Історія справи
Ухвала КАС ВП від 07.05.2018 року у справі №826/5134/16
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 травня 2018 року
Київ
справа №826/5134/16
адміністративне провадження №К/9901/40929/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ)на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2017 (Головуючий суддя - А.В. Літвінова) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 (колегія у складі суддів: І.В. Саприкіна, О.В. Карпушова, А.Ю. Кучма)у справі № 826/5134/16 за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2доДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві третя особаГоловне управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ГУ ДФС, у якому просив скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.03.2016 №2/7/26-56-40-12.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що у відповідача відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки обставини, які покладені в основу останнього фактично не мали місця.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ від 17.03.2016 №2/7/26-56-40-12.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не доведено факту реалізації немаркованого алкогольного напою маркою акцизного податку за адресою здійснення господарської діяльності позивача за ціною нижчою від мінімально допустимої, оскільки відсутній розрахунковий документ підтверджуючий придбання вказаного товару, а також будь-які інші докази такої реалізації.
Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, відмовивши у задоволенні позову, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказується на те, що оскаржуване позивачем рішення, прийнято у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки під час перевірки встановлено реалізацію позивачем 50 грам горілки на розлив з пляшки місткістю 0,5 літра міцністю 40% об. за ціною 3 грн. 00 коп., в той час як мінімально-роздрібна ціна на горілку місткістю 0.5 літра становить 54 грн. 90 коп. (50 грам - 5 грн. 49 коп.), яка не була маркована акцизним податком.
Відзив від позивача на вказану касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС проведено фактичну перевірку магазину-кафе, який належить позивачу, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами за наслідками якої контролюючим органом встановлено факти: зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марки акцизного податку встановленого зразка; реалізації горілки Пшеничної Преміум «Люботин» міцністю 40% об., за ціною 30 грн. 00 коп., у той час коли мінімальна роздрібна ціна останньої становить 54 грн. 90 коп.
З урахуванням викладеного ГУ ДФС складено акт від 15.02.2016 №26/25/28/НОМЕР_1, а ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС м. Києва на підставі абзацу 13 та 15 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 17.03.2016 №2/7/26-56-40-12, яким за виявлені під час фактичної перевірки порушення зобов'язано ФОП ОСОБА_2 сплатити в установленому законодавством порядку штраф у розмірі 27 000 грн. 00 коп.
Згідно із підпунктами 14.1.107. та 14.1.109. пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Відповідно до положень підпункту 226.6, 226.7 статті 226 ПК України маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Згідно із пунктом 226.9. статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Постановою Кабінету Міністрів України за №1251 від 27.12.2010, затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі - Положення).
Згідно з пунктом 20 названого Положення вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.
У відповідності до статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафу за реалізацію алкогольного напою без марок акцизного податку встановленого зразка, оскільки відповідач не зміг довести факт реалізації ним підакцизного товару як і його приналежність до місця реалізації. При цьому, такий факт спростовується належними доказами, що наявні в матеріалах справи, оцінка яким надана належним чином та у повному обсязі.
З таких же підстав є правильними висновки судів попередніх інстанції про неможливість застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених Законом № 481/95-ВР в частині продажу горілки Пшеничної Преміум «Люботин» міцністю 40% об. за ціною меншою ніж її визначена мінімальна ціна.
Доводи касаційної скарги не місять спростування вказаним обставинам, що свідчить про її необґрунтованість.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
.............................
В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду