Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.05.2019 року у справі №812/333/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2019 року

Київ

справа №812/333/17

адміністративне провадження №К/9901/12313/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л. О.,

суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №812/333/17

за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м Донецька про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е. Г., суддів: Ястребової Л. В., Компанієць І. Д.

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Пенсійного Фонду України (далі - відповідач-1, ПФУ), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2, ГУПФУ в Донецькій області), Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м Донецька (далі - відповідач-3, УПФУ у Ворошиловському районі м Донецька), в якій з урахуванням уточнення просив: визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку в період з 27 жовтня 2015 року по день винесення рішення судом; стягнути на його користь з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 171299,79 грн; рішення суду звернути до негайного виконання у межах стягнення за один місяць та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надати суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 01 серпня 2007 року позивач працював в УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька на посаді головного спеціаліста юрисконсульта юридичного відділу та з 08 вересня 2010 року - начальника юридичного відділу. Наказом №79-о від 21 жовтня 2014 року був звільнений за згодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України. При звільненні йому була видана трудова книжка, але не були проведені розрахунки.

Відповідач не виплатив нараховану заробітну плату у розмірі 3860,06 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі №812/729/15, що набрала законної сили (ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, постанова Верховного суду К/9901/21140/18 від 04 жовтня 2018 року) зазначений позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька щодо невиплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1; стягнуто з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 3860,06грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 55145,94 грн з урахуванням належних відрахувань за період з 21 жовтня 2014 року по 26 жовтня 2015 року. Оскільки відповідач до сьогоднішнього часу не провів повний розрахунок при звільненні, позивач просив стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з наступного дня після ухвалення постанови суду з 27 жовтня 2015 року і по день винесення рішення судом у цій справі згідно зі статтями 116, 117 КЗпП України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м. Донецька щодо невиплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1.

Стягнуто з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 171082,68 грн з урахуванням належних відрахувань.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 4559,48 грн з урахуванням належних відрахувань допущено до негайного виконання.

Відповідно до статті 382 КАС України встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Пенсійного фонду України подати у двомісячний строк з дня постановлення рішення в цій справі звіт про виконання рішення суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька не були виплачені належні позивачу суми в день звільнення. Крім того, задовольняючи вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд виходив з того, що оскільки посадові особи відповідача-3 були звільнені саме за наказом Пенсійного фонду України, а відповідно до вимог Положення про управління Пенсійного фонду України в районі, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління ПФУ від 22 грудня 2014 року №28-2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року № 41/26486 (далі - Положення №28-2) штатний розпис та кошторис видатків на утримання УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька затверджується за наказом ГУПФУ в Донецькій області, то саме від вжиття необхідних заходів другими відповідачами (Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області року та Пенсійним Фондом України) залежить фактична можливість виконання рішення суду УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька на користь позивача.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі відповідно до статті 382 КАС України, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Пенсійного фонду України подати у двомісячний строк з дня постановлення рішення в цій справі звіт про виконання рішення суду, ухвалено нове судове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 812/333/17 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позовна заява не містить вимог до ГУПФУ в Донецькій області, ПФУ, а рішення суду не містять зобов'язання їх вчинити будь-які дії. У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення прав позивача з боку ПФУ та ГУПФУ в Донецькій області. Таким чином, оскільки судом у даному випадку буд-яких порушень вимог законодавства з боку ПФУ та ГУПФУ в Донецькій області не було встановлено, та не зобов'язано вчинити вказаних відповідачів будь-які дії, відсутні передбачені КАС України підстави для встановлення судового контролю шляхом зобов'язання вказаних відповідачів подати у двомісячний строк з дня постановлення рішення в цій справі звіт про виконання рішення суду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

02 травня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року у справі № 812/333/17, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог з приводу встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі відповідно до статті 382 КАС України, шляхом зобов'язання ГУПФУ в Донецькій області, ПФУ подати у двомісячний строк з дня постановлення рішення в цій справі звіт про виконання рішення, а також прийняти нову постанову, якою залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що вказане рішення суду апеляційної інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник не погоджувався з висновком суду апеляційної інстанції, що у ході розгляду справи судом не було встановлено порушення прав позивача з боку ПФУ, ГУПФУ в Донецькій області. Суд першої інстанції вірно встановив та вказав на те, що фактичне виконання рішення суду в справі № 812/729/15 та в цій справі в частині стягнення з відповідача належних позивачеві сум заробітної плати та середнього заробітку є неможливим до відновлення роботи УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька, оскільки відсутні підстави для правонаступництва за наявності обставин, на які посилаються другі відповідачі у відзивах. У зв'язку з чим заборгованість відповідача з виплати належних за судовими рішеннями сум позивачу має неминуче зростати до зазначеного часу. Оскільки посадові особи відповідача були звільнені саме за наказом Пенсійного фонду України, а відповідно до зазначених вимог Положення №28-2 штатний розпис та кошторис видатків на утримання УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька затверджується за наказом ГУПФУ в Донецькій області, то саме від вжиття необхідних заходів другими відповідачами залежить фактична можливість виконання рішення суду УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька на користь позивача.

Скаржник звертав увагу на те, що на момент винесення рішення судом першої інстанції у даній справі у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області знаходився без виконання виконавчий лист у справі № 812/729/15.

Також зазначав, що апеляційна скарга ПФУ підписана представником ПФУ за довіреністю Карпіленко Н. В., проте у даній довіреності не зазначено, що Карпіленко Н. В. наділена правом підпису процесуальних документів в тому числі апеляційних скарг. Тому у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції мав закрити апеляційне провадження за поданою ПФУ апеляційною скаргою.

02 травня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В. М., судді Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року №812/0/78-19 у зв'язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л. О., судді Загороднюк А. Г., Соколов В. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 05 грудня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

27 травня 2019 року від ПФУ надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач-1 посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанцій залишити без змін.

Вказували на те, що довіреністю від 02 січня 2019 року № 31/06-30 уповноважено представника ПФУ представляти його інтереси, користуючись усіма правами, що надані стороні процесу статтями 44, 47 КАС України. Враховуючи обсяг повноважень наданих представнику, зокрема, оскаржувати рішення суду в апеляційному порядку: підготовку апеляційної скарги, підпис та її подання (стаття 44 КАС України), зазначено в довіреності без обмеження вчинення будь-якої процесуальної дії.

Тому, судом апеляційної інстанції правомірно, з дотриманням норм процесуального права, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, підписаною представником ПФУ.

Щодо встановлення судового контролю ПФУ зазначили те, що оскільки судом у даному випадку будь-яких порушень законодавства з боку ПФУ та ГУПФУ в Донецькій області не було встановлено, та не зобов'язано вчинити вказаних відповідачів будь-які дії, відсутні передбачені КАС України підстави для встановлення судового контролю шляхом зобов'язання вказаних відповідачів подати у двомісячний строк з дня постановлення рішення в цій справі звіт про виконання рішення суду

27 травня 2019 року від ГУПФУ в Донецькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач-2 також посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанцій залишити без змін. Вказували на те, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей на підставі вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька переміщено в населений пункт на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження. Управління тимчасово не виконує покладені на нього функціональні обов'язки. Також зазначали, що складання кошторису видатків на утримання територіального управління також не входять до повноважень головного управління та розробляються безпосередньо територіальними управлінням відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року.

Від відповідача-3 відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому з урахуванням заяв про зміну розміру позовних вимог просив: визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька щодо невиплати заборгованості по заробітній платі; стягнути з УПФУ у Ворошиловському районі м.

Донецька 3860,06 грн в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати; стягнути з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 30040,24 грн; стягнути з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька моральну шкоду в сумі 4000 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі № 812/729/15 зазначений позов задоволено частково, а саме:

визнано протиправною бездіяльність УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька щодо невиплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1;

стягнуто з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 3860,06 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 55145,94 грн з урахуванням належних відрахувань;

постанову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 4559,48грн з урахуванням належних відрахувань допущено до негайного виконання;

в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

постанову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 4559,48 грн з урахуванням належних відрахувань допущено до негайного виконання.

В судових рішеннях судами встановлено, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2007 року до 21 жовтня 2014 року працював на посадах головного спеціаліста - юрисконсульта юридичного відділу та начальника юридичного відділу УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька. Позивач Наказом № 79-о від 21 жовтня 2014 року був звільнений за згодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України. Борг УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька перед ОСОБА_1 при звільненні складає 3860,05
грн. Відповідно до довідки управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації від 23 червня 2015 року позивача взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення. Наказом ГУ ПФУ в Донецькій області від 18 травня 2015 року № 66 внесено зміни та доповнення до Плану переміщення територіальних управлінь, затвердженого наказом головного управління від 13 листопада 2014 року № 178 "Про заходи щодо забезпечення реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595" та викладено його в новій редакції з додатком, відповідно до пункту 1 Додатку до зазначеного наказу УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька тимчасово розміщено на базі УПФУ в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки розрахунку за період з 21 жовтня 2014 року по 26 жовтня 2015 становить 55145,94
грн.

До теперішнього часу УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька з позивачем не проведений розрахунок при звільненні.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до положень статті 382 КАС України суд може встановити судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Частиною 1 статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У даному випадку суди першої та апеляційної інстанцій по різному вирішили питання про встановлення судового контролю за виконання судового рішення в адміністративній справі, шляхом зобов'язання ГУПФУ в Донецькій області, ПФУ подати у двомісячний строк з дня постановлення рішення у цій справи звіт про виконання рішення суду:

- суд першої інстанції виходив з того, що оскільки посадові особи відповідача-3 були звільнені саме за наказом ПФУ, а відповідно до вимог Положення №28-2 штатний розпис та кошторис видатків на утримання УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька затверджується за наказом ГУПФУ в Донецькій області, то саме від вжиття необхідних заходів другими відповідачами (ГУПФУ в Донецькій області року та ПФУ) залежить фактична можливість виконання рішення суду УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька на користь позивача;

- суд апеляційної інстанції вказував на відсутність передбачених КАС України підстав для встановлення судового контролю, оскільки судом у даному випадку буд-яких порушень вимог законодавства з боку ПФУ та ГУПФУ в Донецькій області не було встановлено, та не зобов'язано вказаних відповідачів вчинити будь-які дії.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги в межах її доводів, Верховний Суд приходить до таких висновків.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладеної норми слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду та вирішується на його розсуд.

Верховний Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов'язань у межах відповідної справи.

Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання обов'язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_1 не містить вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Пенсійного фонду України, а рішення суду не містять зобов'язання їх вчинити будь-які дії. У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій не було встановлено порушення прав позивача з боку Пенсійного Фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що оскільки у даному випадку будь-яких порушень вимог законодавства з боку Пенсійного Фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судами не було встановлено, та не зобов'язано вчинити вказаних відповідачів будь-які дії, тому відсутні передбачені КАС України підстави для встановлення судового контролю шляхом зобов'язання вказаних відповідачів подати у двомісячний строк з дня постановлення рішення в цій справі звіт про виконання рішення суду.

За таких обставин Верховний Суд констатує, що у суду були відсутні правові підстави встановлення судового контролю шляхом покладення обов'язків на осіб, яких цим рішенням не зобов'язано вчинити будь-які дії та яким не встановлено порушення ними прав позивача.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що апеляційна скарга ПФУ підписана неуповноваженим представником ПФУ за довіреністю Карпіленко Н. В., оскільки у даній довіреності не зазначено, що цей представник наділений правом підпису процесуальних документів, зокрема, апеляційних скарг, з огляду на таке.

Частиною 1, 2 статті 60 КАС України визначено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

З наявної у матеріалах справи довіреності від 02 січня 2019 року № 31/06-30 слідує, що Карпіленко Наталію Володимирівну уповноважено представляти інтереси ПФУ в усіх судах України, користуючись при цьому усіма правами, що надані стороні процесу статтями 44, 47 КАС України, в тому числі оскаржувати судове рішення, що включає в себе право підписувати відповідні скарги чи заяви.

Вказана довіреність не містить застережень щодо обмеження повноважень представника на вчинення певних процесуальних дій.

За таких обставин Верховний Суд приходить до висновку, що представник Карпіленко Н. В. мала повноваження подавати та підписувати від імені Пенсійного фонду України на підставі вищевказаної довіреності.

За такого правового регулювання, Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого та законного висновку про відсутність передбачених КАС України підстав для встановлення судового контролю за виконання судового рішення в адміністративній справі, шляхом зобов'язання ГУПФУ в Донецькій області та ПФУ подати у двомісячний строк з дня постановлення рішення у цій справи звіт про виконання рішення суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов

Судді Верховного Суду