Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2018 року

Київ

справа №808/431/16

касаційне провадження №К/9901/37655/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 (суддя Дадим Ю.М.) у справі № 808/431/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахокомбінат «Запорізький» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Племптахокомбінат «Запорізький» звернулося до суду з адміністративним позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2016 №0000012201-99/22.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 05.10.2016 позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.09.2017 відмовив Токмацькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2016.

Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, пункту 4 частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 05.10.2016 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16.01.2016 №0000012201-99/22 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2798249грн., в тому числі в сумі 1865499грн. основного платежу та в сумі 932750грн. штрафних санкцій.

Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.01.2017 залишив вказану апеляційну скаргу без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали), та встановив десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків, а саме: надання документу про доплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4197,37грн.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 4900049608140 вказана ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2017 була отримана відповідачем 24.01.2017.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.02.2017 відстрочив Токмацькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області здійснення доплати судового збору в сумі 4197,37грн. до 03.03.2017, роз'яснивши скаржнику, що у випадку невиконання таких вимог в установлений строк апеляційна скарга підлягає залишенню без розгляду. Цією ж ухвалою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2016.

Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася до суду апеляційної інстанції із клопотанням про продовження строку для здійснення доплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.02.2017 закінчив дії з підготовки справи до апеляційного розгляду та призначив розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 09.03.2017 о 9 год.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд під час розгляду справи 09.03.2017 відмовив Токмацькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області у продовженні строку для здійснення доплати судового збору у справі та залишив позов без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області 15.06.2017 повторно звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2016. До апеляційної скарги відповідачем долучено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого скаржник посилався на те, що податковий орган був позбавлений можливості здійснити сплату судового збору в межах встановленого процесуальним законом строку апеляційного оскарження, у зв'язку з обмеженим фінансуванням з державного бюджету для сплати судового збору. При цьому наголошував на тому, що при зверненні з апеляційною скаргою вперше ним було дотримано процесуального строку апеляційного оскарження.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.07.2017 на підставі абзацу 1 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) залишив апеляційну скаргу без руху, у зв'язку з тим, що подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованим, та встановив тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 4900054648028 вказана ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017 була отримана відповідачем 25.07.2017.

На виконання вимог ухвали від 10.07.2017 відповідачем надіслано на адресу суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого податковий орган вказував на те, що ним вживались процесуальні заходи з метою виконання вимог щодо сплати судового збору в повному обсязі. У підтвердження обставин щодо відсутності достатніх фінансових ресурсів для сплати судового збору відповідач посилався на тимчасовий кошторис за І квартал 2017 року.

Наведені підстави пропуску строку апеляційного оскарження визнані ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 неповажними, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено на підставі вимог абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали).

Обґрунтовуючи неправомірність постановлення ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 про відмову у відкритті апеляційного провадження, податковий орган у касаційній скарзі посилається на те, що відсутність бюджетних асигнувань з Державного бюджету України для сплати судового збору слугувала об'єктивною підставою неможливості звернутися до суду з апеляційною скаргою з долученням документу про сплату судового збору в повному обсязі в межах встановлених процесуальних строків апеляційного оскарження.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Згідно з частиною третьою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення.

Враховуючи викладене, одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на апеляційне оскарження є надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Невиконання такого обов'язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення апеляційної скарги без руху зі встановленням способу і строку для усунення таких недоліків.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Невиконання вимог щодо сплати судового збору в повному обсязі при зверненні до суду апеляційної інстанції вперше не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження при зверненні з апеляційною скаргою вдруге, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі у найкоротші строки.

Утім, податковим органом не було надано суду доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору безпосередньо у справі №808/431/16 фінансування з Державного бюджету України.

Податковим органом не наведено обґрунтувань, які б свідчили про наявність об'єктивних та непереборних обставин, що перешкоджали зверненню до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою з дотриманням встановлених процесуальним законом вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 у справі № 808/431/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк