Історія справи

Постанова КАС ВП від 06.04.2023 року у справі №320/8585/20
Постанова КАС ВП від 06.04.2023 року у справі №320/8585/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року

м. Київ

справа №320/8585/20

адміністративне провадження № К/990/23288/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Жук А.В.,

розглянувши порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року (судді: Бєлової Л.В., Аліменка В.О., Кучми А.Ю.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виражається у незакінченні виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 110 341,72 грн;

- зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 110 341,72 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем безпідставно не вчиняються дії по закінченню виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору, оскільки виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 103 417,20 грн. закінчено у зв`язку з визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому, на думку позивача, з огляду на положення частини 7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон України «Про виконавче провадження»), відсутні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий збір, стягнутий з позивача при поверненні виконавчого листа за заявою Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» нерозривно пов`язаний із наступним виконанням вказаного виконавчого листа. У цьому контексті суд першої інстанції указав, що стягнувши з позивача виконавчий збір при поверненні виконавчого документа за заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 10 відсотків від суми стягнення, тобто у повному розмірі, відповідач вже не мав права на стягнення з позивача виконавчого збору у такому ж розмірі при виконанні рішення, де стягувачем був ОСОБА_2 .

За наведених підстав, та з огляду приписи частини 7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що стягнення з позивача виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження у зв`язку із визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є незаконним.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року апеляційну скаргу Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено; рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-829/2010 від 07 червня 2010 року, де сторонами виконавчого провадження є боржник - ОСОБА_3 , стягувач - ОСОБА_4 , виконавчий збір не стягувався, оскільки виконавче провадження № НОМЕР_3 закінчено відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню).

У той же час суд апеляційної інстанції зауважив, що у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № НОМЕР_4 від 31 серпня 2018 року з ОСОБА_3 , виконавчий збір стягується, оскільки виконавчий збір в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-829/2010 від 07 червня 2010 року, де сторонами виконавчого провадження є Боржник - ОСОБА_3 , стягувач - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не стягнуто, а виконавче провадження завершене 31 серпня 2018 року на підставі частини 1 пункту першого статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документу).

Одночасно з цим суд апеляційної інстанції визнав помилковими покликання суду першої інстанції на приписи частин 6, 7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-829/2010 від 07 червня 2010 року, де сторонами виконавчого провадження є Боржник - ОСОБА_3 , стягувач - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» виконавчий збір не стягнуто, а виконавче провадження завершене 31 серпня 2018 року на підставі частини 1 пункту першого статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документу), що, в свою чергу, передбачає стягнення судового збору.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність бездіяльності з боку Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка виражається у незакінчені виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання постанови про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в сумі 110341,72 грн., оскільки в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 виконавчий збір не стягнуто.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не застосував до правовідносин сторін статтю 1, частини 1, 5 статті 26, частини 1, 5 статті 37, частину 1 статті 39, абзац 2 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у їх системному взаємозв`язку, наслідком чого став помилковий висновок суду апеляційної інстанції про те, що виконавче провадження № НОМЕР_4 та виконавче провадження НОМЕР_5 не стосуються один одного та не є частинами однієї й тієї самої завершальної стадії виконання судового рішення з примусового виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №2-829/2010 від 07 червня 2010 року.

На думку скаржника, згадані статті Закону України «Про виконавче провадження» у їх системному взаємозв`язку мають застосовуватися до правовідносин, пов`язаних із стягненням виконавчого збору таким чином, щоб дійти висновку про те, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження розпочинається з моменту першого пред`явлення виконавчого листа до виконання та завершується через виникнення підстав для його закінчення, встановлених частиною 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності яких судове рішення не може більше виконуватися, а виконавчий лист пред`являтися до виконання. При цьому указаний процес є єдиним цілим, незалежно від кількості повернень виконавчого листа стягувачу та його повторних пред`явлень до виконання.

Скаржник указує, що на даний час відсутній правовий висновок Верховного Суду з питання застосування указаних вище норм права у подібних правовідносинах.

Також скаржником зазначено, що суд апеляційної інстанції, неправильно застосувавши до правовідносин сторін частини 6, 7 статті 27 та частину 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у їх системному взаємозв`язку дійшов помилкового висновку про те, що закінчення виконавчого провадження через визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не є підставою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору, стягнутого з останнього в процесі виконання того самого судового рішення при попередньому пред`явленні виконавчого листа до виконання.

З погляду скаржника, наведені норми Закону України «Про виконавче провадження» у їх системному взаємозв`язку мають застосовуватися до правовідносин, пов`язаних із стягненням виконавчого збору таким чином, щоб дійти висновку про те, що закінчення виконавчого провадження через визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору, стягнутого з останнього в процесі виконання того ж самого судового рішення при попередньому пред`явленні виконавчого листа до виконання.

Скаржник стверджує, що на даний час відсутній правовий висновок Верховного Суду з питання застосування указаних вище норм права у подібних правовідносинах.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача - Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Жук А.В.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2010 року частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, про стягнення боргу за кредитним договором, а також про звернення стягнення на земельну ділянку, яка є предметом іпотеки. Вирішено стягнути з позивача на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» борг за кредитним договором №014/4006/81/69796, укладеним 27 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (далі-кредитний договір) у розмірі 1 103 417,20 грн.; кредитний договір розірвати; звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, з кадастровим номером 3220881303:02:001:0157, що розташовується в с. Петровське Бориспільського району.

16 листопада 2011 року на виконання вказаного рішення Бориспільським міськрайонним судом Київської області виданий виконавчий лист №2-829/2010.

Виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа здійснювалося Бориспільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

31 серпня 2018 року постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сороки В.І., винесеною у виконавчому провадженні НОМЕР_6, виконавчий лист повернуто стягувачу за його заявою.

Одночасно з винесенням постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сорокою В.І. 31 серпня 2018 року винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

12 вересня 2018 року постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 110 341,72 грн.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2019 року у виконавчому листі замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ОСОБА_2 .

20 січня 2020 року на підставі заяви ОСОБА_2 постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрите виконавче провадження НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2020 року виконавчий лист №2-829/2010, виданий 16 листопада 2011 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, визнано таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку з цим, представником позивача через канцелярію Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано заяву про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_5 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1103417,20 грн. на підставі виконавчого листа №2-829/2010, виданого 16 листопада 2011 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області. Також у вказаній заяві міститься клопотання про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у зв`язку із визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

10 вересня 2020 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_5 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1103417,20 грн.

Виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору відповідачем не закінчено.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За приписами пунктів 1, 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною п`ятою вказаної статті визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодекс адміністративного судочинства України).

Предмет спору у цій справі становить бездіяльність державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не вчинення дій із закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання постанови від 31 серпня 2018 року про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 110 341,72 грн.

За загальними умовами у виконавчому провадженні є основні стадії (етапи) виконавчого провадження, які передбачають сукупність певних дій державного виконавця та інших учасників виконавчого провадження, спрямованих на досягне певної процесуальної мети, серед інших етапів - закінчення виконавчого провадження.

Так, закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.

Закінчення виконавчого провадження тягне за собою певні правові наслідки. За загальним правилом, внаслідок закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішень, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 16 листопада 2011 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист № 2-289/2010 у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» боргу за кредитним договором №014/4006/81/ НОМЕР_1 , укладеним 27 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (далі-кредитний договір) у розмірі 1 103 417,20 грн., звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, з кадастровим номером 3220881303:02:001:0157, що розташовується в с. Петровське Бориспільського району, що підтверджується копією виконавчого листа.

06 жовтня 2016 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Туровцем Д.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа від 16 листопада 2011 року № 2-289/2010 про стягнення з позивача на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» боргу у розмірі 1 103 417,20 грн.

31 серпня 2018 року постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сороки В.І., винесеною у виконавчому провадженні НОМЕР_6, виконавчий лист повернуто стягувачу за його заявою на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Одночасно з винесенням постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сорокою В.І. 31 серпня 2018 року винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

12 вересня 2018 року постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання постанови від 31 серпня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 110 341,72 грн.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2019 року у виконавчому листі замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ОСОБА_2 .

20 січня 2020 року на підставі заяви ОСОБА_2 постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрите виконавче провадження НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2020 року виконавчий лист №2-829/2010, виданий 16 листопада 2011 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, визнано таким, що не підлягає виконанню.

10 вересня 2020 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) керуючись пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_5 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 103 417,20 грн.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, необхідність закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 з виконання постанови від 31 серпня 2018 року про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 110 341,72 грн. скаржник, головним чином, пов`язує з визнанням виконавчого листа Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2011 року №2-829/2010 таким, що не підлягає виконанню.

На переконання скаржника, у випадку закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, під час останнього його пред`явлення до виконання, виконавчий збір, стягнутий при попередніх пред`явленнях виконавчого листа до виконання, стягненню не підлягає, а стягнутий підлягає поверненню.

В цьому аспекті важливо відмітити, що законодавець у Законі України «Про виконавче провадження» чітко виділяє дві форми завершення виконавчого провадження: повернення виконавчого документа без виконання та закінчення виконавчого провадження, які в свою чергу, в залежності від підстав, тягнуть за собою виникнення різних процесуальних наслідків, зокрема і щодо можливості продовження стягнення виконавчого збору поза межами завершеного виконавчого провадження.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

При цьому згідно з пунктом 5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини шостої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

В той же час, положеннями пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню виконавче провадження підлягає закінченню.

У разі закінчення виконавчого провадження, зокрема, у зв`язку із визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню (частина сьома статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином правові наслідки завершення виконавчого провадження у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою не є тотожними правовим наслідкам визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з підстав, визначених статтями 40, 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, повернення виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою має наслідком поновлення йому перебігу строку на повторне пред`явлення виконавчого документу для виконання, тоді як у випадку визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, наведеним правовим регулюванням передбачено лише можливість відновлення раніше закінченого виконавчого провадження в порядку статті 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Поряд з цим, у разі визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. У той же час, у випадку повернення виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою нестягнута сума виконавчого збору підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідно, необхідно розмежовувати правові наслідки завершення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку повернення виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою та на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Як свідчать матеріали справи, постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сороки В.І. від 31 серпня 2019 року, винесеною у виконавчому провадженні НОМЕР_6, виконавчий лист повернуто стягувачу за його заявою на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Слід зазначити, що у виконавчому провадженні НОМЕР_6 стягувачем реалізовано процесуальне право повернення виконавчого документа без виконання за власною заявою, що стало підставою для правомірних дій державного виконавця щодо застосування ним частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у вигляді винесення постанови про стягнення виконавчого збору та подальшого її виконання у встановленому Законом порядку.

При цьому Суд зауважує, що постанова державного виконавця № НОМЕР_4 про стягнення виконавчого збору є окремим виконавчим документом в силу пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відмінним від виконавчого листа, який по матеріалах справи визнано таким, що не підлягає виконанню.

На підставі постанови державного виконавця № НОМЕР_4 про стягнення виконавчого збору відкрито окреме виконавче провадження НОМЕР_2.

Постанова державного виконавця № НОМЕР_4 про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом у виконавчому провадженні НОМЕР_2 і така не була скасована чи визнана судом такою, що не підлягає виконанню, що автоматично виключає застосування державним виконавцем, конкретно до виконавчого провадження НОМЕР_2, такої процесуальної дії як закінчення згідно з пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на це, а також на те, що державним виконавцем чітко дотримано алгоритм законодавчо визначених дій, доводи позивача про необхідність закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях, суб`єктивній оцінці позивачем обставин та помилковому тлумаченні останнім норм закону.

Обраний позивачем спосіб відновлення порушеного права у цій справі суперечить правовому регулюванню спірних правовідносин.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 480/3069/19.

За викладених обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність бездіяльності з боку Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка виражається у незакінчені виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання постанови про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в сумі 110341,72 грн., а тому підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, порушень норм процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції не допущено.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді М.В. Білак

А.В. Жук