Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

м. Київ

справа №813/2520/17

адміністративне провадження №К/9901/351/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 (суддя - Гулкевич І.З.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 (судді - Глушко І.В., Большакова О.О., Макарик В.Я.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-ТМ Львів" (далі - ТОВ "Ютем-ТМ Львів") до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДФС) про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ "Ютем-ТМ Львів" звернулося до суду з адміністративним позовом до ДФС про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Форми "С" від 30.03.2017 № 0004101402, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 263 703,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на застосування контролюючим органом фінансових санкцій до товариства поза межам строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, статтею 102 Податкового кодексу України, та висновком, що штрафна (фінансова) санкція і пеня є різними поняттями, що пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не штрафною санкцією, тому на таку фінансову санкцію поширюється дія статті 250 Господарського кодексу України щодо граничних строків застосування у шість місяців. На підтвердження своєї правової позиції позивач посилається на судові рішення Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 04.10.2017 адміністративний позов задовольнив з підстав порушення строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.12.2017 постанову суду першої інстанції змінив в частині мотивів задоволення позовних вимог, в іншій частині - залишив без змін.

Змінюючи судове рішення першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати граничні строки давності для нарахування податкових зобов'язань, визначені статтею 102 Податкового кодексу України, тому, з урахуванням дати граничного терміну зарахування виручки (26.03.2014), застосування до товариства штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням - рішенням від 30.03.2017 № 0004101402 є протиправним.

ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані посиланням на те, що факт порушення термінів розрахунків встановлено у квітні 2014 року (повідомлення уповноваженого банку ПАТ "Кредобанк" від 08.04.2014 № 00.07-7496/14), а порушення строків прийняття податкового повідомлення - рішення не є безумовною підставою для висновку про його протиправність, якщо таке рішення прийнято контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд ухвалою від 22.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та ухвалою від 02.08.2018 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін на 07.08.2018.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (пені) згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.03.2017 № 307/13-01-14-02/00114011, про порушення ТОВ "Ютем-ТМ Львів" норми статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон України № 185/94-ВР) внаслідок порушення строків зарахування виручки на рахунок в уповноваженому банку у сумі 24 709,59,00 дол. США за експорт робіт (послуг) у межах контракту від 01.10.2013 № 01/10-3, укладеного з ТзОВ "Полімер Газ Кондукте". Такі висновки вмотивовані посиланням на інформаційне повідомлення уповноваженого банку ПАТ "Кредобанк" від 08.04.2014 № 00.07-7496/14 про порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема: на виконання умов контракту від 01.10.2013 № 01/10-3 ТОВ "Ютем-ТМ Львів" надало послуги по ремонту ТЕЦ; факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт від 26.12.2013 № 3 на суму 24 709,59,00 дол. США; станом на 15.03.2017 існує прострочена дебіторська заборгованість у сумі 24 709,59,00 дол. США.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Обмеження за строками розрахунків при експорті товарів/послуг встановлені статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон 185/94-ВР), згідно з якою виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 185/94-ВР Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанови Правління НБУ "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" від 14.11.2013 № 453 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Фінансова відповідальність за порушення строків встановлена статтею 4 Закону № 185/94-ВР, згідно з якою порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З набранням 01.01.2011 чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 № 2756-VI зі сфери дії статті 250 Господарського кодексу України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Отже, положення, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, якою ця стаття доповнена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" поширюється лише на такі правопорушення, які вчинені суб'єктом господарювання до 01.01.2011.

З 01.01.2011 порядок застосування санкцій врегульовано статтями 113, 114 Податкового кодексу України.

Пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу, пунктом 102.1 якої передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем їх фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, Податковий кодекс України обумовлює два випадки для визначення грошових зобов'язань контролюючим органом: не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації; не пізніше закінчення 1095 дня з граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері ЗЕД.

Отже, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань (у тому числі штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері ЗЕД) платника податків у випадках, визначених Податковим кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Таким чином, встановивши, граничний строк зарахування валютної виручки на валютний рахунок в уповноваженому банку (26.03.2014) та дату визначення фінансової санкції згідно з податковим повідомленням - рішенням" від 30.03.2017 № 0004101402, висновок суду апеляційної інстанції про недотримання контролюючим органом 1095-денного строку фінансової санкції за порушення законодавства у сфері ЗЕД ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі аргументи є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна