Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 420/13511/22

адміністративне провадження № К/990/21319/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/13511/22

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року (головуючий суддя Дубровна В.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року (колегія суддів: головуючий суддя Димерлій О.О., судді Танасогло Т.М., Крусян А.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), у якому просив:

1.1. стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07.07.2020 по 23.06.2022 в сумі 188469,36 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України протягом тривалого часу в добровільному порядку не виконувалось рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 у справі №540/2442/19 про поновлення позивача на роботі.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

3. Стягнуто з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07.07.2020 по 23.06.2022 в сумі 189619,44 грн.

4. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року, заяву представника позивача адвоката Гончаренка Антона Юрійовича про ухвалення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі задоволено. Стягнуто з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

5. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України несвоєчасно виконано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 у справі №540/2442/19 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а тому останній має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки виконання такого судового рішення за період з 07.07.2020 по 23.06.2022 в сумі 188469,36 грн.

6. В обґрунтування прийнятого додаткового рішення, залишеного без змін рішенням суду апеляційної інстанції, суди резюмували, що заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованою сумою компенсації витрат на професійну правничу допомогу в контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

ІІІ. Касаційне оскарження

2. Не погоджуючись з такими додатковим рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) звернулася із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

2.1. Підставою звернення з касаційною скаргою відповідач зазначив пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

2.2. На обґрунтування підстави оскарження скаржник вказує про неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: неврахування апеляційним судом позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду від 05.06.2018 у справі №904/8308/17, від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 13.02.2019 у справі №911/739/15, від 11 червня 2020 року у справі №821/227/17, у постановах Касаційного цивільного суду від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц, від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц тощо щодо документального підтвердження та доведення витрат стороною судового процесу.

2.3. Також вказує про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, що є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі статті 353 КАС України.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

3. За наслідком розгляду цієї справи суди задовольнили поданий позивачем позов.

4. Крім цього, додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року, задоволено заяву представника позивача адвоката Гончаренка Антона Юрійовича про ухвалення рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в цій адміністративній справі

5. Стягнуто з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

6. Задовольняючи цю заяву суди обгрунтували прийняті судові рішення тим, що заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованою сумою компенсації витрат на професійну правничу допомогу в контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

VI. Позиція Верховного Суду

7. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв?язку з затримкою виконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача. За результатами розгляду цієї справи, суди задовольнили позов. Крім цього, оспорюваними судовими рішеннями задоволено заяву представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

11. В касаційному порядку оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій, якими вирішено питання розподілу судових витрат.

12. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

13. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву представника позивача, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на його користь заявленої суми понесених ним витрат на правничу допомогу.

14. Верховний Суд вважає такий висновок правильним з огляду на наступне.

15. Враховуючи приписи статей 134 139 КАС України суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

16. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, разом з тим, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

18. Верховний Суд у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності.

19. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

20. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 520/14230/19, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21.

21. Як вбачається зі змісту оскаржуваної додаткового рішення суд врахував чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

22. Також суд дослідив надані представником позивача копію договору про надання правової допомоги від 05.09.2022 року, укладеного між позивачем ( «Клієнт», з однієї сторони та Адвокатське об`єднання «ПРАВОВІ ТЕХНОЛОГИ» ( «АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ»), за умовами якого АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ, на підставі звернення КЛІЄНТА, приймає на себе зобов`язання з надання правничої допомоги в судовій справі про стягнення середнього заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. ( пункт. 2.1. договору). Розмір гонорару складає 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. Гонорар має бути сплачений протягом тридцяти днів після набрання рішенням суду законної сили. Перелік та обсяг наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі. (пункти 4.2.-4.4. договору); копію акту приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2022 року, згідно якому АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ надало, а КЛІЄНТ прийняв правничу допомогу за договором від 05.09.2022 року у повному обсязі. Вартість послуг АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ за цим актом складає 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. КЛІЄНТ не має жодних претензій до якості та обсягу наданої АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ правової допомоги. Відповідно до п. 4.3. Договору гонорар має бути сплачений протягом тридцяти днів після набрання рішенням суду законної сили.

23. З огляду на це Верховний суд зауважує, що питання розподілу судових витрат згідно договору про надання правової допомоги, де сума гонорару адвоката встановлена сторонами у фіксованому розмірі було предметом дослідження Верховного Суду, зокрема у постановах від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 31.01.2022 у справі № 185/5421/21, де Суд зазначив про таке.

24. Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

25. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

26. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

27. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

28. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

29. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

30. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з пунктом 4.3. розділу 4 Договору від 05.09.2022 сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, а отже розмір витрат є визначеним.

31. З урахуванням вказаного Верховний Суд вважає необгрунтованими доводи скаржника про ненадання представником позивача доказів щодо виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що вказує на необґрунтованість та реальність відповідних витрат на правничу допомогу.

32. У постанові Верховного суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 зазначено, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

33. Суди попередніх інстанцій констатували, що доводів невідповідності критерію розумності розміру витрат, який заявлено до стягнення в заяві представника позивача адвоката Гончаренко А.Ю., а також необґрунтованості сум цих витрат як передбачено статтею 134 КАС України представник відповідача не навела. У поданих клопотаннях представник відповідача обмежилась посиланням на нескладність категорії даної справи та на те, що рішення у даній справі винесено у письмовому провадженні.

34. Верховний Суд неодноразово зазначав, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, незалежно від факту оплати як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова КАС ВС від 18 серпня 2021 року по справі № 640/11204/19).

35. З огляду на вказане Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності документа на підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.

36. Також суди правильно висновували, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу є належним чином обґрунтованою сумою компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, а відтак наявні підстави для задоволення клопотання представника позивача про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог з урахуванням принципів справедливості, обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розмірі 10 000,00 грн.

37. За таких обставин Верховний Суд вважає додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року, залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року, у цій справі таким, що ухвалене відповідно до приписів процесуального законодавства.

38. Стосовно доводів скаржника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази і це є підставою для скасування судового рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 353 КАС України Верховний Суд зазначає таке.

39. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обгрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті цього Кодексу.

40. Отже, таке процесуальне порушення є підставою для скасування судового рішення виключно, якщо це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, за умови висновку про обгрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті цього Кодексу.

41. Оскільки суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, а також за наслідками касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень Суд дійшов висновку про необгрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті цього Кодексу, тому Верховний Суд вважає, що вказане у цій справі не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до приписів статті 353 КАС України.

42. Отже, доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не приймаються Судом як належні.

43. З вказаних підстав Верховний Суд вважає помилковими протилежні твердження скаржника, зазначені у поданій ним касаційній скарзі.

44. Відповідно до статті 341 КАС України Верховний Суд не надає оцінку оскаржуваним судовим рішенням в іншій частині.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.

45. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті справи, а тому не приймаються Судом як належні.

46. Доводи та аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судами щодо обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду.

47. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

48. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

49. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 3 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська