ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

08 травня 2018 року

справа №816/1088/17

адміністративне провадження №К/9901/11222/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у складі судді Алєксєєвої Н.Ю. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів Яковенка М. М., Лях О. П., Старосуда М. І. у справі №816/1088/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Посулля-Агро» до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання дій неправомірними та забов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Посулля-Агро» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання неправомірними дії відповідача, які полягають у непідтвердженні Товариству статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік та зобов'язання відповідача видати довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік.

12 жовтня 2017 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, адміністративний позов Товариства задоволено частково, внаслідок чого, визнано протиправною відмову відповідача, що надана листом від 03 травня 2017 року № 6507/10/16-31-12-02-28 «Щодо неможливості застосування спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку четвертої групи». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з наявності підстав для підтвердження Товариству статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що суд не може здійснювати повноваження, які виходять за межі його компетенції.

29 січня 2018 року податковим органом подано до Верховного Суду касаційну скаргу, а також заявлено клопотання про зупинення виконання судових рішень.

31 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу відповідача залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги.

12 лютого 2018 року відповідачем усунуто недоліки касаційної скарги у встановлений судом строк.

14 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень, з мотивів його передчасності та витребувано з Полтавського окружного адміністративного суду справу № 816/1088/17.

13 березня 2018 року справа № 816/1088/17 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме положень статті 87, статті 209, підпункту 291.5-1.3 статті 291 Податкового кодексу України, статей 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо оцінки фактичних обставин справи та просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Посулля-Агро» (ідентифікаційний код 00687296) зареєстроване юридичною особою, перебуває на податковому обліку, з 01 січня 2015 року є платником єдиного податку IV групи. З метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку IV групи, у 2017 році позивач, у відповідності до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, подав до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку IV групи, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості про наявність земельних ділянок.

Листом від 03 травня 2017 року за №6507/10/16-31-12-02-28 податковий орган повідомив Товариство про неможливість застосування спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку ІV групи на 2017 рік у зв'язку з наявністю у останнього станом на 01 січня 2017 року податкового боргу в сумі 68 696 грн 19 коп. (код платежу 14010160 - суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно статті 209 Податкового кодексу України).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на 01 січня 2017 року за позивачем рахується борг по рахунку "код платежу 14010160 - суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно ст. 209 ПК України" у розмірі 68696,19 грн.

Наведена обставина стала єдиною підставою для прийняття відповідачем рішенням про неможливість застосування спрощеної системи оподаткування, як платника єдиного податку ІV групи на 2017 рік.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Посулля-Агро" на протязі 2015-2016 років є платником єдиного податку четвертої групи.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 Податкового кодексу України, пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлені правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Ухвалюючи рішення шляхом направлення листа про відмову підтвердження статусу платника єдиного податку, керівник податкового органу розглянув документи для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік, відмовив з посиланням на облік податкового боргу, зазначивши підставою такої відмови статтю 209 Податкового кодексу України, яка втратила чинність з 01 січня 2017 року (див. підпункт 4 пункту 2 розділу XIX цього Кодексу).

Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у межах спірних відносин йдеться про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування.

Суд вважає неприйнятними доводи контролюючого органу про наявність податкового боргу у вигляді суми податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні с/г підприємства, у розмірі 68 696 грн 19 коп., як підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми підпункту 291.5-1.3. пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Проте, відповідачем не проводилась документальна перевірка позивача, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Посилання податкового органу правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі 2а/2370/2588/2012 є неприйнятними оскільки в цьому судовому рішенні йшлося про можливість застосування штрафних санкцій за несплату податкових зобов'язань, визначених податковим органом за наслідками позапланової перевірки. Крім того, ця правова позиція висловлена до втрати чинності положеннями статті 209 Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанови судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі №816/1088/17 залишити без змін.

Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер