ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2020 року

Київ

справа №804/6996/17

провадження №К/9901/49773/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Фермерського господарства «Дар» до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, за участю третьої особи: Заступник начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Олійник Ірина Володимирівна про визнання дій протиправними, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду прийняту 28 березня 2018 року, у складі колегії суддів: головуючого судді - Шальєвої Н.А., суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

І. Суть спору

1. У жовтні 2017 року Фермерське господарство «Дар» (далі також - позивач, ФГ «Дар») звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі також - відповідач, Центральний ВДВС), за участю третьої особи: Заступник начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Олійник Ірина Володимирівна, в якому просило:

1.1. визнати протиправними дії відповідача з примусового стягнення грошових коштів у сумі 2 976 131,48 гривень в рамках виконавчого провадження №52798311 з позивача.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем здійснені дії з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/5242/16 виданого 27 серпня 2016 року за яким з позивача як боржника на користь ПП «Нікіта- Ром » були стягнуті кошти у розмірі 2 900 000,00 гривень у виконавчому провадженні №52798311.

2.1. Вказані дії з примусового виконання є незаконними з огляду на те, що вул. Челюскіна, буд. 3 м. Дніпро (яка зазначена у виконавчому провадженні) не належить до територіальної юрисдикції Центрального ВДВС, а згідно витягу з ЄДРПОУ від 02 листопада 2016 року юридичною адресою позивача є - Дніпропетровська область, Новомосковський район с. Попасне, тому представник позивача вважає, що відповідач не мав повноважень на відкриття та подальше примусове виконання виконавчого документа щодо боржника, який не знаходиться на території Центрального ВДВС м. Дніпра.

2.2. Окрім того, представник позивача вказує і на те, що наведений вище наказ господарським судом Дніпропетровської області не видавався, справа №904/5242/16 не розглядалась і не зареєстрована в господарському суді.

2.3. За статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження», статтею 9, статтею 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», статтею 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» відповідач наділений можливістю отримати відомості про місцезнаходження юридичних осіб та був зобов`язаний при відкритті виконавчого провадження пересвідчитися у наявності своєї компетенції на примусове виконання рішення за місцем знаходження боржника, а також відповідач не перевірив повноваження стягувача на подання заяви, оскільки директором ПП «Нікіта-Ром» був Средняк В.С., тоді як заяву про відкриття виконавчого провадження було підписано Середняком В.С., не перевірив відповідач і наявності змісту судового рішення у Єдиному реєстрі судових рішень, на підставі якого був виданий наказ.

2.4. Також і при накладенні арешту на рухоме та нерухоме майно державний виконавець припустився порушень Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не здійснив пошуку майна підприємства, не вийшов за місцем знаходження боржника, не провів опису майна, не впевнився у відсутності у підприємства майна.

2.5. Під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець Олійник І.В. нібито направляв процесуальні документи на адресу позивача, проте жодних квитанцій, рекомендованих поштових повідомлень у матеріалах провадження не має.

2.6. Також позивач зазначає, що у розпорядженнях державного виконавця не вказано усіх необхідних реквізитів, а саме: підпису бухгалтера та дати отримання ним розпорядження; не містить підпису начальника Центрального ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції. Відповідно до розпоряджень державного виконавця з позивача було стягнуто 2979309,30 грн., що не співпадає з фактично стягнутою сумою у розмірі 2976 131,48 гривень.

2.7. Крім того в матеріалах виконавчого провадження відсутній наказ господарського суду, відсутній і супровідний лист про надіслання його на адресу господарського суду згідно до вимог частини третьої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

2.8. В результаті протиправних дій державного виконавця з позивача протиправно було стягнуто 2 976 131,48 гривень, при цьому, державному виконавцю було достеменно відомо про те, що судове рішення, на підставі якого видано судовий наказ, не існує, і не існує судового наказу взагалі.

2.9. Додатково представник позивача зазначила про рейдерське захоплення підприємства позивача внаслідок чого було зареєстровано у ЄРДР кримінальне провадження за №12016040350003741 за вчинення кримінальних правопорушень за частиною третьою статті 206І, частиною третьою статті 358 Кримінального Кодексу України (далі - КК України) та внесено до ЄРДР за №42017040000000899 відомості про вчинення колишнім засновником та головою ФГ «Дар» ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України.

2.10. У зв`язку з наведеним, представник позивача зазначає, що оскільки виконавчий документ, який примусово виконаний у ВП №52798311 не видавався, а також у зв`язку з тим, що примусове виконання здійснене поза межами компетенції державного виконавця, дії відповідача з примусового виконання є протиправними.

3. Представник відповідача та третя особа проти позову заперечували, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що 02 листопада 2016 року до Центрального ВДВС надійшла заява про відкриття виконавчого провадження від ПП «Нікіта-Ром» разом з виконавчим документом: наказом №904/5242/16 виданого 27 серпня 2016 року господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з ФГ «Дар» на користь ПП «Нікіта-Ром» у розмірі 2 900 000,00 гривень та згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження за вх.№8875 02 листопада 2016 року було внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень дані щодо наведеного вище наказу господарського суду Дніпропетровської області, сформовано виконавче провадження за №52798311, яке того ж дня було передано державному виконавцю - третій особі, яка, в свою чергу, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 52798311 з примусового виконання вищенаведеного наказу господарського суду Дніпропетровської області у відповідності до вимог пунктів 6 та 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5, статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

3.1. Вважають, що державний виконавець при відкритті виконавчого провадження не зобов`язаний пересвідчуватись в законності винесення судами виконавчих документів, а перевірка наявності судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень є правом, а не обов`язком державного виконавця та відповідна практика у відділі не була введена, оскільки відсутність судового рішення у вказаному реєстрі не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження та були непоодинокі випадки не внесення судами відповідних судових рішень до вказаного реєстру.

3.2. Також, представник відповідача посилається і на те, що згідно статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, є, зокрема, і звернення стягнення на кошти боржника, у зв`язку з чим державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника у відповідності до вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».

3.3. Представник відповідача та третя особа звертають увагу і на те, що 28 грудня 2016 року було проведено позапланову цільову перевірку діяльності відділу та при перевірці виконавчого провадження №52798311 були виявлені порушення під час виконання вимог статей 13, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не накладення арешту на кошти боржника на 7 банківських рахунках, інших порушень виявлено не було, а тому державним виконавцем після такої перевірки були вжиті заходи щодо накладення арешту на всі рахунки боржника та систематично на адресу банківських установ направлялись платіжні вимоги, на рахунок Відділу надходили грошові кошти частинами.

3.4. За розпорядженнями та платіжними дорученнями про перерахування коштів до Державного бюджету України було стягнуто 289 640,51 гривень та на користь стягувача 2 686 077,48 гривень, прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження у порядку пункту 9 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

3.5. Копії постанов направлені сторонам виконавчого провадження та до суду, який видав виконавчий документ разом з оригіналом наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/5242/16, які надіслані були простою кореспонденцією.

3.6. За вказаний період жодної заяви, скарги або клопотання від позивача не надходило.

3.7. Тому, представник відповідача та третя особа вважають, що примусове виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/5242/16 виданого 27 серпня 2016 року розпочалось відповідно до пункту першого частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме:

- за заявою стягувача, яка адресується Відділу на підставі виконавчого документа;

- постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №52798311 від 02 листопада 2016 року в повній мірі відповідала вимогам пункту 6 та пункту 7 Інструкції, тобто процедура вчинення виконавчих дій не порушена (абз.2 частини шостої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»);

- до компетенції державного виконавця не входить піддавати сумніву законність винесення виконавчих документів.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. 02 листопада 2016 року до Центрального ВДВС м. Дніпра надійшла заява про відкриття виконавчого провадження від ПП «Нікіта-Ром» разом з виконавчим документом - наказом № 904/5242/16, виданим 27 серпня 2016 року господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення з ФГ «Дар» на користь ПП «Нікіта-Ром» боргу у розмірі 2 900 000,00 гривень, за яким державним виконавцем Олійник І.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 52798311 та цього ж дня вказану постанову внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

4.1. В заяві та постанові про відкриття виконавчого провадження № 52798311 адресою боржника зазначено м. Дніпро, вул. Челюскіна, 3.

4.2. Водночас, юридичною адресою боржника ФГ «Дар» відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є с. Попасне Новомосковського району Дніпропетровської області.

4.3. Зазначена у заяві ПП «Нікіта-Ром» адреса позивача (вул. Челюскіна, 3 у м. Дніпрі) як і юридична адреса боржника, територіально не знаходиться у Центральному районі м. Дніпра (раніше - Кіровський район).

5. 02 листопада 2016 року державним виконавцем Олійник І.В. прийнято постанову про арешт коштів боржника відповідно до вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», яка прийнята ПАТ КБ «Приват Банк» до виконання.

5.1. Накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ФГ «Дар», у межах суми 3 190 000 гривень.

6. З метою примусового виконання судового рішення державним виконавцем Олійник І.В. подані до банку платіжні доручення та розпорядження про стягнення боргу з ФГ «Дар», кошти за якими перераховані на рахунок Центрального ВДВС у період з 07 березня 2017 року по 20 березня 2017 року та сума боргу у розмірі 2 686 077,48 гривень була перерахована на рахунок ДВС, а у подальшому на рахунок стягувача, що підтверджується копіями відповідних розпоряджень та копіями платіжних доручень.

7. 18 квітня 2017 року цим же державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

8. Копії постанови про закінчення виконавчого провадження за вих. №13.5-47/1416/10 направлені сторонам виконавчого провадження та до суду, який видав виконавчий документ разом з оригіналом наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/5242/16 від 27 серпня 2016 року щодо стягнення з ФГ «Дар» на користь ПП «Нікіта-Ром» суми основного боргу у розмірі 2 900 000,00 гривень, яка надіслана простою кореспонденцією про що зазначено відповідачем у запереченнях.

9. 12 вересня 2017 року виконавче провадження № 52798311 на підставі протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 12 вересня 2017 року вилучено відповідними правоохоронними органами згідно з ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2017 року у рамках кримінального провадження № 42017040000000899 від 21 липня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

10. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що виконавчий документ, поданий до примусового виконання ПП «Нікіта-Ром», а саме наказ господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2016 року в справі № 904/5242/16 про стягнення з Фермерського господарства «Дар» на користь Приватного підприємства «Нікіта-Ром» суми основного боргу в розмірі 2 900 000 гривень, не видавався господарським судом Дніпропетровської області; справа № 904/5242/16 за позовом Приватного підприємства «Нікіта-Ром» до Фермерського господарства «Дар» про стягнення суми боргу в розмірі 2 900 000 гривень не перебувала в провадженні господарського суду Дніпропетровської області.

11. В ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201704000000089 від 21 липня 2017 року, на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року в справі № 200/17592/17 20 жовтня 2017 року проведено обшук в службовому кабінеті заступника начальника Центрального ВДВС м. Дніпра Олійник І.В., в ході якого виявлено у шафі серед документів копія наказу господарського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2016 року в справі № 904/5242/16.

12. Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що оригінал наказу в матеріалах виконавчого провадження № 52798311, вилученого в ході іншого обшуку, відсутній.

13. За поясненнями відповідача та третьої особи, які містяться в матеріалах справи, оригінал наказу після закінчення виконавчого провадження повернуто до господарського суду Дніпропетровської області, при цьому відправлення здійснення простою кореспонденцією.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

14. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

14.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не наділений обов`язком перед відкриттям виконавчого провадження перевіряти у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявність відповідного судового рішення, не зобов`язаний перевіряти відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичну адресу боржника, а також не зобов`язаний перевіряти зміст заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа, а право вибору місця відкриття виконавчого провадження належить стягувачу, а тому не вчинення державним виконавцем вищенаведених дії не може бути визнано як порушення відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

14.2. Крім того, судом зазначено про не надання позивачем доказів, які б свідчили про протиправність дій державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого провадження № 52798311 з урахуванням встановлених обставин та наведених норм чинного законодавства.

15. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 березня 2018 року, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року скасував, та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.

15.1. Визнав протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з примусового стягнення грошових коштів в розмірі 2 976 121,48 гривень в рамках виконавчого провадження № 52798311 з Фермерського господарства «Дар».

15.2. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь Фермерського господарства «Дар» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

16. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сукупність встановлених судом порушень Закону України «Про виконавче провадження» в ході здійснення виконавчого провадження № 52798311 призвело до незаконного примусового стягнення з позивача грошових коштів на суму понад 2 900 000 гривень, тому апеляційний суд дійшов до висновку про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

IV. Касаційне оскарження

17. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

17.1. Відповідач наполягає на тому що позивачем не надано доказів, які б свідчили про протиправність дій державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого провадження № 52798311.

18. Представник позивача надав заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

19. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

20. Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

21. Частиною першою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Спірним в цій справі є питання правомірності дій державного виконавця з примусового стягнення з позивача грошових коштів в процесі примусового виконання у виконавчому провадженні № 52798311.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

24. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження"» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

25. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

26. Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

27. Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

28. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

29. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частина 2 статті 52 Закону 1404-VIII).

30. Згідно із частиною третьою статті 52 Закону 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

31. За змістом статті 56 Закон 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

32. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

33. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

34. Частиною першої статті 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

34.1. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

35. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

36. За приписами частини першої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

37. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

VI. Позиція Верховного Суду

38. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд на підставі встановлених у цій справі обставин справи та наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин виходить із такого.

39. Як вже було зазначено, за приписами частини першої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

39.1. Юридичною адресою боржника ФГ «Дар» відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є с. Попасне Новомосковського району Дніпропетровської області.

39.2. Зазначена у заяві ПП «Нікіта-Ром» адреса позивача (вул. Челюскіна, 3 у м. Дніпрі) також територіально не знаходиться у Центральному районі м. Дніпра (раніше - Кіровський район).

39.3. Тобто, державним виконавцем відкрите виконавче провадження з порушенням правил, встановлених статтею 24 Закону № 1404-VIII.

39.4. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

39.5. Оскільки виконавчий документ (наказ) пред`явлено не за місцем виконання, такий виконавчий документ державним виконавцем на виконання приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII повинен бути повернуто стягувачу.

40. Зважаючи на обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом № 1404-VIII, здійснення виконавчих дій поза межами місця знаходження боржника, а також невиконання обов`язку із повернення виконавчого документу на виконання приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII, є порушенням вимог Закону № 1404-VIII, що призвело до необґрунтованого здійснення дій з примусового виконання зазначеного виконавчого документу.

41. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавчий документ, поданий до примусового виконання ПП «Нікіта-Ром», а саме наказ господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2016 року в справі № 904/5242/16 про стягнення з Фермерського господарства «Дар» на користь Приватного підприємства «Нікіта-Ром» суми основного боргу в розмірі 2 900 000 гривень, не видавався господарським судом Дніпропетровської області; справа № 904/5242/16 за позовом Приватного підприємства «Нікіта-Ром» до Фермерського господарства «Дар» про стягнення суми боргу в розмірі 2 900 000 гривень не перебувала в провадженні господарського суду Дніпропетровської області.

42. Судом також встановлено, що оригінал наказу в матеріалах виконавчого провадження № 52798311, відсутній.

43. Відповідач та третя особа, наполягають на тому, що оригінал наказу після закінчення виконавчого провадження повернуто до господарського суду Дніпропетровської області, при цьому відправлення здійснення простою кореспонденцією.

44. Верховним Судом відхиляються такі доводи відповідача та третьої особи і не можуть бути прийняті судом в обґрунтування правомірності дій з примусового виконання виконавчого документу з наступних підстав.

45. Частиною першою статті 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

46. Тобто, якщо вважати, що держаним виконавцем, дійсно, виконавчий документ повернуто господарському суду Дніпропетровської області, що спростовано відомостями, наданими цим судом, то таке повернення здійснено із порушенням частини першої статті 28 вказаного Закону, яким передбачено надсилання простою кореспонденцією або доставку кур`єром тільки копій постанов виконавця та іншх документів виконавчого провадження сторонам та інших учасників виконавчого провадження.

47. Крім того, самі матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про направлення позивачу копій постанов, прийнятих державним виконавцем у цьому виконавчому провадженні.

48. Зазначені обставини вказують на порушенням державним виконавцем приписів частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII щодо порядку повернення виконавчого документу та повідомлення боржника про вчинені виконавчі дії.

49. Відтак, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, що сукупність встановлених судом апеляційної інстанції порушень Закону № 1404-VIII в ході здійснення виконавчого провадження № 52798311 призвело до незаконного примусового стягнення з позивача грошових коштів на суму понад 2 900 000 гривень, а тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог є необґрунтованим.

50. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо протиправності дій державного виконавця з примусового стягнення з позивача грошових коштів в процесі примусового виконання у виконавчому провадженні № 52798311 та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

51. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, покладених в основу оскаржуваного судового рішення, і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

52. За наведеного правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

53. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

VІI. Судові витрати

54. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич