Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №806/854/14

касаційне провадження №К/9901/4503/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 (головуючий суддя Семенюк М.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 (головуючий суддя Моніч Б.С., судді: Бондарчук І.Ф., Хаюк С.М.) у справі №806/854/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС-Коростишівська паперова фабрика» до Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСС-Коростишівська паперова фабрика» звернулося до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2014 №15-2207 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1279332,00грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду 08.04.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014, позов задоволено. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 13.01.2014 №15-2207.

Головне управління Міндоходів у Житомирській області подала касаційну скаргу, в якій просила постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 292, пункту 4 розділу ХХІ Митного кодексу України, пункту 7 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Зокрема, зазначає, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини справи та у зв'язку з цим зроблено необґрунтований висновок про цільове використання товару, що ввезений в України зі звільненням від сплати податку на додану вартість.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1 пункту 4 розділу ХХІ прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України та пункту 7 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку на додану вартість при ввезенні макулатури на митну територію України на суму 568592,00грн.

Виявлені порушення податковий орган обґрунтовував тим, що з липня по грудень 2012 року позивачем ввезено макулатуру, яка згідно наданого підприємством зобов'язання буде використана з метою виготовлення з неї книговидавничої продукції на власному виробництві та до визначеної дати митному органу буде наданий звіт, що підтверджує її використання. При цьому по митним деклараціям задекларована умовна сплата ПДВ з липня по грудень 2012 року на суму 568592,00грн. Однак у власній видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції підприємством ввезений товар не використовувався.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 23.12.2013 №10/3/101000000/25313409 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2014 №15-2207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, на 1279332,00грн. (за основним платежем - 568592,00грн., за штрафними санкціями - 710740,00грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу про порушення позивачем умов звільнення від сплати ПДВ при ввезені макулатури на митну територію України є необґрунтованим.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість:

операції із ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів, визначених підпунктом 1 пункту 4 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України, для використання у власній виробничій діяльності;

операції з постачання товарів, визначених підпунктом 1 пункту 4 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України, переробникам, видавництвам і підприємствам поліграфії на території України.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України тимчасово до 1 січня 2015 року звільняються від оподаткування ввізним митом при ввезенні на митну територію України та поміщенні в митний режим імпорту товари, які не виробляються в Україні, крім товарів за кодами 4707 90 10 00 , 4707 90 90 00 згідно з УКТ ЗЕД, і ввозяться на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні, та мають такі коди згідно з УКТ ЗЕД 4707 90 10 00 (Несортовані відходи паперу і картону та макулатура), 4707 90 90 00 (Відсортовані відходи паперу і картону та макулатура).

У разі нецільового використання зазначених товарів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент імпорту таких товарів, а також сплатити пеню відповідно до закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що від податку на додану вартість звільняються ввезені в Україну товари з метою використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, в межах такого використання товари можуть бути використані як у власній виробничій діяльності, так і шляхом їх постачання переробникам, видавництвам і підприємствам поліграфії на території України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач згідно свідоцтва від 28.03.2012 ДК№4286 внесений до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції.

Ввезена позивачем макулатура була перероблена Товариством з обмеженою відповідальністю «АСС-Коростишівська паперова фабрика» у власній виробничій діяльності, а в подальшому по договору комісії реалізована підприємствам, які використали вказаний товар у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні.

Відтак, висновок відповідача про нецільове використання позивачем ввезеного товару є необґрунтованим.

Посилання податкового органу про невиконання позивачем зобов'язання перед митними органами використати ввезений товар при виробництві книговидавничої продукції на власному виробництві обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки товариством дотримано вимоги щодо цільового використання ввезеного товару, що визначені законодавством.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління Міндоходів у Житомирській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 у справі №806/854/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

............................

...........................

...........................

Т.М.Шипуліна,

Л.І.Бившева,

В.В.Хохуляк,

Судді Верховного Суду