ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2018 року

Київ

справа №826/15028/17

адміністративне провадження №К/9901/58096/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Панда»

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2018 (суддя - Аверкова В.В.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 (головуючий суддя - Епель О.В., судді - Губська Л.В., Кобаль М.І.)

у справі № 826/15028/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Панда»

до Головного управління ДФС в Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Панда» (далі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС в Київській області (далі - ГУ ДФС в Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0041091414 від 10.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що не порушувало вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) та правомірно відобразило свої податкові зобов'язання, натомість висновки контролюючого органу в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях посадових осіб ГУ ДФС в Київській області та не відповідають дійсним обставинам справи. За таких обставин, на думку Товариства, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 19.02.2018 адміністративний позов Товариства задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0041091414 від 10.11.2017, а також вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач правомірно сформував податкові зобов'язання за перевірений період по взаємовідносинам із ТОВ «Емерс» за спірними господарськими операціями, які є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Наданий контролюючим органом вирок Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2017 у справі № 757/5986/17-к жодним чином не спростовує правомірності формування Товариством своїх податкових зобов'язань.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.07.2018 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції з огляду на наявні в наданих позивачем первинних документах, складених за результатами господарських операцій з ТОВ «Емерс», недоліки, а також обставини, встановлені вироком Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2017 у справі № 757/5986/17-к стосовно посадової особи контрагента позивача, дійшов висновку про фіктивність господарських операцій між Товариством та ТОВ «Емерс» та водночас правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також невірну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інсстанції.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що в господарській операції з ТОВ «Емерс» виступав у ролі продавця, а отже отримував дохід та визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість, а не податковий кредит. Натомість формування витрат та податкового кредиту відбувалося у контрагента - ТОВ «Емерс». Таким чином, невірно оцінивши характер спірних правовідносин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про заниження Товариством податкових зобов'язань з податку на прибуток внаслідок неправомірного формування витрат. У контексті наведеного Товариство вважає, що суд апеляційної інстанції невірно оцінив зміст вироку Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2017 у справі №757/5986/17-к.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення. ГУ ДФС у Київській області зазначило, що первинні документи, які стали підставою для формування витрат позивача, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого у взаємовідносинах з позивачем у даній справі встановлена вироком суду, що набрав законної сили, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт реалізації товарів.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами ГУ ДФС в Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів при здійсненні господарської діяльності в цілому, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Емерс», а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 21.08.2017.

За результатами перевірки складено акт від 13.10.2017 № 780/10-36-14-14/311, в якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 541 733,00 грн. за 1 квартал 2016 року.

Так, в акті від 13.10.2017 № 780/10-36-14-14/311 зазначено, що перевіркою повноти визначення задекларованих Товариством показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2016 по 21.08.2017 встановлено їх заниження всього в сумі 541 733,00 грн. при взаємовідносинах з ТОВ «Емерс» за лютий-березень 2016 року.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС в Київській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 10.11.2017 № 0041091414, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 677 166,00 грн., у тому числі за основним платежем - 541 733,00 грн. та за штрафними санкціями - 135 433,00 грн.

Свої дії контролюючий орган мотивує тим, що господарські операції між Товариством та його контрагентом - ТОВ «Емерс» не мали реального характеру, а надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильності визначених позивачем податкових зобов'язань за наслідками здійснення цих операцій.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2017 у справі №757/5986/17-к стосовно керівника ТОВ «Емерс», погодився з таким висновком відповідача, в результаті чого підтвердив правомірність прийняття останнім оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він ґрунтується на помилкових судженнях суду щодо характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Емерс» та змісту податкових зобов'язань Товариства за наслідками здійснення таких операцій.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 17.02.2016 між позивачем (Продавець) та ТОВ «Емерс» (Покупець) укладено Договір № 17/02-3, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця цукор-пісок у мішкотарі ДСТУ 4623:2006, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату за власні кошти на умовах даного Договору відповідно до рахунку-фактури, яка встановлюється за кожну партію товару.

Матеріали справи містять копії рахунків-фактур від 17.02.2016 № 17/02-3, від 02.03.2016 № 02/03-3, від 18.02.2016 № 18/02-3, згідно з якими позивачем поставлено ТОВ «Емерс» цукор-пісок у загальній кількості 264 тонни на загальну суму 3611550,00 грн.

На підтвердження відвантаження цукру надано копії довіреностей на водіїв, листів ТОВ «Емерс» від 17.02.2016, 18.02.2016, 24.02.2016, 02.03.2016, із проханням відвантажити цукор на відповідні автомобілі, перелік яких зазначений у листах відповідно, копії перепусток на відвантаження вантажу. Також надано копії видаткових та податкових накладних.

Відвантаження цукру здійснювалось на підставі заявок ТОВ «Емерс» №№ 60, 61, 62, 63 від 17.02.2016, №№ 70, 71 від 19.02.2016, №№ 83, 84 від 02.03.2016.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковому порядку, що підтверджують наявні у справі копії платіжних доручень №№ 60, 61, 62, 63 від 17.02.2016, №№ 70, 71 від 19.02.2016, №№ 83, 84 від 02.03.2016.

Наведене свідчить про те, що в межах спірних господарських операцій позивач виступав у ролі продавця та отримав дохід від реалізації товару - цукор-пісок у мішкотарі ДСТУ 4623:2006 - ТОВ «Емерс».

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 136.1 статті 136 ПК України визначено, що базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм та характер спірних господарських операцій, позивач зобов'язаний був включити до об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств отриманий дохід від реалізації ТОВ «Емерс» товару та, відповідно, сплатити податок. Натомість ТОВ «Емерс» мало право сформувати за наслідками здійснення господарських операцій витрати та податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, свої податкові зобов'язання за результатами здійснення спірних господарських операцій Товариство виконало, що не спростовано відповідачем.

Разом з тим, викладений в акті перевірки висновок про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Емерс» спростовує висновок ГУ ДФС в Київській області, покладений в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, про заниження податку на прибуток, оскільки в разі фактичного нездійснення господарських операцій та, як наслідок, неотримання доходу позивач взагалі не зобов'язаний сплачувати податок на прибуток.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини здійснення господарських операцій на підставі наявних у матеріалах справи первинних документах, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При цьому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково посилався на окремі недоліки первинних документів по господарським операціям між позивачем та ТОВ «Емерс», оскільки помилки в оформленні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника у зв'язку з його господарською діяльністю. Крім того, в акті перевірки жодних зауважень до таких документів не міститься.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що відповідач як на підставу для висновку щодо нереальності здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ «Емерс» посилається на вирок Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2017 у справі №757/5986/17-к.

Так, вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 26.01.2017 між прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3, який, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підписав від імені засновника статут ТОВ «Емерс», тобто перереєстрував на своє ім'я підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань шляхом формування незаконного податкового кредиту та валових витрат, зокрема для ТОВ «Панда».

Між тим, сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для податкового спору, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, від 12.04.2018 у справі № 826/1571/16 та від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11.

Суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку вироку Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2017 у справі №757/5986/17-к та обґрунтовано дійшов висновку, що вказаний вирок не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги, враховуючи наступне.

Так, зі змісту вироку вбачається, що ТОВ «Емерс» створено з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань шляхом формування незаконного податкового кредиту та валових витрат.

Однак, як зазначено вище, позивач за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Емерс» не формувало податковий кредит та валові витрати, оскільки не придбавало товар, а реалізовувало його, у зв'язку з чим саме ТОВ «Емерс» мало право сформувати податковий кредит та валові витрати за результатами вказаних операцій.

З огляду на викладене, вирок Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2017 у справі №757/5986/17-к не містить жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Емерс», так як ці операції не здійснювалися з метою сприяння позивачу в мінімізації податкових зобов'язань шляхом формування незаконного податкового кредиту та валових витрат, а відтак даний вирок як доказ не стосується предмету доказування в межах цієї справи.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

За таких обставин, на думку суду касаційної інстанції, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних доказів, які могли б свідчити про недобросовісність позивача та наявність обставин, що свідчать про порушення ним податкового законодавства шляхом неоподаткування доходу, отриманого за наслідками господарських операцій із ТОВ «Емерс».

Згідно з частиною 1 статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно встановлені обставини справи щодо характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Емерс» та надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим суд невірно застосував норми матеріального права та дійшов помилкових висновків щодо змісту податкових зобов'язань Товариства за наслідками здійснення таких операцій.

Керуючись статтями 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Панда» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 скасувати та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2018.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова