Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №820/3680/16

касаційне провадження №К/9901/39466/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 (головуючий суддя - Зінченко А.В., судді - Панченко О.В., Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 (головуючий суддя - Лях О.П., судді - Подобайло З.Г., Яковенко М.М.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової служби України (далі - ДФС України) про скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ДФС України, у якому просила скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 14.06.2016 № 000575.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_2 послалася на те, що нею не було допущено порушення вимог частини третьої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою № 1-ОА за липень 2015 року вона подала до Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області 06.08.2015 в електронному вигляді, що підтверджується квитанцією № 2.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 11.11.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що ані Інструкцією щодо заповнення Форми № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв», затвердженою наказом ДПА України від 27.04.2006 №228 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не передбачалось можливості подання звіту за формою № 1-ОА у електронному вигляді, тоді як у паперовому вигляді такий звіт був поданий позивачем 25.09.2015 (вх. №2552/ФО-П).

ФОП ОСОБА_2 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.03.2017 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що ані Інструкція щодо заповнення Форми № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв», затверджена наказом ДПА України від 27.04.2006 № 228 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ані Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не містять заборони щодо подання звіту за формою № 1-ОА у електронному вигляді, з урахуванням того, що наказ Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49 «Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення» усунув таку прогалину та прямо передбачає необхідність подачі звіту за формою № 1-ОА у електронному вигляді.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.08.2018 прийняв касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 07.08.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1., та здійснює діяльність в сфері оптової торгівлі алкогольними напоями на підставі ліцензії НОМЕР_1 терміном дії з 15.07.2015 до 15.07.2020.

06.08.2015 за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку ФОП ОСОБА_2 подала до Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв (ф. №1-ОА) за липень 2015 року у електронному вигляді, що підтверджується квитанцією № 2.

Вказаний звіт у паперовій формі (з відміткою Форма №1-ОА місячна - в електронному вигляді та на паперових носіях) та вхідним штампом реєстрації від 06.08.2015 був переданий Ізюмською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області до ГУ ДФС у Харківській області 25.09.2015 (вх. № 2552/ФОП), за наслідками розгляду якого 28.10.2015 ГУ ДФС у Харківській області склало висновок щодо несвоєчасного подання звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за формою №1-ОА.

На підставі вказаного висновку б/н від 28.10.2015, наданого ГУ ДФС у Харківській області листом від 30.10.2015 № 5292/8/20-40-21-02-18, ДФС України прийняла рішення від 14.06.2016 № 000575, яким застосувала до ФОП ОСОБА_2 фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Аналогічне за змістом положення міститься у пункті 1.4 Інструкції щодо заповнення Форми № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв», затвердженій наказом ДПА України від 27.04.2006 №228 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Глава 2 розділу ІІ Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регулює питання стосовно податкової звітності, порядку її складення та подання.

За визначенням, наведеним у абзаці першому пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» вказане вище визначення було доповнене терміном «звіт», а абзац перший пункту 46.1 викладено в такій редакції: «Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку».

Це доповнення не змінює регулювання, воно уточнює дійсний зміст попередньої норми.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Положеннями пункту 7.3 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

За визначенням, наведеним у пункті 1 розділу І Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Згідно з пунктами 7.5, 7.6 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС; якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм та зважаючи на наявність у позивача другої квитанції, сформованої програмним забезпеченням органу ДПС, яка засвідчує факт приймання 06.08.2015 звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за липень 2015 року (форма №1-ОА) в електронному вигляді у базу даних органів ДПС, під час якого програмним забезпеченням органу ДПС здійснювалось розшифрування, перевірка ЕЦП, перевірка відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту), суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність можливості подання звіту за формою № 1-ОА у електронному вигляді та, як наслідок, про порушення позивачем вимог частини третьої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає задоволенню, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 14.06.2016 № 000575.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 349, ч. 1 ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової служби України про застосування фінансових санкцій від 14.06.2016 № 000575.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна