Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.04.2019 року у справі №815/3432/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №815/3432/16

адміністративне провадження №К/9901/41444/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року у складі суддів Бойка А.В., Димерлія О.О., Єщенка О.В.

у справі № 815/3432/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеське муніципальне страхове товариство «Респект»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Одеське муніципальне страхове товариство «Респект» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою від 13 жовтня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у задоволені позовних вимог відмовив. Суд першої інстанцій дійшов висновку, що наведені представником позивача у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях доводи про те, що виявлені помилки носили суто технічний характер та не впливали на показники податкового зобов'язання платника податку спростовується доводами податкового органу, а тому не приймаються судом до уваги.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0005531501, №0005531501, №0005571501, №0005531501, №0005581501 від 18 лютого 2016 року. Приймаючи рішення суд виходив з того, що позивачем допущена арифметична помилка, яка не спричинила подальших наслідків, а саме в даному випадку показники податкових зобов'язань не змінені та загальні зобов'язання сплачені платником податку, тому притягнення до відповідальності за пунктом 123 статті 123 Податкового кодексу України суб'єкта господарювання є неправомірним.

У серпні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено камеральні перевірки податкових декларацій з податку на доходи (прибуток) страховика за І півріччя 2013 року, за ІІІ квартали 2013 року, за 2013 рік.

За результатами перевірки складено акти від 29 січня 2016 року №316/15-01, №317/15-01, №318/15-01 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на доходи (прибуток) страховика».

Актом від 29 січня 2016 року №316/15-01 визначено, що Товариством за результатами камеральної перевірки податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за І півріччя 2013 року встановлено факт заниження грошового зобов'язання з податку на доходи (прибуток) страховика у розмірі 752829 грн.

У 2013 році платником сплачено авансових внесків у сумі 752829 грн, які відображені у декларації за І квартал 2013 року у рядку 14 «зменшення податкового зобов'язання (відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України). Відповідно рядок 15 «податкове зобов'язання за звітний (податковий) період (рядок 13 - рядок 14)» склав «- 752 829 грн», що призвело до виникнення переплати.

Товариством не перенесено до рядка 16 Декларації за І півріччя 2013 року рядок 15 Декларації за І квартал 2013 року.

Аналогічно, актом від 29 січня 2016 року №317/15-01 зазначено, що Товариством не перенесено до рядка 16 Декларації за ІІІ квартали 2013 року рядок 15 Декларації за І півріччя 2013 року.

Відповідно, актом від 29 січня 2016 року №318/15-01 зазначено, Товариством не перенесено до рядка 16 Декларації за 2013 рік рядок 15 Декларації за ІІІ квартали 2013 року.

Тобто, по декларації за 2013 рік сума відхилень між даними Товариства та даними перевірки податкового органу склала 752829 грн.

На підставі зазначених актів перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року № 0005531501, № 0005531501, № 0005531501, № 0005571501, № 0005581501, якими збільшено податок на прибуток страхових організації на суму 941036 грн. кожним.

Податковий орган стверджує, що податкові повідомлення-рішення № 0005571501, № 0005581501 надіслані Товариству помилково, внаслідок технічної помилки, але наполягає на відмові у задоволені позовних вимог Товариства у повному обсязі, тобто визнанні вказаних податкових повідомлень-рішень чинними.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що на момент проведення камеральних перевірок у податкового органу були в наявності відомості з виправленими та правильно зазначеними показниками в декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за І півріччя 2013 року, за ІІІ квартали 2013 року та за 2013 рік, проте з невідомих причин та всупереч вимогам Податкового кодексу України зазначена звітність не була взята відповідачем до уваги при проведенні камеральної перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно абзацом 2 пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

З наведених норм слідує, що при проведенні камеральної перевірки податковий орган має використовувати всю наявну у нього на момент перевірки податкову інформацію стосовно такого платника податків, яка міститься у деклараціях останнього.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що неврахування відповідачем під час здійснення камеральної перевірки правильно вказаних даних в декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за І півріччя 2013 року, за ІІІ квартали 2013 року та за 2013 рік, які були в розпорядженні податкового органу на момент перевірки, є протиправним, так як суперечить принципам податкового законодавства, правилам, встановленим для проведення вищезазначеного виду податкової перевірки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариством надані уточнюючі податкові декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за І півріччя 2013 року, за ІІІ квартали 2013 року та за 2013 рік, які прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується електронними квитанціями про їх прийняття. Вказаний факт не спростовано доводами касаційної скарги.

При цьому, у вказаних уточнюючих податкових деклараціях усунуті арифметичні помилки у рядках 16 та 17 декларацій, які самостійно виявлені та скореговані Товариством, але податковим органом застосовані штрафні санкції, передбачені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, оскільки на думку податкового органу позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на доходи (прибуток) страховика.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів заперечення на позов, яким надано оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 815/3432/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер