Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №826/12319/18

касаційне провадження №К/9901/67074/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт Одеса», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Аеропорт Девелопмент» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 (головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р., судді: Кучма А.Ю., Чаку Є.В.) у справі №826/12319/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт Одеса», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Аеропорт Девелопмент» до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт Одеса» (далі - ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса Аеропорт Девелопмент» (далі - ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент») звернулись до суду з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Генеральної прокуратури України, в якому просили визнати дії та рішення суб`єктів владних повноважень протиправними, зобов`язати утриматися від вчинення певних дій.

Одночасно із позовною заявою позивачами заявлено клопотання про забезпечення позову (з урахуванням доповнень) шляхом заборони Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до проведення оцінки майна вчиняти будь - які дії та приймати будь - які рішення щодо нерухомого майна та корпоративних прав ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» до проведення оцінки майна. Також позивачі просять суд заборонити Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів вчиняти дії щодо управління майном, реєстрації управління майном, вживати заходи щодо відбору потенційного управителя щодо майна, заборонити будь - яким реєстраторам вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, щодо ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», та заборонити ДП «Сетам» та іншим організаторам електронних торгів вчиняти дії щодо реалізації майна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2018 клопотання ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» та ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» задоволено частково: заборонено Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, до проведення оцінки майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 Закону України від 10.11.2015 №772-VIII «Про Національне агентство України з питань розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон №772-VIII) передавати для реалізації або в управління нерухоме майно ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» та немайнові права, які належать ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент».

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2018 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт Одеса» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Аеропорт Девелопмент» про вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» 03.12.2018 засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права просило суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів здійснюється управління майном позивачів без проведення, у встановленому статтею 21 Закону №772-VIII порядку, оцінки активів. Здійснення відповідачем-1 заходів з управління майном позивачів у спосіб, що не передбачений законом, порушує принцип справедливої рівноваги та пропорційності втручання в право власності суб`єктів господарювання. Скаржник також вказує на додаткові фінансові втрати, що пов`язані із неправомірними діями Агентства по управлінню майном позивачів.

04.12.2018 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» про приєднання до касаційної скарги ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса».

Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2018 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса».

Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2018 прийнято заяву ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» про приєднання до касаційної скарги ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018.

На адресу суду від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просив суд залишити касаційну скаргу позивачів без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Від Генеральної прокуратури України на адресу Верховного Суду також надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній вказав на обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції. При цьому, відповідач просив суд касаційної інстанції закрити касаційне провадження у справі з тих підстав, що рішення апеляційного суду про відмову у вжитті заходів забезпечення позову не підлягає касаційному оскарженню.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржене судове рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

У спірному випадку доцільність забезпечення позову аргументована позивачами тим, що невжиття таких заходів може призвести до очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. На переконання позивачів, управління Агентством активами юридичних осіб, прийнятих з порушенням визначеного статтею 21 Закону №772-VIII порядку передачі майна в управлення (оцінка активів при передачі в управління відповідача-1 не здійснювалась), створює ризик зупинення обслуговування пасажирів у Міжнародному аеропорту «Одеса», а також умови за яких уповноважений орган з питань цивільної авіації зобов`язаний анулювати сертифікати ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» та ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса»; призводить до додаткових фінансових зобов`язань перед третіми особами.

Суд першої інстанції погодився із доводами позивачів щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Агентству вчиняти дії пов`язані із реалізацією або управлінням нерухомого майна, яке належить ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» та немайнових прав, які належать ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» до проведення оцінки майна в порядку, передбаченому статтею 21 Закону №772-VIII.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив з недоведеності заявниками протиправності дій Агентства пов`язаних із управлінням активами юридичних осіб позаяк оцінці підлягають вже прийняті останнім в управління активи, а не навпаки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини третьої статті 151 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

У спірному випадку, судом першої інстанції не наведено обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або поновлення порушених прав та інтересів позивачів у разі невжиття таких заходів забезпечення позову, як і не наведено очевидних ознак протиправності дій суб`єкта владних повноважень пов`язаних із управлінням активами ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» та ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент». Судом апеляційної інстанції таких обставин не встановлено.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 КАС України.

Окремо Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно інформації наявній на офіційному інтернет-ресурсі Єдиного державного реєстру судових рішень Окружним адміністративним судом м. Києва постановлено ухвалу від 07.06.2019 про закриття провадження у цій справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України. Закриття провадження у справі мало місце на підставі заяви позивачів.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову.

Не заслуговують на увагу доводи Генеральної прокуратури України щодо наявності правових підстав для закриття касаційного провадження у справі, з огляду на те, що предметом касаційного перегляду у цій справі є рішення суду апеляційної інстанції ухвалене за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, а не ухвала суду апеляційної інстанції прийнята за наслідками розгляду цим судом питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт Одеса», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Аеропорт Девелопмент» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі №826/12319/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа