Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2020 року

Київ

справа №815/3383/17

адміністративне провадження №К/9901/9639/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2017, прийняту у складі головуючого судді Корой С.М. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017, прийняту у складі колегії суддів: Крусяна А.В. (головуючий), Вербицької Н.В., Джабурія О.В.

І. Суть спору

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 30.05.2017 № 253 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності був виданий без додержання вимог законодавства, про порядок накладення дисциплінарних стягнень військовослужбовцям.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді заступника начальника військово-медичного клінічного центру Південного регіону з логістики.

4. 19.04.2017 згідно наказу начальника ВМКЦ Південного регіону від 18.04.2017 №83 та відповідного посвідчення про службове відрядження від 18.04.2017 № 179 позивач у визначений у посвідченні час прибув до місця розташування військової частини пп В2116 (військовий мобільний госпіталь, м. Маріуполь Донецької області) для виконання завдань у зоні проведення антитерористичної операції у розпорядження командира зазначеного військового формування.

5. 20.04.2017 під час виконання службових обов`язків через значне погіршення стану здоров`я (високий артеріальний тиск, виражений головний біль у потиличній частині, нудоту) позивач був госпіталізований до госпітального відділення військової частини пп В2116 (військовий мобільний госпіталь, м. Маріуполь Донецької області) з діагнозом: «гіпертонічна хвороба 2-го ступеню (стан після гіпертонічного кризу)», де перебував на лікуванні до 03.05.2017.

6. Довідкою військово-лікарської комісії (далі ВЛК) від 02.05.2017 №151 підтверджено попередній діагноз, з яким позивач був госпіталізований 20.04.2017 до військової частини пп В2116, а також зроблено висновок щодо потреби надання позивачу звільнення від виконання службових обов`язків строком на 15 календарних днів.

7. На виконання наказу начальника військово-медичного клінічного центру Південного регіону №208 від 10.05.2017 провідним терапевтом ВМКЦ Південного регіону у період з 10.05.2017 по 24.05.2017 проведено службове розслідування щодо допущених помилок в довідці ВЛК, яка видана полковнику ОСОБА_1 .

8. 30.05.2017 за результатами зазначеного службового розслідування начальником ВМКЦ Південного регіону видано спірний наказ №253, пунктом 5 якого за порушення вимог статей 12,14 Статуту внутрішньої служби ЗС України позивачу оголошено догану, в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не доповів начальнику ВМКЦ ПР про госпіталізацію та зміни в стані здоров`я, порушував госпітальний режим з метою виконання службових обов`язків щодо зміни місця розташування в/ч пп В2116.

9. Не погоджуючись з притягненням до дисциплінарної відповідальності позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 08.08.2017 позовні вимоги задовольнив.

11. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що під час службового розслідування та під час прийняття Наказу №253 від 30.05.2017, яким начальником Військово-медичного клінічного центру Південного регіону накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, відповідачем не з`ясовано усіх фактичних обставин, що призвело до неправильного висновку і як наслідок безпідставного оголошення позивачу дисциплінарного стягнення.

12. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.12.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

13. У касаційні скарзі Військово-медичний клінічний центр Південного регіону, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їхні рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

14. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що наказ начальника ВМКЦ ПР від 30.05.2017 № 253 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.

15. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг та Законом України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548- XIV (далі - Статут внутрішньої служби), який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

18. Згідно з пунктом 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

19. Відповідно до пункту 12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

20. Згідно з пунктом 241 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю). Кожний командир (начальник) зобов`язаний забезпечити у підпорядкованій йому частині (підрозділі) додержання військовослужбовцями правил особистої і громадської гігієни.

21. Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

22. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

23. Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

25. Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

26. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

27. Згідно з вимогами статті 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

28. Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.

29. Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

30. Згідно зі статтею 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

31. Статтею 85 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині). Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністра оборони України.

32. Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

33. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

34. Відповідно до пункту 4.3 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 15.03.2004 № 82 (далі - Інструкція), після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування. Посадова особа, яка призначала службове розслідування, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось.

VI. Оцінка Верховного Суду

35. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

36. Предметом спору у цій справі є правомірність притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани полковнику ОСОБА_1 за порушення статей 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

37. Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугували висновки службового розслідування за період з 10.05.2017 по 24.05.2017 щодо допущених помилок в довідці ВЛК, виданій полковнику ОСОБА_1 , які зводяться до того, що позивач не доповів начальнику ВМКЦ ПР про госпіталізацію та зміни в стані здоров`я, порушував госпітальний режим з метою виконання службових обов`язків щодо зміни місця розташування в/ч пп В2116.

38. Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.

39. З аналізу наведених норм права висновується, що вирішальним при накладенні дисциплінарної відповідальності за скоєний проступок військовослужбовцем є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини, попередня поведінка порушника та розмір завданих державі та іншим особам збитків, а однією із обставин, які потрібно довести при здійсненні дисциплінарного проступку є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов`язків.

40. Крім того, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

41. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій службове розслідування, яке передувало притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності, було проведено без отримання пояснень від позивача, під час якого не було встановлено фактичні обставини, які завадили здійснити доповідь позивача начальнику ВМКЦ Південного регіону про своє захворювання, не надано оцінку чи взагалі повинен був позивач здійснювати доповіді відповідачу, перебуваючи у службовому відрядженні, в іншому військовому гарнізоні, знаходячись у підпорядкуванні іншого командира військової частини.

42. Під час проведення службового розслідування, в порушення вимог підпунктів 2.2, 2.3 Інструкції позивачу не надано можливість надати пояснення, подавати документи, порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів для обґрунтування своєї позиції.

43. Крім того, відповідачем не враховано вимоги статті 31 Статуту внутрішньої служби, відповідно до якої начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у т.ч. і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

44. Так, з 19.04.2017 позивач перебував у службовому відрядженні, у розпорядженні командира в/ч пп В2116, і по службі безпосередньо підпорядковувався останньому. При цьому, при госпіталізації позивач в присутності командира в/ч пп В2116 здійснив 3 телефоні виклики начальнику ВМКЦ Південного регіону за допомогою мобільного зв`язку з метою доповіді про факт госпіталізації.

45. Про факт госпіталізації позивача з гіпертонічним кризом начальнику ВМКЦ Південного регіону доповів сам командир військової частини ПП В2116, а також заступник начальника ВМКЦ Південного регіону, які були присутніми під час госпіталізації позивача.

46. Після отримання розпорядження начальника ВМКЦ Південного регіону від 05.06.2017 № 2288, 06.06.2017 позивач припинив відрядження та 07.05.2017 та прибув до ВМКЦ Південного регіону, про що здійснив доповідь через оперативного чергового Центру рапортом.

47. Отже, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що під час проведення службового розслідування та винесення оскаржуваного наказу, відповідач не з`ясував усіх фактичних обставин, що призвело до винесення неправильного висновку та безпідставного оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, у зв`язку з чим наказ начальника Військово-медичного клінічного центру південного регіону від 30.05.2017 № 253 «Про проведення розслідування» щодо допущених помилок в довідці Військово-лікарської комісії, яка видана полковнику ОСОБА_1 , підлягає скасуванню.

48. На підставі наведеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

49. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки установлених судами обставин справи.

50. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

51. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

75. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 815/3383/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко