ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 червня 2019 року

справа №808/1985/18

адміністративне провадження №К/9901/11471/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл"

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у складі судді Конишевої О.В.,

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у складі суддів Шлай А.В., Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

у справі №808/1985/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

30 травня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 16 лютого 2018 року № 0000994708, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 1645888 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 822944 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, к. 207, код ЄДРПОУ 34604386) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г,код ЄДРПОУ 39396146)- відмовлено в повному обсязі.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що із наданих скаржником документів неможливо встановити обставину оприбуткування товару на складі позивача, представник Товариства під час судового розгляду не зміг надати пояснення щодо руху товару по кожній видатковій накладній, отриманій від Товариства з обмеженою відповідальністю "Топус-1", відтак неможливість доведення позивачем того, що господарські операції позивача з його контрагентом спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, зумовило висновок про безпідставність формування податкового кредиту та наявність підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення.

23 квітня 2019 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву Товариства задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги позивач наводить докази здійснення господарських операцій за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Топус-1», як наслідок цього правомірність формування ним податкового кредиту, що зумовлює протиправність прийняття податкового повідомлення - рішення податковим органом.

24 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувана справа №808/1985/18 із Запорізького окружного адміністративного суду.

08 травня 2019 року справа №808/1985/18 надійшла до Верховного Суду.

16 травня 2019 року податковим органом поданий відзив до Верховного Суду на касаційну скаргу позивача, у якому позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій за результатами дослідження письмових доказів з врахуванням протоколу допиту свідка отриманого в межах досудового розслідування встановлена відсутність будь - яких фінансово-господарських взаємовідносин Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Топус-1», просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На час звернення позивача із позовом до суду та впродовж усіх судових розглядів діяли положення Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції з 15 грудня 2017 року.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34604386, перебуває на податковому обліку з 14 вересня 2006 року, є платником податку на додану вартість з 24 січня 2008 року.

Податковим органом у січні 2018 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість підприємства операцій по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Топус-1» за період березень - квітень 2016 року та червень-вересень 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 22 січня 2018 року №7/28-10-47-08/34604386 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 16 лютого 2018 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000994708, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 1645888 грн за основним платежем за порушення пункту 44.1 статті 44, підпунктів 18.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 822944 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Суди попередніх інстанцій здійснили аналіз норм покладених відповідачем в основу збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, зокрема положення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, яким встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак господарські операції для визначення зокрема податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд апеляційної інстанції здійснюючи перевірку доводів апеляційної скарги позивача, врахував правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17, яка полягає у тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій дослідили не лише правильність оформлення первинних документів, а і наявність документів, які б могли підтвердити реальність господарських операцій позивача, а саме: договори, додатки до них, документи про перевезення, наявність документів які підтверджують зберігання товарів та встановили невідповідність даних у первинних документах, недостатність доказів на підтвердження господарських операцій, неможливість підтвердження поставки товару висновуючись на такому.

Податковим органом проведена невиїзна перевірка відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу керівника податкового органу від 26 грудня 2017 року №2908.

Товариством, як платником податку на підтвердження господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Топус 1» у відповіді на запит Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС від 09 червня 2017 року №31871/10/28-10-47-08 про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин із ТОВ Топус 1 (ЄДРПОУ 40083339) за період березень - квітень 2016 року та червень вересень 2016 року, надано копії договорів постачання № 16/03-2016 від 16 березня 2016 року та № 21/03 від 21 березня 2016 року, а також специфікації до них, видаткові накладні та акти розбіжностей, товарно-транспортні накладні.

Позивач в касаційній скарзі вказує про надання ним специфікацій до договорів, відповідних податкових та видаткових накладних з номенклатурою банани свіжі, зелені на загальну суму 10 089 934 грн., карантинні сертифікати, видані ГУ Держспоживслужби в Одеській області для Товариства з обмеженою відповідальністю Елідос на відвантаження Товариству через Товариство з обмеженою відповідальністю «Топус 1» бананів свіжих, висновки фітосанітарної лабораторії, сертифікати якості/декларації виробника на фрукти, що експортуються в Україну, видані виробником бананів імпортеру, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю Елідос, висновок державної санітарно епідеміологічної експертизи від 04 вересня 2015 року № 05.03.02 03/39996 щодо бананів та плантайнів свіжих УКТ ЗЕД 20803, банківську довідку ПАТ ПУМБ від 07 липня 2017 року щодо перерахування грошових коштів від Товариства на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Топус 1.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Топус 1 укладені договори постачання №16/03 2016 від 16 березня 2016 року та №21/03 від 21 березня 2016 року, предметом поставки за якими є банани свіжі.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції оцінюючи специфікації до договору, встановив, що з наведених специфікацій неможливо достовірно встановити як виміряється кількість одиниць.

Так, пунктом 2.15 договору №21/03 від 21 березня 2016 року зазначено, що товар привозиться лише на піддонах, вага піддону з товаром не більше 750 кг, надані позивачем додатки до цього договору не містять будь-якої належної інформації, а деякі взагалі не заповнені.

Оцінюючи надані позивачем видаткові накладні, акти розбіжностей до прибуткової накладної, в більшості яких зазначено про невідповідність кількості товару, товарно-транспортні накладні, суди попередніх інстанцій зазначили, що за наведеною ними інформацією транспортування здійснювалося ТОВ Імперіалі Логістік на замовлення ТОВ Топус 1, однак як свідчить акт перевірки, відповідно до даних ЄРПН системи архів електронної звітності, податкові накладні на придбання послуг перевезення не зареєстровані.

Також встановлено, що за даними звітності, поданої ТОВ Топус-1, податковий кредит по операціях з придбання послуг автоперевезення у деклараціях з ПДВ за березень-квітень та червень-вересень 2016 не задекларований. У товарно-транспортних накладних зазначено пункт розвантаження м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду 122 (Металобаза) РЦ №3, ця адреса не співпадає з адресами, які зазначені в акті перевірки на стр.2 (місцезнаходження 69006,м. Запоріжжя Дніпровський район, вул . Добролюбова, б. 25 , кім. 207 . Фактично позивач знаходиться 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Маліновського,114).

Під час розгляду апеляційної скарги представнику скаржника було запропоновано надати документи на підтвердження оприбуткування товару та використання його у власній господарській діяльності. Із наданих скаржником документів неможливо встановити обставину оприбуткування товару на складі позивача, оскільки представник скаржника у судовому засіданні не зміг надати пояснення щодо руху товару по кожній видатковій накладній, отриманій від ТОВ "Топус-1".

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на недоведеності поставки контрагентом позивача товару та його подальшого використання Товариством в господарській діяльності в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами не підтверджений рух придбаного позивачем товару і це питання не обмежується його фізичним перевезенням, про що зазначає позивач касаційною скаргою.

Аналізуючи доводи касаційної скарги, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996.

Долучені до матеріалів справи письмові докази, а саме первинні документи не відповідають критеріям належності, допустимості, достатності, достовірності доказів встановленими статтями 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України. Подані до суду та прийняті судом письмові докази не засвідченні належним чином в порушення частини другої, частини четвертої, частини п`ятої статті 94 цього кодексу.

Так, надані позивачем світлокопії видаткових накладних не утримують в собі особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції, в порушення частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Недоведеність здійснення позивачем господарських операцій, їх реального характеру, встановлено судами попередніх інстанцій, свідчить про відсутність підстав у Товариства для формування податкового кредиту по факту придбання товару та підтверджує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Правомірність збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням обумовлює правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із своїм контрагентом, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року

у справі №808/1985/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер