Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.06.2019 року у справі №821/1152/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2019 року

Київ

справа №821/1152/16

адміністративне провадження №К/9901/31264/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року (суддя Кисильова О.Й.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (головуючий суддя Димерлій О.О., судді: Вербицька Н.В., Єщенко О.В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003231405 та №0003241405 від 29 липня 2016 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно в сумах 1,00 грн. та 17000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими на підставі Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» 19 грудня 1995 року №481/95-BP (далі - Закон №481) та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265) до нього застосовано штрафні санкції, є протиправними, а контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем законодавства, оскільки на час проведення перевірки позивач був відсутній в належному йому торговому об`єкті та не міг здійснити продаж пива перевіряючим (перебував у особистих справах в м.Скадовськ Херсонської області, а алкогольними напоями взагалі не торгує); в той же час в наказі про перевірку, направленнях та акті не відображено ким саме здійснено контрольну закупку та хто продав пиво, не зазначено суб`єкта господарювання, який підлягав перевірці, а сам наказ та направлення позивачеві не надавались.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року №0003231405 та №0003241405 про застосування до Підприємця штрафних (фінансових) санкцій у розмірах відповідно 1,00 грн. та 17000,00 грн.

Приймаючи такі рішення, суди прийшли до висновку, що Управлінням в наказі та направленнях на перевірку визначено лише адресу, за якою вона буде здійснюватись та не зазначено, що вона буде проводитись саме щодо Підприємця, тобто призначено фактичну перевірку стосовно об`єкта, а не суб`єкта господарювання, а тому направлення на проведення перевірки та наказ про її проведення оформлені з порушенням пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України); отже оскільки з направлень та наказу неможливо визначити суб`єкта підприємницької діяльності, який повинен бути проінспектованим, суди поставили під сумнів законність проведення фактичної перевірки Підприємця, а також прийшли до висновку про недоведеність відповідачем факту продажу пива саме позивачем.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Управління вказувало про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень з огляду на встановлені під час перевірки факти допущення позивачем (який був присутній при її проведенні, що в подальшому став заперечувати) порушень вимог Законів №265 та №481; посилання ж позивача на перебування 15 липня 2016 року у справах в м.Скадовську жодними належними доказами не підтверджується.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 15 лютого 2005 року та згідно з витягом з реєстру платників єдиного податку від 06 червня 2016 року №1621193401185 є платником єдиного податку другої групи, місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1.

15 липня 2016 року посадовими особами Управління на підставі наказу від 01 липня 2016 року №292 "Про проведення фактичних перевірок" та направлень на перевірку від 15 липня 2016 року №0824 та №0825 проведено перевірку намету з майданчиком, що розташований по АДРЕСА_1 .

До початку перевірки проведено контрольну розрахункову операцію - придбання пляшки пива "Ячмінний колос" ємкістю 0,5 л, вміст алкоголю більше 4,4 % об., вартістю 14,00 грн. в наметі з майданчиком по АДРЕСА_1, яку здійснено без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), про що складено акт проведення контрольної розрахункової операції від 15 липня 2016 року №119.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 15 липня 2016 року №226/21/22/22/РРО/2713414670, яким встановлено порушення Підприємцем пункту 1 статті 3 Закону №265 у зв`язку із проведенням розрахункової операції без застосування РРО та статті 15 Закону №481 внаслідок здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) без наявності відповідної ліцензії.

Також актом від 15 липня 2016 року №120 зафіксовано відмову позивача від підпису направлень на перевірку, ознайомлення та підпису акту перевірки та інших документів, складених під час перевірки.

За результатами перевірки та на підставі акту Управлінням прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року №0003231405 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. та №0003241405 про застосування штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За змістом пунктів 80.1 та 80.2 статті 80 ПК України Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). 80.2. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності певних визначених обставин.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначає Закон №481.

Згідно зі статтею 1 Закону №481 алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД; пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об`ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

За змістом статті 15 Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

В частині 1 статті 17 Закону №481 закріплено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, відповідно до частини 2 вказаної статті до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Правові ж засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом №265, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 2 Закону №265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №265 визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

За порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання, застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: за вчинене вперше порушення - 1 гривня (пункт 1 частини 1 статті 17 Закону №265).

Разом з тим статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття рішення судами) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 КАС України у мотивувальній частині постанови зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Аналогічні вимоги викладено і в статтях 206, 207 КАС України, які регулюють зміст мотивувальних частин ухвал та постанов апеляційного суду.

В той же час частиною 4 статті 11 КАС України визначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, виходячи зі змісту зазначених норм, мотивувальна частина кожного рішення повинна мати посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов`язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов`язки сторін; разом з тим саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.

Судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються, а відтак суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона представила в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Як вже вказувалось в цій постанові, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив лише з того, що відповідачем в наказі про проведення перевірки та направленнях на неї не зазначено всіх обов`язкових реквізитів, зокрема, визначено адресу об`єкта, що підлягав перевірці, без наведення прізвища, ім`я та по батькові особи, що перевіряється, та як наслідок поставив під сумнів як законність проведення перевірки, так і доведеність факту продажу пива саме в торговому об`єкті позивача.

При цьому судом не враховано, що перевірку посадовими особами відповідача було проведено саме за місцем провадження позивачем підприємницької діяльності як і не встановлено здійснення за адресою: АДРЕСА_1 господарської діяльності будь-якою іншою особою.

Не досліджено судом й обставин стосовно того, в чиїй присутності посадовими особами відповідача проводилась перевірка намету з майданчиком, розташованого за вищевказаною адресою, та залишено поза увагою твердження контролюючого органу про те, що Підприємець під час проведення перевірки був присутнім, що в подальшому став заперечувати та відмовився від підпису й отримання наказу і складеного за результатами перевірки акту (що, в свою чергу, відображено в акті відмови №120 від 15 липня 2016 року).

Відтак суд першої інстанції, сконцентрувавши свою увагу на недотриманні відповідачем правил оформлення документів, на підставі яких провадилась перевірка, не надав як такої оцінки самим встановленим посадовими особами Управління, які фактично були допущені до її проведення, порушенням, що безумовно має визначальне значення для правильного вирішення даної справи.

Апеляційний же суд зазначених недоліків також не усунув; до того ж не надав оцінки доданій відповідачем до апеляційної скарги копії наказу №292 від 01 липня 2016 року «Про проведення фактичних перевірок», на звороті якої міститься перелік осіб, що підлягали перевірці, із визначенням серед таких осіб Підприємця, як і не навів мотивів, за яких ним відхиляється поданий доказ.

Як встановлено частиною 1 статті 242 КАС України (в редакції, що діє після 15 грудня 2017 року), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду