Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №820/4757/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року

Київ

справа №820/4757/17

провадження №К/9901/27437/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Єгупенка В.В. від 6 листопада 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Курило Л.В., Бартош Н.С., Русанової В.Б. від 12 грудня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, у якому просив:

- визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею серія ІІІ-ХР № 006299 від 03 вересня 2001 року;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею серія ІІІ-ХР № 006299 від 03 вересня 2001 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, позов задоволено. Визнано незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею серія ІІІ-ХР № 006299 від 03 вересня 2001 року, яка викладена у листі від 31 липня 2017 року № С-20066/0/6-18547/0/21-17. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель запасу, яка розташована за межами населених пунктів Морозівської сільської ради на території Балаклійського району Харківської області, згідно його заяви від 29 червня 2017 року.

3. Рішення судів мотивовані тим, що підстави відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за заявою позивача не узгоджуються з вимогами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 червня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу, яка розташована за межами населених пунктів Морозівської сільської ради на території Балаклійського району Харківської області для подальшої передачі у власність, додавши до неї графічні матеріали.

Листом від 31 липня 2017 року № С-20066/0/6-18547/0/21-17 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача, зокрема, про те, що зазначена земельна ділянка була предметом зацікавленості Харківської обласної громадської організації "Спілка ветеранів АТО" в питанні її виділення члену організації, тому управління утримується від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питання учасника антитерористичної організації.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Харківській області обґрунтована тим, що у листі від 31 липня 2017 року № С-20066/0/6-18547/0/21-17 на заяву від 29 червня 2017 року ОСОБА_3 не відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а надано лише обґрунтовану відповідь, у якій, зокрема, повідомлялось про утримання від прийняття відповідного рішення до вирішення по суті питання виділення земельної ділянки учаснику антитерористичної операції. До того ж Головне управління Держгеокадастру у Харківській області має дискреційне право на вирішення кола питань, а суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. У зазначеній заяві ОСОБА_3 порушує питання відносно земельної ділянки площею 2,0 га, проте згідно державного акту на право користування цією ж земельною ділянкою її площа складає 1,96 га, на що суди попередніх інстанцій не звернули увагу. Згідно з державним актом на право постійного користування землею серія ІІІ-ХР № 006299 від 03 вересня 2001 року позивач є користувачем земельної ділянки, відносно якої ним до відповідача подано заяву від 29 червня 2017 року, проте докази на підтвердження відповідного рішення про припинення права користування нею, відсутні.

7.У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

8.Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

9.За змістом частин першої - третьої та п'ятої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

10.Частиною шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

11.Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

12.Статтями 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

13.За змістом частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

14.Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області листом від 31 липня 2017 року № С-20066/0/6-18547/0/21-17 фактично було відмовлено у розгляді заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

15.Оскільки перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпний згідно з частинною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що така відмова відповідача є незаконною.

16.Що стосується доводів скаржника про наявність у нього дискреційних повноважень під час вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, колегія суддів керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) ; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17.Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18.Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що викладені вище критерії відповідачем не дотримані, що тягне за собою необхідність зобов'язання вчинити дії.

19.У постанові від 16 вересня 2015 року (справа № 21-1465а15) Верховний Суд України вказав, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

20.Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

21.У касаційній скарзі відповідач також зазначає, що позивачем не припинено право постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою площею 1,96 га, що є перешкодою у вирішенні питання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення тієї ж самої земельної ділянки до припинення відповідного права. На вказане слід зазначити, що у відповідача немає підстав брати до уваги вказану обставину на стадії надання дозволу на розробку, оскільки на цьому етапі не вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

23. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців