Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №812/1188/17
Ухвала ККС ВП від 15.01.2018 року у справі №812/1188/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

08 травня 2018 року

справа №812/1188/17

адміністративне провадження №К/9901/16154/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року у складі судді Секірської А.Г. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В., Ястребової Л.В. у справі №812/1188/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр полімерних технологій» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр полімерних технологій» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 травня 2017 року № 0002361203 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» в загальній сумі 545 037,78 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями 436 030,21 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 109 007,57 грн та № 0002351203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 340,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

29 вересня 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 05 грудня 2017 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов Товариства задоволений частково, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 11 травня 2017 року № 0002361203, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

05 лютого 2018 року податковим органом подана касаційна скарга, в якій посилаючись на невідповідність рішень судів вимогам матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач не погоджується з оцінкою доказів судами здійсненою за результатом встановлених фактичних обставин у справі та помилковим тлумаченням норм законодавства, вказуючи при цьому на положення підпункту 14.136 пункту 14.1 статті 14, підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пунктів 288.1-288.5, 288.7 статті 288, пунктів 286.2, 286.4 статті 286, пунктів 287.1, 287.3 статті 287, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (шляхом наведення їх тексту у касаційній скарзі) та посилається на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), можливість звільнення за яким від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності конкретних суб'єктів господарювання які здійснюють господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції вбачає не в застосування норм цього Закону, як норм прямої дії а за умови надання висновку Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин.

08 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №812/1188/17 з Луганського окружного адміністративного суду.

19 лютого 2018 року справа №812/1188/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі акта камеральної перевірки від 13 квітня 2017 року № 167/12-32-12-03/32060249 податковим органом згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2017 року № 0002361203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб", код платежу 18010600, на суму 545 037,78 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 436 030,21 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 109 007,57 грн. Правовою підставою збільшення податкового зобов'язання наведені порушення пунктів 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа 14 серпня 2002 року виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області, є орендарем землі на підставі договору оренди, прийнятої у строкове платне користування для розміщення та утилізації відходів недіючого крейдового кар'єру, яка знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, звітувало до податкового органу податковими деклараціями з плати за землю за 2014 рік, за 2015 рік, та уточнюючими податковими деклараціями за ці періоди, якими визначив до сплати податку нуль.

Податковий орган доводить порушення позивачем положень пункту 288.1, пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України тим, що Товариством занижено податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на загальну суму 436 030,21 грн та застосований штраф на підставі пунктом 123.1 статті 123 цього кодексу.

Склад податкового правопорушення, на думку податкового органу, полягає у відсутності підстав для звільнення Товариства від сплати земельного податку відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній з 08 червня 2016 року на момент винесення спірного повідомлення рішення) звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція", від 05 листопада 2014 року № 1079 "Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053"), м. Лисичанськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України. Неприйнятним є посилання податкового органу на положення статті 10 Закону № 1669-VII, з огляду на те, що положення статті 6 цього Закону, як норми прямої дії, не вимагають додаткового отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин.

Сертифікат Торгово-промислової палати України відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII потрібен для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, натомість положення статті 6 Закону №1669 передбачають звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тобто від виконання зобов'язань, а не звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань.

Відтак, згідно з положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою зокрема для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пункту 56.21 статті 56 цього кодексу.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі 812/1188/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер