Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2018 року

Київ

справа №819/289/17

адміністративне провадження №К/9901/21163/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (головуючий суддя - Курилець А.Р.)

у справі № 876/5880/17

за позовом Тернопільського обласного фізкультурно-спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року позов Тернопільського обласного фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу задоволено.

Відповідач оскаржив зазначене рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області було залишено без руху, оскільки подана апеляційна скарга не відповідала вимогам ч.6 ст. 187 КАС України (далі по тексту - КАС України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: до поданої апеляційної скарги не долучено документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, скаржник звернувся з касаційною скаргою. У скарзі зазначив, що ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена при неповному з`ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи. Також, скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на продовження розгляду.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин другої статті 189 зазначеного процесуального закону отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з частиною шостою статті 187 указаного Кодексу до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України «Про судовий збір» №3674-VI .

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення), судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Пунктом 20 частини першої статті 5 цього ж Закону визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI визначено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.

Мета встановлення судового збору за подання апеляційної скарги не зводиться до переслідування фінансових цілей - наповнення доходної частини Державного бюджету України, а передбачає запобігання поданню безпідставних та явно очевидно необґрунтованих скарг. Однак, законом визначено також коло осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору у вигляді повного звільнення від його сплати в усіх судових інстанціях.

Так, згідно змін, внесених Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 до частини 1 статті 5 Закону №3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

- 18) Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України;

- 19) органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення;

- 20) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Аналізуючи перелік органів державної влади, вказаних у пунктах 18-20 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI вбачається, що законодавець чітко та вичерпно визначив межі дії блага у вигляді звільнення від сплати судового збору на центральні органи виконавчої влади з поширенням чи без поширення на їх територіальні органи.

Так, у пункті 18 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI словосполучення "Пенсійний фонд та його органи" слід розуміти, що пільгою у вигляді звільнення від сплати судового збору володіє як Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, так і його територіальні органи - управління.

Водночас, пункт 20 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI не передбачає подвійного трактування в частині звільнення від сплати судового збору територіальних органів Держпраці як таких, які в силу приписів пункту 7 Положення № 96, реалізовують повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю - Державної служби з питань праці України.

А відтак, Управління Держпраці у Тернопільській області, створене у відповідності до частини 1 статті 21 Закону № 3166-VI, як окрема юридична особа публічного права та реалізовуючи, згідно пункту 7 Положення № 96, повноваження Державної служби з питань праці України, в розумінні приписів пункту 20 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI, не може бути звільнене від сплати судового збору в усіх інстанціях.

Вказана позиція закріплена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у справі № К/9901/15369/18.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року правомірно та обґрунтовано залишено без руху апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області, в зв'язку з несплатою судового збору, позаяк пільги, передбачені пунктом 20 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI не поширюються на скаржника.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи Управління Держпраці у Тернопільській області безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанції, а висновки, зазначені в його рішенні - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа