Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/3415/17 803/332/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуКовельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ОДПІ) на постанову та ухвалуВолинського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 (головуючий суддя - Денисюк Р.С.) Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 (колегія у складі суддів: Довгополов О.М., Гудим Л.Я., Святецький В.В.) у справі №803/332/16за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2доКовельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ОДПІ, у якому просив визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0022151702 від 09.11.2015 року за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі сто сім тисяч двісті тридцять шість гривень 50 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що підстав для донарахування визначених податкових органом сум податкового зобов'язання не має. На підтвердження правильності дій по віднесенню ним до складу витрат коштів за ревізійний період ОДПІ було надано всі необхідні первинні документи, які свідчать про наявність реального характеру укладених господарських угод з третіми особами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 09.11.2015 №0022151702.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач надав належні первинні документи, якими підтверджено правомірність віднесення ним до складу витрат сум, понесених в 2012 році. Тоді як відповідач не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, відмовивши у задоволенні позову, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказується на те, що надані при першій перевірці платником документи на підтвердження його дій по віднесенню сум до складу витрат за 2012 рік не носять ознак первинних, так як по-перше їх переклад з іноземної мови не є аутентичним, а по-друге правочин відбувся за межами митного кордону України. Власне, під час другої перевірки (за результатами розгляду скарги), ФОП ОСОБА_2 не було забезпечено надання у повній мірі усіх документів, що стосувались питань перевірки (Книга обліку доходів і витрат, виписки банку, договори, контракти, подорожні листи, накази на відрядження, усі звіти про використання коштів, виданих на відрядження, видаткові касові ордери та інше).

28.11.2017 Вищим адміністративним судом України постановлено ухвалу, якою залишено дану касаційну скаргу без руху.

27.12.2017 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку частини четвертої пункту першого розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

09.01.2018 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ відкрито.

Заперечень від позивача на вказану касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2015 складено акт № 207/17-2811208016.

На підставі названого акту, ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 09.11.2015 №0022151702, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб всього на 107236 грн. 00 коп., де 85789 грн. 20 коп. основний платіж та 21447 грн. 30 коп. штрафні (фінансові) санкції.

В процесі адміністративного оскарження цього податкового повідомлення-рішення, податковим органом вдруге проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності обчислення податку на доходи ФОП ОСОБА_2, але вже за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 15.01.2016 №2/17-2811208016, висновками якого підтверджено допущені порушення позивачем, які визначені в акті перевірки від 15.10.2015 №207/17-2811208016. Зокрема, визначені порушення вимог пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік на 85789 грн. 20 коп.

Виявлене порушення пов'язане з тим, що Підприємцем включено до витрат, відображених в декларації за 2012 рік, витрати, що не підтвердженні належним чином оформленими первинним документами, що дають право на зменшення оподаткованого доходу, а саме: витрати на відрядження в сумі 83091 грн. 35 коп. та витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції в сумі 1120408 грн. 09 коп.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

За правилами п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

При цьому, п. 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності мають бути фактично здійснені, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а також включатись до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Як з'ясовано судами, на підтвердження правомірності формування спірних витрат на відрядження позивачем долучено до матеріалів справи копії Звітів про використання коштів, виданих на відрядження з первинними бухгалтерськими документами та їх перекладами на українську мову, а також копії документів, що підтверджують понесення вказаних витрат безпосередньо у процесі здійснення ФОП ОСОБА_2 господарської діяльності.

ОДПІ, в свою чергу, фактично не заперечується реальність зазначених операцій та господарський характер понесених підприємцем за ними витрат, що встановлено судом першої інстанції у судовому засіданні із пояснень інспектора податкового органу, який проводив перевірку позивача.

Доводи контролюючого органу щодо даного епізоду, викладено у акті від 15.10.2015 №207/17-2811208016, такого як відсутність перекладу наданих первісних документів на українську мову вірно відхилені судами попередніх інстанцій, так як дана обставина не є законною підставою для можливості зняття понесених Підприємцем витрат у його операційній діяльності за 2012 рік. При цьому, переклад таких документів знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині протиправності податкового повідомлення-рішення податкового органу, в частині донарахування позивачу суми податку на доходи фізичних осіб, з підстав завищення витрат за наслідками співпраці з фірмою «Тімекс С А» (Польща).

Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи між позивачем та фірмою «Тімекс С А» укладено Договір № 4800049 від 24.05.2011, згідно якого позивач є Клієнтом та, серед іншого, має право за безготівкову оплату придбавати паливно-мастильні матеріали на автозаправних станціях.

На підтвердження реалізації даного Договору, позивач надав до суду першої інстанції копії актів про виконання робіт (надання послуг), інформаційні рахунки, які були підставою для складання цих актів про виконання робіт та перелік окремих видів послуг/товарів.

Враховуючи викладене, судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем до складу витрат за 2012 рік витрати на відрядження в сумі 83091 грн. 35 коп. та витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції в сумі 1120408 грн. 09 коп.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність збільшення ФОП ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачує фізична особа за результатами річного декларування, слід визнати правильним. З урахуванням чого, оскаржене рішення ОДПІ є незаконним та вірно скасоване.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 - без змін. 2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді І.А. Васильєва С.С. Пасічник