Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року

Київ

справа №753/6886/16

адміністративне провадження №К/9901/23112/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 753/6886/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

за заявою представника Всеукраїнської громадської організації "Товариства Українських Офіцерів" та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвал Вищого адміністративного суду України, постановлених 06 квітня 2017 року та від 22 травня 2017 року суддею Швед Е.Ю., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом , в якому просив усунути дискримінацію та диспропорцію у пенсійному забезпеченні залежно від терміну звільнення особи з військової служби, до яких призвели протиправні рішення, дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю суб'єкта владних повноважень і стягнути недоотримані пенсійні виплати.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 11 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року постанову Дарницького районного суду м. Києва від 11 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з не доданням документа про сплату судового збору.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2017 року Касаційну скаргу представника Всеукраїнської громадської організації "Товариства Українських Офіцерів" та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 повернуто скаржнику.

У серпні 2017 року представник Всеукраїнської громадської організації "Товариства Українських Офіцерів" та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (в порядку глави 3 розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017) подав до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвал Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2017 року та 22 травня 2017 року у справі № 753/6886/16.

Ухвалою Верховного Суду України від 31 березня 2017 року відкрито провадження у справі за заявою представника Всеукраїнської громадської організації "Товариства Українських Офіцерів" та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) матеріали заяви разом зі справою передано до Верховного Суду.

У ході розгляду справи судами встановлено, представником Всеукраїнської громадської організації "Товариства Українських Офіцерів" та представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 була подана касаційна скарга на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 06 квітня 2017 року дана касаційна скарга залишена без руху, оскільки в порушення частини п'ятої статті 213 КАС України (у редакції до 15.12.2017) до скарги не додано документа про сплату судового збору.

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Повертаючи касаційну скаргу, суд покликався на те, що оскільки організації колективного управління створюються, підлягають реєстрації, провадять та припиняють свою діяльність відповідно до Закону України "Про громадські об'єднання", вони не належать до громадських організацій, які звільняються від сплати судового збору у разі звернення до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України заявник, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме, п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", просить скасувати ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2017 року та 22 травня 2017 року.

Як на підтвердження неоднакового застосування норм процесуального права, заявником подано ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2017 року (К/800/6143/17) та від 26 лютого 2014 року (К/800/59780/13) та постанови Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1090а15), від 30 червня 2015 року (справа 21-598а15), від 20 жовтня 2015 року (справа 21-2168а15), від 16лютого 2016 року (справа № 826/1562/15).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке, зокрема, перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд дійшов висновку про відсутність неоднакового застосування судом касаційної інстанції процесуальних норм.

Так, залишаючи без змін ухвалу апеляційного суду касаційний суд в своїй ухвалі від 26 лютого 2014 року (провадження К/800/59780/13) вказав, що на момент звернення представника громадської організації "незалежна Правозахисна Громадська організація "Право на захист" з апеляційною скаргою, доказів членства особи в цій організації або згоди на подачу апеляційної скарги від його імені надано не було. Так само не був наданий статус організації, відповідно до якого ця громадська організація має право звернутися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб. В ухвалі про повернення касаційної скарги від 22 травня 2017 року в справі 753/6886/16 зазначено, що організації колективного управління не належать до громадських організацій, які звільняються від сплати судового збору у разі звернення до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством. Таким чином, подана для порівняння ухвала касаційного суду постановлена на підставі іншої процесуальної норми.

З поданої Ухвали Вищого адміністративного суду від 03 березня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату витрат на визначений строк. Таким чином, заявником надано для порівняння ухвалу про звільнення від сплати судового збору з інших підстав, ніж були заявлені в клопотанні по справі 753/6886/16.

З поданих для порівняння постанов від 30 червня 2015 року (справа № 21-1090а15), 30 червня 2015 року (справа № 21-598а15) та від 16 лютого 2016 року (справа № 826/1562/15) вбачається, що скасовуючи ухвали касаційного суду, Верховний Суд України покликався на те, що відповідно до п. 23 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від судового збору звільняються позивачі за подання позовів у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". В справі, рішення в якій, заявник просив звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, в даному випадку суди застосовували різні пункти ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

В постанові від 20 жовтня 2015 року (справа № 21-2168а15) Верховний Суд України вказав, що в силу положень пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" не підлягає сплаті судовий збір за подання адміністративного позову про оскарження рішення про стягнення допомоги на оздоровлення та при оскарженні судових рішень у цих справах у касаційному порядку.

Щодо покликання заявника на Рішення Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року в справі № 1-17/2013, суд зазначає, що дане рішення не може слугувати підставою для перегляду ухвал 06 квітня 2017 року та від 22 травня 2017 року, оскільки позивачем не надано рішення касаційного суду з якого вбачалось неоднакове застосування даного рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність неоднакового застосування судом касаційної інстанції процесуальних норм права.

Частиною першою статті 244 КАС України передбачено, що суд відмовляє у задоволенні заяви, зокрема, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до частини першої статті 244 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви представника Всеукраїнської громадської організації "Товариства Українських Офіцерів" та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Всеукраїнської громадської організації "Товариства Українських Офіцерів" та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду