Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2020 року

Київ

справа №815/6844/17

провадження №К/9901/60540/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Радишевської О. Р., Уханенка С. А.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, Управління патрульної поліції в м. Одесі про визнання дій незаконними та неправомірними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Єфіменка К. С., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Градовського Ю. М., Лук`янчук О. В., Крусяна А. В.

І. Суть спору

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області (надалі також Орган ДВС), Управління патрульної поліції в м. Одесі (надалі також УПП в м. Одесі), в якому просив визнати незаконними та неправомірними дії головного державного виконавця Першого Суворівського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Семка Богдана Олександровича (надалі також державний виконавець) стосовно прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 листопада 2017 року ВП № 55202295 та скасувати її.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що державний виконавець не мав права виносити спірну постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ не містив усіх необхідних та передбачених законом реквізитів боржника, а тому його дії повинні бути визнані протиправними, а оскаржена постанова - скасована.

3. Орган ДВС відзиву на позовну заяву не подав.

4. Представник Департаменту патрульної поліції подав письмовий відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог стосовно УПП в м. Одесі, зауваживши, що рішенням Суворівського районного суду м. Одеси від 9 січня 2018 року постанова від 21 серпня 2017 року № 149196 про накладання адміністративного стягнення на позивача скасована.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. На виконання постанови УПП в м. Одесі від 21 серпня 2017 року № 149196 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 листопада 2017 року ВП №55202295.

6. У виконавчому документі - постанові УПП у м. Одесі від 21 серпня 2017 року № 149196 були відсутні наступні дані, які повинні зазначатись у виконавчому документі, а саме: повне найменування стягувача (не зазначене найменування стягувача - Управління патрульної поліції у м. Одесі); не зазначений код ЄДРПОУ юридичної особи стягувача; невірно зазначено прізвище боржника; не зазначений його ІПН.

7. Так, відповідно до названої постанови УПП у м. Одесі, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, зазначено ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом з реєстраційним посвідченням власника транспортного засобу марки Lexus IS 200 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

8. Згідно з даними реєстраційного посвідчення НОМЕР_2 від 23 липня 2014 року власником транспортного засобу марки Lexus IS 200 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1

9. ОСОБА_1 вважав, що відкриття вказаного виконавчого провадження не відповідає вимогам закону, а державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження. Тому позивач уважав дії державного виконавця та постанову про відкриття виконавчого провадження протиправними, що й зумовило звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 19 січня 2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року, позов задовольнив повністю:

10.1. визнати протиправними дії головного державного виконавця Першого Суворівського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Семка Богдана Олександровича з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 55202295 від 21 листопада 2017 року;

10.2. скасував постанову головного державного виконавця Першого Суворівського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Семка Богдана Олександровича про відкриття виконавчого провадження ВП № 55202295 від 21 листопада 2017 року.

11. Такі свої рішення суди мотивували тим, що оскільки виконавчий документ (постанова УПП у м. Одесі від 21 серпня 2017 року № 149196) не містив низки обов`язкових реквізитів, що передбачені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не мав права вчиняти дії з відкриття виконавчого провадження та виносити оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження.

12. При цьому суди зауважили, що головним недоліком, який не дозволяв розпочати виконавче провадження за цим виконавчим документом є невірне зазначення у ньому прізвища боржника.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

13. Орган ДВС подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

14. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі зазначений відповідач наполягає на правомірності спірних дій і постанови, зауважуючи при цьому на відсутності у державного виконавця повноважень щодо перевірки достеменної правильності складення виконавчого документу.

15. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про відмову в позові.

V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

18. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (наводиться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

22. За приписами частин першої, другої статті 18 указаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

23. Згідно зі статтею 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

24. Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом частини першою якої у виконавчому документі, з-поміж іншого, зазначаються:

повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).

25. Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

26. За приписами частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

27. З огляду на таке правове регулювання, у контексті спірних правовідносин зазначення у виконавчому документі найменування іншої, ніж боржник, особи, унеможливлює належне примусове виконання такого виконавчого документу.

28. Отже, спірна постанова про відкриття виконавчого провадження не може залишатись у силі, а висновки судів про наявність підстав для її скасування із задоволення відповідної частини позовних вимог є правильними.

29. Між тим, Верховний Суд наголошує на тому, що органи ДВС і приватні виконавці у силу Закону України «Про виконавче провадження» не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку, перевірки правильності заповнення найменувань сторін виконавчого провадження тощо.

30. Отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов`язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.

31. При цьому повернення виконавчого документу згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виключно з підстав відсутності певних реквізитів (ідентифікаційного номеру тощо) неодноразово визнавалось Верховним Судом проявом надмірного формалізму.

32. Отже, зважаючи на встановлені судами фактичні обставини справи, Верховний Суд констатує відсутність підстав для висновку про протиправність дій державного виконавця з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 55202295 від 21 листопада 2017 року.

33. До того ж, доцільно звернути увагу на те, що визнання протиправними зазначених дій державного виконавця не можна визнати ефективним способом захисту прав (інтересу) позивача, адже самі по собі ці дії не призводять до виникнення, зміни чи припинення яких-небудь прав чи свобод.

34. У випадку, що розглядається, належним і достатнім способом захисту прав (інтересу) позивача є саме скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

35. Покладені в основу обґрунтування касаційної скарги аргументи Органу ДВС у частині неправильного застосування норм матеріального права та порушення з боку судів норм процесуального права частково знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду.

36. За правилами статті 351 КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

37. Верховний Суд дійшов висновку про правильність позиції судів першої й апеляційної інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про скасування спірної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження і наявності підстав для їх задоволення.

38. Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця, Верховний Суд констатує їх безпідставність і вважає за необхідне ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в позові.

39. Отже, касаційну скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого Суворовського ВДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити частково.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року у справі № 815/6844/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій головного державного виконавця Першого Суворівського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Семка Богдана Олександровича з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 листопада 2017 року ВП № 55202295.

3. Ухвалити у справі № 815/6844/17 у наведеній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій головного державного виконавця Першого Суворівського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Семка Богдана Олександровича з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 листопада 2017 року ВП № 55202295.

4. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року у справі № 815/6844/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко