Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 266/1167/17

адміністративне провадження № К/9901/39099/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10.04.2017р. (суддя - Дяченко Д.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017р. (судді - Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 03.02.2017р. та зобов'язати відповідача відновити їй виплату цієї допомоги з 03.02.2017р.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що є внутрішньо переміщеною особою, у призначенні щомісячної адресної допомоги їй відмовлено на підставі пункту 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг від 01.10.2014р. №505 у зв'язку із наявністю у неї ? частки квартири у м. Костянтинівка. Вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки м. Костянтинівка входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10.04.2017р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017р., позов задоволено.

Визнано дії відповідача протиправними та зобов'язано відновити позивачу виплату щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 03.02.2017р.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що згідно інформації, наданої Міністерством соціальної політики України (відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно) позивач є власником ? квартири у м. Костянтинівка Донецької області, яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085р не включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження або здійснюють їх не в повному обсязі, м. Костянтинівка підконтрольне українській владі та не є окупованим, а тому для поновлення щомісячної адресної допомоги позивачу немає жодних законодавчих підстав.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Посилалась на те, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085р, відповідно до якого м. Костянтинівка не входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та якою керується управління соціального захисту під час відмови у призначенні їй щомісячної адресної допомоги, в свою чергу суперечить іншому розпорядженню Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р, відповідно до якого цей населений пункт віднесений до вказаного вище переліку, на території якого здійснювалась антитерористична операція.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно пункту 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 3 цього Порядку №505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 грн на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 грн на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 грн.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Згідно абзацу 2 пункту 6 Порядку від 01.10.2014р. №505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014р. №33/6/а вся територія Донецької області визначена районом проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження у Донецькій області м. Костянтинівка не віднесено.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція у Донецькій області віднесено, зокрема, м. Костянтинівка.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу - ОСОБА_2.) є внутрішньо переміщеною особою, яка була вимушена покинути своє постійне місце проживання у АДРЕСА_2 та у зв'язку із проведенням антитерористичної операції перемістилась разом із чоловіком ОСОБА_4 та малолітньою донькою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з тимчасово окупованої території до м. Маріуполя Донецької області.

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області від 23.12.2015р. №1414008125 позивач разом з донькою перебувають на обліку як особи, переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Згідно аналогічної довідки від 02.07.2016р. №1414009801 чоловіку позивача також надано статус внутрішньо переміщеної особи.

Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 25.01.2008р. та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.02.2008р. №17757474 позивачу на праві приватної спільної часткової власності належить ? частка квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Судами встановлено, що позивач та її сім'я отримували щомісячну адресну допомогу, як внутрішньо переміщеним особам, на періоди з 01.02.2016р. по 21.04.2016р., з 21.04.2016р. по 20.10.2016р. та з 13.07.2016р. по 12.01.2017р.

Також судами встановлено, що в подальшому позивачу припинено виплату щомісячної адресної допомоги на підставі пункту 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505, у зв'язку із знаходженням у власності заявниці частини житлового приміщення у м. Костянтинівка.

03.02.2017р. позивач звернулась до відповідача із заявою про відновлення виплати їй щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеним особам,

Листом Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області від 15.02.2017р. позивача повідомлено про те, що оскільки згідно інформації, наданої Міністерством соціальної політики України (відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно) вона є власником ? квартири за адресою: АДРЕСА_1, то відповідно до пункту 6 Порядку від 01.10.2014р. №505 не має законних підстав для отримання щомісячної адресної допомоги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач, відмовляючи в призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги, діяв не у спосіб та порядок, передбачений законом, оскільки відповідно до вимог пункту 6 Порядку від 01.10.2014р. №505 така допомога не призначається у разі коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, в той час відповідно до положень пункту 15 частини 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1075р «Про затвердження Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Костянтинівка входить до зазначеного переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція у Донецькій області, а тому позивач має право на призначення їй, як внутрішньо переміщеній особі, щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що житлове приміщення, наявність якого стало підставою для припинення виплати спірної адресної допомоги, знаходиться у місті Костянтинівка Донецької області, яке, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р віднесено до переліку населених пунктів на території яких здійснювалась антитерористична операція, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018р. у справі №222/250/15-а.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10.04.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук