Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №804/7113/16

касаційне провадження №К/9901/39429/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 (головуючий суддя - Романішин В.Л., судді - Запорожан Д.В., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» (далі - Товариство) до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0005141303 від 06.09.2016.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що згідно виписки банку по рахунку Товариства за період з 22.02.2016 по 22.02.2016, платежі з єдиного соціального внеску у сумах 2408,67 грн. та 129340,21 грн. були проведені саме 22.02.2016, а не 23.02.2016 на чому наголошує Інспекція. Також Товариство послалось на те, що соціальний внесок у сумі 26622,12 грн. позивач взагалі не сплачував, а отже і нарахування штрафних санкцій і пені на зазначену неіснуючу суму боргу є безпідставним.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23.01.2017 у задоволенні позову відмовив. Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд виходив з того, що факт часткової несплати Товариством грошового зобов'язання з єдиного внеску в сумі 26622,12 грн. за період з 22.02.2016 по 23.02.2016 сторонами не заперечується. Грошове зобов'язання Товариства по сплаті єдиного внеску за січень 2016 року у загальному розмірі 158371,00 грн. станом на 22.02.2016 не проведено у повному обсязі, тому спірне рішення прийняте Інспекцією на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.07.2017 рішення суду першої інстанції скасував і задовольнив позов частково: визнав протиправним та скасував рішення Інспекції № 0005141303 від 06.09.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування штрафу у розмірі 26349,77 грн. та нарахування пені у розмірі 131,75 грн. до Товариства. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що Товариством було своєчасно сплачено єдиний внесок за січень 2016 року згідно платіжних доручень № 8791 від 19.02.2016 у сумі 129340,21 грн. та № 8793 від 19.02.2016 у сумі 2408,67 грн., оскільки згідно штампів банку на платіжних дорученнях та банківської виписки з рахунку Товариства списання коштів за цими платіжними дорученнями відбулось 22.02.2016. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що несвоєчасне перерахування єдиного внеску у сумі 26694,61 грн. згідно платіжного доручення № 8848 від 23.02.2016 виникло з вини Товариства.

Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.10.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що банківські установи можуть здійснювати перерахування коштів у вечірній час, у зв'язку з чим кошти не встигнуть надійти на відповідні рахунки податкового органу. Також, Інспекція посилається на те, що перерахування сум внеску з рахунку платника податків на відповідні рахунки податкових органів майже завжди здійснюється в один день, тоді як кошти у сумі 129340,21 грн. та у сумі 2408,67 грн. були зараховані у картці особового рахунку платника податків по єдиному соціальному внеску 23.02.2016.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу Інспекції без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.08.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 07.08.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 19.02.2016 Товариство подало до ПАТ «Укрсоцбанк» платіжні доручення № 8791 та № 8793 про сплату єдиного соціального внеску за січень 2016 року у сумі 129340,21 грн. та у сумі 2408,67 грн., які були проведені банком 22.02.2016, що підтверджується штампом банку на платіжних дорученнях, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи. Також 23.02.2016 Товариство подало до ПАТ «Укрсоцбанк» платіжне доручення № 8848 про сплату єдиного соціального внеску за січень 2016 року у сумі 26694,61 грн., яка була проведена банком 23.02.2016, підтверджується штампом банку на платіжному дорученні, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

06.09.2016 Інспекція прийняла рішення № 0005141303, яким на застосувала до Товариства штраф у розмірі 31674,19 грн. та нарахувала пеню у сумі 158,37 грн. за період з 22.02.2016 по 23.02.2016.

З розрахунку штрафних (фінансових) санкцій та пені №514/1303.37837198 від 06.09.2016 з питання своєчасності сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 22.02.2016 по 23.02.2016, доданого до оспорюваного рішення, вбачається, що підставою для нарахування Товариству штрафних санкцій та пені стала несвоєчасна сплата (перерахування) ним сум єдиного внеску, а саме: 22.02.2016 виник борг в сумі 129340,21 грн., оскільки така сума грошового зобов'язання була фактично зарахована контролюючим органом 23.02.2016, тобто із простроченням на 1 день, що зумовило нарахування пені в сумі 129,34 грн. та застосування штрафу (20%) у розмірі 25868,04 грн.; 22.02.2016 виник борг в сумі 2408, 67 грн., оскільки така сума грошового зобов'язання була фактично зарахована контролюючим органом 23.02.2016, тобто із простроченням на 1 день, що зумовило нарахування пені в сумі 2,41 грн. та застосування до платника штрафу (20%) у розмірі 481,73 грн.; 22.02.2016 виник борг в сумі 26622,12 грн., оскільки така сума грошового зобов'язання фактично зарахована контролюючим органом 23.02.2016, тобто із простроченням на 1 день, що зумовило нарахування пені в сумі 26,62 грн. та застосування штрафу (20%) у розмірі 5324,42 грн.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Положеннями частини десятої, пункту 2 частини одинадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За визначенням, наведеним у пункті 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 частини сьомої, частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Пунктом 1 частини десятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до пункту 11 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску, зазначених у цій Інструкції, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Товариство вчасно виконало обов'язок зі слати єдиного податку за січень 2016 року, перерахованого згідно платіжних доручень від 19.02.2016 № 8791 та № 8793.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2017 та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна