Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №808/6137/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2019 року

Київ

справа №808/6137/14

адміністративне провадження №К/9901/8133/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у складі судді Сацького Р. В., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у складі суддів Туркіної Л. П., Дурасової Ю. В., Проценко О. А., у справі № 808/6137/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

26 вересня 2014 року Приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 18 вересня 2014 року №0001004820, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 2 388 798 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 1 194 399 грн, №0001024820, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1266469 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 631276 грн 50 коп., №0001014820, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2013 року на 26331 грн, з мотивів їх протиправності.

14 жовтня 2014 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін 23 липня 2015 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, позов Товариства задоволений у повному обсязі, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 18 вересня 2014 року №0001004820, № 0001024820, № 0001014820.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що надані позивачем і досліджені первинні документи у своїй сукупності підтверджують реальність господарських операцій з поставки товару, його отримання позивачем, оприбуткування та оплату, а також використання у власній господарській діяльності, що вказує на відсутність складу податкових правопорушень покладених в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

14 серпня 2015 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи та суперечність нормам матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариству відмовити в повному обсязі.

16 вересня 2015 року ухвалою Вищий адміністративний суд України, після усунення недоліків цього суду 18 серпня 2015 року, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребував справу з Запорізького окружного адміністративного суду.

05 травня 2016 року справа №808/6137/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

24 січня 2018 року справа № 808/6137/14 разом із матеріалами касаційного провадження № К/9901/8133/18 передані до Верховного Суду.

05 жовтня 2015 року Товариство надало заперечення на касаційну скаргу податкового органу, у яких позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 01056273, перебуває на обліку податкового органу з 01 червня 1997 року, є платником податку на додану вартість з 23 травня 2011 року.

Податковий орган у серпні 2014 року провів документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "НВІТ" Локомотив" за червень-грудень 2013 року, лютий-травень 2014 року та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП" ТІК" за листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, квітень, червень, серпень 2012 року, січень - квітень, червень - серпень, жовтень, листопад 2013 року, лютий-травень 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 02 вересня 2014 року №278/28-04-48-00/01056273 (далі - акт перевірки).

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки керівник податкового органу 18 вересня 2014 року виніс податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням рішенням №0001004820 збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 2 388 798 грн за порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 1 194 399 грн на підставі абзацу другого пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0001024820 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1266469 грн за порушення положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 631276 грн 50 коп. на підставі абзацу другого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0001014820 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2013 року на 26331
грн за порушення положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту
139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем та ТОВ "Спільне підприємство "Транс Інтер Квазар ", ТОВ "НВП "Локомотив" в періодах, що підлягали податковій перевірці, існували договірні відносини.

Аналізуючи та застосовуючи положення пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, положень статті 1, частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що позивач на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами, зокрема, надав видаткові накладні, податкові накладні, рахунки фактури, реєстри платіжних доручень, приходні ордери, товарно-транспортні накладні, декларації про прийняття вантажу, акти приймання-передачі, картки складського обліку матеріальних цінностей та вимоги на відпуск у виробництво, норми витрат матеріалів та запасних частин, документи щодо якості товару, які відповідають встановленим вимогам закону.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту вищевказаних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, які набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентом позивача фіктивної діяльності, що виключає обґрунтованість посилань відповідача на заяву, подану до податкового органу гр. ОСОБА_2 стосовно непричетності названої особи до діяльності ТОВ "Спільне підприємство "Транс Інтер Квазар". Характеризуючи стан платника податків ТОВ "Спільне підприємство "Транс Інтер Квазар", відповідач посилається, зокрема, на розрахунок комунального податку, поданий ОСОБА_2

Неприйнятними визнав суд апеляційної інстанції посилання відповідача в акті перевірки на висновки акту №1474/26-59-22-03/37079359 від 19 червня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спільне підприємство "Транс Інтер Квазар" щодо документального підтвердження податкового зобов'язання та податкового кредиту за квітень 2011 року - квітень 2014 року, складеного ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, з мотивів того, що заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, не можуть вважатися діями по фактичному проведенню зустрічної звірки.

Відтак, за висновком судів попередніх інстанцій, доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності за відносинами з контрагентами у періоді, що перевірявся, підтверджуються належними та допустимими доказами.

Дослідження акта перевірки, встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи в розрізі контрагентів, якими доведено виконання господарських договорів з придбання продукції та обладнання виробниче-технічного призначення, її використання у подальшій господарській діяльності, спростовують доводи податкового органу про нереальність господарських операцій, за результатами яких сформовані витрати та податковий кредит.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем як платником податку витрат та податкового кредиту за результатами придбання товару (продукції) від контрагентів Товариства.

Акт перевірки як основний доказ податкових правопорушень не утримує в собі повного дослідження господарських операцій в частині отримання Товариством, оприбуткування ним товару (продукції), списання його у виробництво, використання у господарській діяльності.

Відтак, актом перевірки не встановлені податкові правопорушення внаслідок неповноти їх дослідження.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Суди попередніх інстанцій встановили операції доставки продукції позивачу, включаючи дослідження усіх провізних документів, її оприбуткування та подальшого використання, внутрішнє переміщення матеріалів, акти списання використаних запасів, інвентарна картка, щодо наявності у позивача об'єкта ремонту, технічні рішення щодо необхідності та можливості використання придбаних ТМЦ, оплата.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановили суди попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірок податковим органом з його контрагентами, з огляду на те, що зафіксовані актами районних податкових інспекцій факти неможливості проведення звірок посвідчують виключно ці обставини і жодним чином не впливає на склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок чого у цій частині касаційна скарга є невмотивованою. Жодного аргументу про неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню судами попередніх інстанцій, податковий орган не навів.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень, покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків і, як наслідок, унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Безпідставним є також посилання податкового органу на порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, оскільки в цій частині заявник касаційної скарги обмежився виключно цитуванням статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі № 808/6137/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду