Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 826/22650/15

адміністративне провадження № К/9901/7458/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/22650/15

за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Київській області Дахно Артема Миколайовича, Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області, треті особи - Приватне підприємство «Білдгрупменеджмент», Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії;

за касаційною скаргою Приватного підприємства «Білдгрупменеджмент» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Літвінова А. В.) від 02 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Шелест С. Б., Глущенко Я. Б., Пилипенко О. Є.) від 15 березня 2016 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Київській області Дахно Артема Миколайовича, Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області, треті особи - Приватне підприємство «Білдгрупменеджмент» (далі - ПП «Білдгрупменеджмент»), Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - ПАТ «Київобленерго») в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Київській області Дахно А. М. від 25 серпня 2015 року, індексний номер 23879072 про державну реєстрацію права власності ПП «Білдгрупменеджмент» на розподільчий пристрій за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати протиправним та скасувати свідоцтво про право власності ПП «Білдгрупменеджмент» на розподільчий пристрій за адресою: АДРЕСА_1 від 25 серпня 2015 року, серія та номер 42718838, видане Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області;

- зобов'язати Реєстраційну службу Ірпінського міського управління юстиції Київської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ПП «Білдгрупменеджмент» на розподільчий пристрій за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Київській області Дахно А. М. від 25 серпня 2015 року, індексний номер 23879072.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач, серед іншого, зазначив, що рішення про державну реєстрацію права власності від 25 серпня 2015 року, індексний номер 23879072 прийнято необґрунтовано, оскільки, фактичним власником розподільчого пристрою, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є саме ОСОБА_2, а ПП «Білдгрупменеджмент» не має прав на вказаний об'єкт у зв'язку з тим, що жодних договорів, спрямованих на відчуження права власності на даний розподільчий пристрій з позивачем не укладалося.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності ПП «Білдгрупменеджмент» на розподільчий пристрій за адресою: АДРЕСА_1 від 25 серпня 2015 року № 42718838, видане Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Дахно А.М. управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у Київській області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 серпня 2015 року № 23879072 про державну реєстрацію права власності ПП «Білдгрупменеджмент» на розподільчий пристрій НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

- в іншій частині позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПП «Білдгрупменеджмент» у квітні 2016 року звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просило скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України 08 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 30 травня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення ОСОБА_2, в яких позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 23 січня 2018 року касаційну скаргу ПП «Білдгрупменеджмент» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі № 826/22650/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ПП «Білдгрупменеджмент» звернулось до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на розподільчий пристрій, розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- до поданої заяви були долучені наступні документи: заява щодо права власності; копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру особи, що звернулась із відповідною заявою; довіреність від ПП «Білдгрупменеджмент»; копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; декларація про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрована департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 13 серпня 2015 року № КС 143152250573; технічний паспорт на громадський (виробничий) будинок (приміщення), виготовленого товариством з обмеженою відповідальністю «Техсервісбуд» станом на 10 серпня 2015 року; копія дозволу на будівництва від 26 липня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_5, діюча від імені та в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності від 29 квітня 2011 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним І. О. за реєстровим номером 2163, керуючись правами суперфіціарія земельної ділянки площею 0,0750 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд, на підставі договору суперфіція від 10 травня 2011 року № 10/05/11-6, який укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, який зареєстрований у відділі Держкомзему у місті Ірпінь від 30 травня 2011 року за № 18, надала ПП «Білдгрупменеджмент» право виступити замовником будівництва на цій земельній ділянці об'єкту нерухомості - розподільчого пристрою НОМЕР_1, з подальшим правом введення даного об'єкта в експлуатацію, а також правом оформлення на ім'я ПП «Білдгрупменеджмент» права власності на збудований об'єкт;

- за результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, державним реєстратором прав на нерухоме майно Дахном А. М. управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 серпня 2015 року № 23879072, згідно з яким вирішено провести державну реєстрацію права приватної власності на розподільчий пристрій НОМЕР_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ПП «Білдгрупменеджмент» та відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.

12. Вважаючи дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог виходили з того, що надані ПП «Білдгрупменеджмент» документи для проведення державної реєстрації права власності на розподільчий пристрій, які наявні у матеріалах реєстраційної справи, не підтверджують наявності законодавчо мотивованих підстав для реєстрації права власності на вказаний об'єкт за вказаним підприємством.

Крім того, судами відзначено, що матеріали реєстраційної справи не містять інших доказів, на підтвердження правомірності зазначення ПП «Білдгрупменеджмент» в якості замовника будівництва, а саме по собі зазначення у розділі 1 декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 13 серпня 2015 року № КС 143152250573, в якості замовника ПП «Білдгрупменеджмент» не є беззаперечним доказом, оскільки приписами пункту 18 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру, а, відтак, реєстрація таких декларацій відбувається за задекларованими заявником даними, без перевірки змісту останніх.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій у зазначених судових рішеннях неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

Зокрема зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій, що декларація про готовність НОМЕР_1 до експлуатації, що була отримана ПП «Білдгрупменеджмент», як замовником будівництва, є діючою та не скасованою у визначеному законом порядку. Також, судами не враховано, що дозвіл на будівництво від 26 липня 2011 року не визнаний недійсним, а позивач не ставить його дійсність під сумнів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

16. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

17. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

18. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

19. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

20. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

21. Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

22. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

23. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

24. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального Кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З матеріалів справи та установлених судами фактичних обставин справи слідує, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (між позивачем та ПП «Білдгрупменеджмент») щодо визнання права власності на розподільчий пристрій за адресою: АДРЕСА_1, на який Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області видано свідоцтво про право власності від 25 серпня 2015 року.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою з протиправним, на думку позивача, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право власності ПП «Білдгрупменеджмент» на розподільчий пристрій за адресою: АДРЕСА_1, та намаганням відновити порушене право власності на таке майно.

За таких підстав предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки спір про право власності на розподільчий пристрій за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, а відтак, цей спір має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

25. Аналогічна правова позиція, щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 816/1604/17 (провадження № 11-601апп18).

26. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.

27. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.

28. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

29. На підставі викладеного, колегія суддів доходить до висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Білдгрупменеджмент» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 у адміністративній справі № 826/22650/15 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб