Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.12.2018 року у справі №819/969/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2019 року

Київ

справа №819/969/18

адміністративне провадження №К/9901/67507/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН»

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року (головуючий суддя - Мірінович У.А.)

та на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Старунський Д.М., судді - Багрій В.М., Рибачук А.І.)

у справі №857/1273/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН»

до Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» (далі- Товариство) звернулося в Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), в якому просило:

- визнати протиправним зупинення Державною фіскальною службою України реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» №319 від 13.11.2017;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» №319 від 13.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, про протиправність дій контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій зазначили, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку зупинення податкових накладних не перешкоджає контролюючому органу здійснювати зупинення їх реєстрації, оскільки таке право надано відповідачу спеціальним законом - Податковим кодексом України та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 19.1.2010.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив про протиправність дій відповідача щодо зупинення реєстрації податкової накладної.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи Товариство подало до контролюючого органу податкову накладну від 13.11.2017 № 319 (а.с. 14).

Згідно квитанції від 30.11.2017 №1 реєстрація зазначеної накладної зупинена відповідачем, у зв`язку з тим, що вона не відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567. Також в квитанції зазначено, що за результатами опрацювання СМОКР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТЗЕД: 4016 та запропоновано Товариству надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК (а.с. 15).

Вважаючи дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної №319 від 13.11.2017 протиправними, Товариство звернулось до суду з даним позовом.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктами дванадцятим Порядку № 1246 передбачено здійснення в автоматичному режимі розшифрування та проведення перевірки поданих податкових накладних, серед іншого, на відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

За результатами перевірок, визначених пунктом дванадцятим Порядку №1246, податковим органом формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Така квитанція надсилається платнику податку в автоматичному режимі (в електронному вигляді у текстовому форматі) протягом операційного дня і є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, відповідачу надано право зупиняти реєстрацію податкових накладних, у встановлених законом випадках.

Разом з цим, Положення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначають, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Критерії оцінки, Перелік документів).

Пунктом шостим Критеріїв оцінки визначено два критерії для проведення Моніторингу податкової накладної, при цьому за змістом пункту першого Переліку документів для кожного із критеріїв законодавцем визначено специфічний (окремий) перелік документів, які платник податків може подати податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку документів, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Порядок прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову у такій реєстрації, у періоді, протягом якого реалізовувалися спірні правовідносини, було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" (далі - Постанова № 190).

Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, Суд вважає що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення, законність якого має бути перевірені судами попередніх інстанцій.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Відповідно до ч. 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що судами передніх інстанції під час розгляду справи не досліджено зміст квитанції №1, не встановлено чи відповідає вона встановленим законом вимогам, зокрема, чи зазначені у ній конкретний критерій (відповідний підпункт пункту шостого) оцінки ступеня ризику, конкретний та вичерпний перелік документів, що необхідно надати Товариству для реєстрації податкової накладної.

Крім того, судами не витребувано у позивача копії документів на підтвердження товарності операції, що позбавляє Суд можливості встановити фактичні обставини справи та прийняти рішення щодо частини позовних вимог про зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладених податкову накладну позивача від 13.12.2017 №319.

На думу колегії суддів, вищевикладені порушення судами норм процесуального права, є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року - скасувати.

Справу №В/819/1231/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова