Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.11.2018 року у справі №818/673/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2018 року

Київ

справа №818/673/17

адміністративне провадження №К/9901/18041/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

Суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 818/673/17

за позовом ОСОБА_2

до Державної казначейської служби України

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної казначейської служби України

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Бондаря С.О., суддів - Кунець О.М., Опімах Л.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Чалого І.С., суддів - Зеленського В.В., П'янової Я.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), в якому просив:

- зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час просрочки, з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прос рочки, а також три проценти річних від простроченої суми;

- стягнути моральну шкоду з відповідача в розмірі 86040 грн.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

07 червня 2017 року Сумський окружний адміністративний суд вирішив:

- позов ОСОБА_2 задовольнити частково;

- зобов'язати Державну казначейську службу України виплатити ОСОБА_2 компенсацію за несвоєчасне виконання рішення Конотопського міськрайсуду від 13.09.2013 у справі №6а/577/108/13 (577/4572/13-а), нараховану рішенням Державної казначейської служби України від 23.05.2017 року №41.

- в іншій частині позовних вимог відмовити.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

10 жовтня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

- апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.

- апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити;

- постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2017р. по справі № 818/673/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державної казначейської служби України грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 86040,00 грн.(вісімдесят шість тисяч сорок) грн. 00 коп

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року в справі № 818/673/17 - залишити без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України, яка у лютому 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник просить:

- скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, а в справі прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

Крім того, в касаційній скарзі відповідач вказує, що відсутні підстави для стягнення з Державної казначейської служби України моральної шкоди на користь позивача, оскільки така шкода не доведена позивачем та не підтверджена жодними доказами.

Відповідач зазначає, що стягнення моральної шкоди повинно визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування.

Позивач скористався своїм процесуальним правом та подав заперечення на касаційну скаргу в яких просив постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.10.2013 позивач звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про примусове виконання виконавчого листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2013 у справі №6а/577/108/13 (577/4572/13-а) про стягнення на користь ОСОБА_2 недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2008 рік в сумі 2095 грн.

30.04.2017 року на картковий рахунок позивача було перераховано 2095 грн. Однак, позивачу не було виплачено компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочи з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочи, а також три проценти річних від простроченої суми.

Крім того, позивач вважає, що своїми діями відповідач завдав позивачу моральної шкоди, яку позивач оцінив у 86040 грн.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII)

Частина 2 статті 6 Закону № 1404-VIII. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012, № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI)

Частина 1 статті 3 Закону № 4901-VI. Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частина 1 статті 5 Закону № 4901-VI. У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМУ від 3 серпня 2011 №845 (далі - Порядок №845 ).

Пункт 2 Порядку №845. Безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Пункт 3 Порядку №845. Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників-у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пункт 50 Порядку №845. За приписами цього пункту компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України; в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року).

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"(далі - Постанова Пленуму ВСУ №4).

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму ВСУ №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням, під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму ВСУ №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція)

Відповідно до статті 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України; в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Судами встановлено, що Державною казначейською службою України прийнято рішення про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів від 23.05.2017 №41, яким нараховано компенсацію за порушення встановленого законом строку перерахування коштів при виконанні виконавчого листа, виданого 10.10.2013 Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі №6а/577/108/13.

Тобто, відповідачем прийнято рішення про виплату компенсації позивачу в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за весь час прострочення платежу.

Проте, на час розгляду справи, вказана сума компенсації залишалась невиплаченою, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги в частині виплати компенсації позивачу за весь час прострочення платежу.

Крім того, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що між позивачем та відповідачем не існують цивільних відносин, зокрема зобов'язального характеру, а тому позовні вимоги частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань за час прострочення виконання грошового зобов'язання не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, у чому вона полягає, не доведено причинних зв'язків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди та в чому вона полягає не спростовано також в постанові суду апеляційної інстанції. В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції відсутнє жодне посилання на стан здоров'я позивача, чи зазнавав він вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках від несвоєчасної невиплати відповідачем 2095 грн., які були стягнуті на користь позивача судовим рішенням.

Суд апеляційної інстанції, помилково скасовуючи постанову суду першої інстанції, та, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди за затримку виконання судового рішення, не встановлював в чому заподіяно позивачу страждання та в чому конкретно вони полягають, не досліджував характеру немайнових витрат позивача, який в свою чергу, виходячи зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги, ніяким чином не обґрунтував свою моральну шкоду.

Зважаючи на вищевказані норми КАС України, Конвенції, Порядок № 845, Закони № 1404-VIII та № 4901-VI, Суд вважає, що Харківський апеляційний адміністративний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року має бути скасована, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року - залишена в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року - скасувати.

3. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року - залишити в силі.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич