як крайнього заходу дисциплінарного впливу. Встановлення цих обставин відповідає умовам викладеним у пункті 8 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та у пункті 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

78. При цьому, як вірно зазначали суди попередніх інстанцій, в даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з займаною ним посадою та яке виходить за межі дисциплінарної відповідальності, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

79. В контексті доводів позивача, слід зазначити, що відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, а не пункт 10 цієї норми.

80. Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

81. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

82. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

83. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

84. Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

85. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21.

86. Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно зазначали, що позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

87. Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є саме порушення позивачем службової дисципліни.

88. Верховний Суд враховує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

89. З огляду на вказане, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що в межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень доведено встановлені факти порушення позивачем вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, п. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та вимог ч. 5 розділу І, п. 1, 2 ч. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у недотриманні службової дисципліни, недисциплінованості капітана поліції ОСОБА_1 та повного ігнорування останнім вимог нормативно правових актів МВС України та НП України.

90. Щодо посилань позивача на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №823/1056/16, необхідно врахувати, що у цій категорії справ при вирішенні спору суди повинні виходити із сукупності конкретних обставин справи у взаємозв`язку із нормами права, які регулюють спірні правовідносини. Так, у наведеній скаржником справі, суди надавали оцінку матеріалам службового розслідування та недоведеності відповідачем факту порушення позивачем службової дисципліни прокурора. При цьому, варто зауважити, що різниця у фактичних обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Тому, сам факт наявності судових рішень, якими визнано неправомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення не свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а їх висновки не суперечать висновкам Верховного Суду.

91. Відповідаючи на доводи касаційної скарги в частині порушення відповідачем строків проведення службового розслідування, колегія суддів зазначає наступне.

92. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ №258 про призначення службового розслідування прийнятий 23.01.2019, висновок службового розслідування складений 22.02.2019 та затверджений 26.02.2019.

93. Верховний Суд додатково зазначає, що згідно частиною 1 статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

96. Водночас, частиною 4 вказаної статті передбачено, що службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

97. Таким чином, з огляду на те, що 23 лютого 2019 року припадав на вихідний день (субота), то останній день закінчення строку проведення службового розслідування є 25 лютого 2019 року. Як вже було встановлено, висновок службового розслідування був затверджений 26 лютого 2019 року, тобто фактично з пропуском строку на 1 день.

98. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що Верховний Суд у постанові від 25.07.2019 у справі № 826/13000/18 сформулював загальні підходи до оцінки та значення правової процедури у процесі притягнення до відповідальності посадових осіб. Так, у цій постанові Верховний Суд визначив, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Суд наголосив, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

99. Водночас, у іншій справі у постанові від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 Верховний Суд указував, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, Суд зауважив, що деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

100. У цій постанові Верховний Суд визначив, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

101. Тож, у підсумку, Верховний Суд у справі № 1640/3394/18, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, запровадив критерій виміру суттєвості порушень правової процедури ухвалення рішення та дійшов висновку, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. На думку Суду, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

102. Застосовуючи ці підходи до обставин даної справи, Верховний Суд зазначає, що з урахуванням наведених вище висновків та фактичних обставин справи, порушення строків проведення службового розслідування на 1 день, не є підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваних наказів.

103. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

104. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

105. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

106. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

107. Враховуючи зазначене, переглянувши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного оскарження, Верховний Суд констатує, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка з додержанням норм матеріального і процесуального права.

108. Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

109. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на стадії касаційного оскарження.

110. Доводи касаційної скарги висновків рішень судів попередніх інстанцій та Верховного Суду не спростовують.

111. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись статтями 2 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Бруха Андрія Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі №1.380.2019.002223 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду