Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.12.2020 року у справі №480/3193/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 480/3193/20

адміністративне провадження № К/9901/31386/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Шарапи В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020 (головуючий суддя: Кононенко З. О., судді: Калиновський В. А., Сіренко О. І.) у справі №480/3193/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України або відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові скласти і подати до ГУПФУ в Сумській області довідки про розмір грошового забезпечення, що має бути врахованим для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2016, так як вказаний перерахунок здійснено з порушенням правових актів вищої юридичної сили діючого законодавства, та з 01.12.2019, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії;

зобов'язати відповідача скласти та подати до ГУПФУ в Сумській області для перерахунку пенсії довідку про розмір грошового забезпечення за рівноцінною посадою, посаді, яку я обіймав на день звільнення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з повного реальною інформацією згідно постанов Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" і наказу МВС України № 260 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 позов задоволено частково:

визнано протиправними дії МВС України щодо відмови у складенні та поданні до ГУПФУ в Сумській області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.12.2019 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії;

зобов'язано відповідача скласти і подати до ГУПФУ в Сумській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 19.11.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.12.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Апеляційна скарга від імені МВС України підписана Отродою Т. Ю.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020 апеляційну скаргу повернуто відповідачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України з огляду на те, що апеляційна скарга подана та підписана особою, яка не має права її підписувати.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подана апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що з 01.01.2020 представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно адвокатами. Натомість суду не додано документа, який свідчить про те, що Т. Ю.

Отрода, яка підписала апеляційну скаргу від імені МВС України, має статус адвоката. Також, суд апеляційної інстанції констатував, що додана до апеляційної скарги відповідачем довіреність не є документом, що посвідчує повноваження Отроди Т. Ю. на представництво МВС України у порядку, встановленому законом.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати це рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що довіреність на представництво прав та інтересів МВС України у судах, яка міститься в матеріалах справи, повністю відповідає вимогам законодавства, а отже особа, яка підписала апеляційну скарга, мала на це відповідні повноваження.

Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Від позивача на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права суд встановив таке.

Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини третьої цієї статті юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Згідно з частиною 8 статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Водночас, законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.

У разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов'язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від
04.12.2019 у справі №826/5500/18, в якій зазначено, що трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності і за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення такої дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи вимогам статті 59 КАС України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині 1 статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Порядок засвідчення копій документів регулюється Національним стандартом України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), та Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5 (далі - Правила № 1000/5).

Відповідно до пункту 1 Правил № 1000/5 ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.

Відповідно до пунктів 1,2,8 глави 10 розділу ІІ Правил №1000/5 порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи. Установа має право засвідчувати копії документів, що створюються в ній, за винятком копій документів, які відповідно до законодавства потребують засвідчення в нотаріальному порядку.

Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій".

У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".

Зазначеній нормі кореспондують вимоги пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003.

Дотримання наведеного державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності під час засвідчення копій документів, що підтверджують повноваження представників, є достатнім для додержання вимог частини 6 статті 59 КАС.

Як свідчать матеріали справи апеляційна скарга від імені відповідача - МВС України підписана представником Отродою Т. Ю. В матеріалах справи міститься копія довіреності №14/2018 від 14.09.2018 строком її дії 3 роки (а. с. 24).

Зі змісту зазначеної довіреності слідує, що МВС України уповноважує головного спеціаліста відділу судово-претензійної роботи Департаменту юридичного забезпечення МВС України Отроду Т. Ю. представляти інтереси Міністерства в усіх судах України, в т. ч., апеляційних, (..) з усіма правами, наданими позивачеві, відповідачеві та третій особі, (..), у т. ч., з правом підписувати позовні заяви (скарги), завіряти (засвідчувати) копії документів, у т. ч., довіреностей (..).

Представнику надається право підписувати документи, необхідні для представництва інтересів МВС України в судах.

Вказана копія довіреності засвідчена відбитком печатки, має відмітку, що складається зі слів "Згідно з оригіналом", підпису особи, яка засвідчила копію, її ініціалів та прізвища, посади, дати засвідчення копії.

Отже, представником відповідача надано належні докази на підтвердження повноважень щодо вчинення дій, а саме щодо права подання (підписання) апеляційної скарги.

Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №810/3555/18, від
21.11.2019 у справі №807/638/13-а, від 05.03.2020 у справі №760/8323/17, від
26.03.2020 у справі №620/623/19, від 21.12.2020 у справі №240/4741/18 та від
10.06.2020 у справі №640/10770/19.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про необхідність здійснення представництва органів державної влади з 01.01.2020 виключено адвокатами, Верховний Суд зазначає про таке.

Приписами Закону України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", що набрав чинності 30 вересня 2016 року, Конституцію України доповнено статтею 1312, у якій передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Крім того, ~law29~ розділ XV "Перехідні положення" Конституції України було доповнено пунктом 161, у підпункті 11 якого визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності ~law30~, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Із системного аналізу наведених положень чинного законодавства слідує, що представництво відповідно до статті 1312 Конституції України здійснюється у судах виключно адвокатами - з 01 січня 2020 року. Винятком із цього правила є окремі категорії справ, до яких віднесені трудові спори, спори щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, малозначні справи, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

За наведеним у пункті 20 частини 1 статті 4 КАС України визначенням, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно із частиною 4 статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частиною 4 статті 257 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наведене кореспондується з частиною 4 статті 12 КАС України.

Як обумовлено частиною 2 статті 57 КАС України, у справах незначної складності та в інших випадках, визначених частиною 2 статті 57 КАС України, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частиною 2 статті 57 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини 1 статті 59 КАС України).

Із матеріалів справи слідує, що предметом даного спору є оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо неподання до органу, що призначає пенсію довідки для здійснення перерахунку пенсії із врахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення.

Тобто, дана справа стосується захисту соціальних прав позивача.

Дана справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, суд апеляційної інстанцій не врахував зазначених особливостей представництва у малозначних справах, у зв'язку з чим дійшов неправильних висновків про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.

Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №640/10770/19, від
29.12.2020 у справі №263/18632/19 та від 21.01.2021 у справі №802/2291/15-а.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Приймаючи спірне рішення про повернення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає доступу до суду, а отже вимоги касаційної скарги щодо скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду - підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі №480/3193/20 скасувати.

Справу №480/3193/20 направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа