Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.04.2019 року у справі №295/4207/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

Київ

справа №295/4207/17

касаційне провадження №К/9901/44167/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді - Капустинський М.М., Шидловський В.Б.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Житомирської митниці ДФС (далі - Митниця) про скасування постанови у справах про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Митниці, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Митниці від 27.03.2017 у справах про порушення митних правил №0153/101000014/17, №0154/101000014/17, №0155/101000014/17, №0156/101000014/17, №0157/101000014/17, №0158/101000014/17, №0159/101000014/17, №0160/101000014/17, №0161/101000014/17, №0162/101000014/17, №0163/101000014/17, №0164/101000014/17, №0165/101000014/17, №0166/101000014/17, №0167/101000014/17, №0168/101000014/17, №0169/101000014/17, №0170/101000014/17, №0171/101000014/17, №0172/101000014/17, №0173/101000014/17, №0174/101000014/17, №0175/101000014/17, №0176/101000014/17, №0177/101000014/17, №0200/101000014/17, №0201/101000014/17.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у митних деклараціях ОСОБА_2 була вказана інформація на підставі відомостей, що містились у товаросупровідних та комерційних документах, наданих виробниками у їх свідоцтвах про реєстрацію, що свідчить про відсутність у декларанта наміру ухилитися від сплати обов'язкових платежів і наявності вини як обов'язкової умови наявності складу адміністративного правопорушення.

Богунський районний суд міста Житомира постановою від 22.05.2017 позов задовольнив: визнав протиправними та скасував постанову Митниці у справах про порушення митних правил відносно ОСОБА_2 від 27.03.2017 №0153/101000014/17, №0154/101000014/17, №0155/101000014/17, №0156/101000014/17, №0157/101000014/17, №0158/101000014/17, №0159/101000014/17, №0160/101000014/17, №0161/101000014/17, №0162/101000014/17, №0163/101000014/17, №0164/101000014/17, №0165/101000014/17, №0166/101000014/17, №0167/101000014/17, №0168/101000014/17, №0169/101000014/17, №0170/101000014/17, №0171/101000014/17, №0172/101000014/17, №0173/101000014/17, №0174/101000014/17, №0175/101000014/17, №0176/101000014/17, №0177/101000014/17, №0200/101000014/17, №0201/101000014/17.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: у поданих ОСОБА_2 митних деклараціях була зазначена інформація про транспортні засоби, яка вказана у свідоцтвах про реєстрацію, виданих уповноваженими органами, ці документи є дійсними та не сфальсифікованими, що визнано Митницею при митному оформленні, що свідчить про відсутність у декларанта наміру ухилитися від сплати обов'язкових платежів і наявності вини, як обов'язкової умови наявності складу правопорушення; Митницею не з'ясовано, які з документів, що свідчать про розбіжності в технічних характеристиках транспортних засобів, що зазначені в протоколах про порушення митних правил, є автентичними оригіналам документів, виданих за кордоном, а також не досліджувались висновки експертів з напрямку товарознавчої експертизи, які надавались до митного оформлення Митниці; по двох митних деклараціях декларантом був не ОСОБА_2, а інша особа - ТОВ «Сем Крафт» в особі ОСОБА_3; позивача було несвоєчасно повідомлено про розгляду справи за усіма протоколами.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.08.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: ОСОБА_2 як єдина уповноважена особа (директор) ТОВ «Старк-Трейд» здійснював свою господарську діяльність, спрямовану на імпорт товарів (транспортних засобів), не міг не знати які саме транспортні засоби ним купуються та їх технічні характеристики, та надавав до митного оформлення інші документи, а не ті, які подавались при перетині митного кордону України, а ті, які візуально відповідали заявленому товару, проте були не повними чи зміненими, тобто не завжди відповідали та надавали повну інформацію щодо характеристик транспортного засобу (потужності двигуна, комплектації транспортного засобу, інших характеристик); матеріалами справи підтверджується факт належного повідомлення ОСОБА_2 про день і час розгляду справи, проте позивач н розгляд справ не з'явився, а подав заяву про перенесення розгляду справ ,яка надійшла до Митниці вже після розгляду справ; питання щодо проведених товарознавчих експертиз транспортних засобів як і проведення в усіх випадках відповідних оглядів з участю представників Митниці та їх результатів в суді першої інстанції не досліджувалось, а тому на них неможливо посилатись як на встановлений та підтверджений факт; згідно пояснень ОСОБА_3 Весь пакет документів для оформлення двох транспортних засобів їй надав замовник послуг - ОСОБА_2 і їй було невідомо, що свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів мають відмінності від тих, що подавались при перетині митного кордону України.

ОСОБА_2 оскаржив рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.09.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: Митницею були порушені строки розгляду справ про порушення митних правил та прав ОСОБА_2 на захист, оскільки розгляд справи було проведено 27.03.2017, тоді як у 25 з 27 протоколах про порушення митних правил днем розгляду справи вказано 04.04.2017, тоді як розгляд усіх справ був проведений 27.03.2017 за відсутності позивача, незважаючи на наявність клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи для залучення захисника; по двох митних деклараціях на суму недоїмки митних платежів у розмірі 43021,44 грн. декларантом був не ОСОБА_2, а інша особа - ТОВ «Сем Крафт» в особі ОСОБА_3; будь-яких доказів щодо підроблення або зміни ОСОБА_2 документів на транспортні засоби Митницею надано не було, відсутні повідомлення до правоохоронних органів, а також кримінальні провадження щодо зазначених обставин.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.04.2019 прийняв касаційну скаргу ОСОБА_2 до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 09.04.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 16, 17 та 22 березня 2017 року головним державним інспектором управління протидії митним правопорушенням Митниці були складено протоколи про порушення митних правил за №0153/101000014/17, №0154/101000014/17, №0155/101000014/17, №0156/101000014/17, №0157/101000014/17, №0158/101000014/17, №0159/101000014/17, №0160/101000014/17, №0161/101000014/17, №0162/101000014/17, №0163/101000014/17, №0164/101000014/17, №0165/101000014/17, №0166/101000014/17, №0167/101000014/17, №0168/101000014/17, №0169/101000014/17, №0170/101000014/17, №0171/101000014/17, №0172/101000014/17, №0173/101000014/17, №0174/101000014/17, №0175/101000014/17, №0176/101000014/17, №0177/101000014/17, №0200/101000014/17, №0201/101000014/17.

При цьому, у 25 з 27 протоколів (окрім справ №0201/101000014/17 та №0200/101000014/17, у яких днем розгляду справ зазначено 27.03.2017) вказано, що розгляд справ відбудеться 04.04.2017.

На підставі висновків вказаних протоколів Митницею було прийнято оспорювану постанову у справах про порушення митних правил, якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченої статтею 485 Митного кодексу України, та накладено стягнення у вигляді штрафу на суму 605429,25 грн.

Зокрема, у постанові було вказано, що у період з 08.02.2016 по 22.07.2016 ОСОБА_2 як декларантом ТОВ «Старк-Трейд» в митному режимі «імпорт» до митного поста «Житомир-центральний» Митниці були подані декларації на здійснення митного оформлення транспортних засобів, під час проведення якого було встановлено, що з огляду на відповідь Волинської Митниці ДФС від 04.10.2016 № 9209/03-70-20 (яка надійшла на адресу Митниці 07.10.2016), ОСОБА_2 було заявлено неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості транспортних засобів, оскільки надано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які містили неправдиві відомості щодо істотних та додаткових опцій транспортних засобів, що призвело до зменшення розміру необхідних до сплати митних платежів на загальну суму 201809,75 грн.

Відповідно до частини п'ятої статті 265 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Положеннями статті 266 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів. Перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу органу доходів і зборів здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів. У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від органу доходів і зборів випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Частина перша статті 458 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом статей 10, 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Статтею 485 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Аналіз диспозиції цієї статті свідчить про те, що наведені варіанти дій, які являють собою об'єктивну сторону даного правопорушення, можуть бути вчинені як умисно (в тому числі з непрямим умислом), так і у зв'язку з необережністю (недбалістю).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 як декларанта (агента з митного оформлення) ТОВ «Старк-Трейд» було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення статті 485 Митного кодексу України, а саме - за заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості транспортних засобів, які полягали у наданні, у тому числі декларанту, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які містили неправдиві відомості щодо істотних та додаткових опцій транспортних засобів, що призвело до неналежної сплати митних платежів.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, дії позивача охоплюються диспозицією статті 485 Митного кодексу України.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що по митних деклараціях від 31.08.2016 №101060002/2016/007934 та від 07.09.2016 №101060002/2016/008563 декларантом виступав не ОСОБА_2, а ТОВ «Сем Крафт» в особі ОСОБА_3

При цьому, для встановлення суб'єктивної сторони вказаного виду порушення у вигляді надання ОСОБА_2 декларанту (ОСОБА_3.) неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості транспортних засобів, судам необхідно було встановити наявність умислу позивача на вчинення відповідних дій.

Крім іншого, з метою з метою правильного вирішення справи по суті необхідно перевірити чи дотримана органом доходів і зборів процедура розгляду справи про порушення митних правил, за наслідком якої позивача притягнуто до відповідальності.

В позовній заяві ОСОБА_2 посилався на те, що Митницею були порушені строки розгляду справ про порушення митних правил та прав ОСОБА_2 на захист, оскільки розгляд справи було проведено 27.03.2017, тоді як у 25 з 27 протоколах про порушення митних правил днем розгляду справи вказано 04.04.2017, тоді як розгляд усіх справ був проведений 27.03.2017 за відсутності позивача, незважаючи на наявність клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи для залучення захисника.

Статтею 487 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 488 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

За змістом частин першої - сьомої статті 494 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено; місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил; посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення; прізвища та адреси свідків, якщо вони є; відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу; інші необхідні для вирішення справи відомості. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками. Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення. У разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою. У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил. Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

В силу статті 489 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, другою, четвертою статті 526 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Отже, законодавцем визначено послідовний алгоритм дій посадової особи органу доходів і зборів у разі виявлення порушення митних правил шляхом складання протоколу за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з зазначенням у ньому місця, дати і часу розгляду справи про порушення митних правил. Такий протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками, а у разі відсутності особи, яка притягається до відповідальності, або її відмови від підпису протоколу, такий протягом трьох робочих днів надсилається поштою за наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

В оспорюваній постанові в справах про порушення митних правил від 27.03.2017 вказано, що про місце і час розгляду справи ОСОБА_2 був повідомлений належним чином, а справа розглянута за його відсутності.

При цьому, у 25 з 27 протоколів (окрім справ №0201/101000014/17 та №0200/101000014/17, у яких днем розгляду справ зазначено 27.03.2017) вказано, що розгляд справ відбудеться 04.04.2017.

Доказів інформування ОСОБА_2 про зміну дати розгляду 25 справ про порушення митних правил у відповідності до положень частин другої, четвертої статті 526 Митного кодексу України матеріали справи не містять. Обставини щодо отримання ОСОБА_2 повідомлення Митниці від 21.03.2017 № 759/П/06-70-20 судами попередніх інстанцій не перевірялись.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Поверховий підхід та неповнота при з'ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

Згідно частини другої статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі постанова Богунського районного суду міста Житомира від 22.05.2017 та постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Богунського районного суду міста Житомира від 22.05.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна