Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.12.2019 року у справі №140/1651/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 140/1651/19

адміністративне провадження № К/9901/34835/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Васильєвої І. А., Білоуса О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (головуючий суддя Курилець А. Р., судді: Кушнерик М. П., Мікула О. І.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Волинської митниці ДФС,

третя особа Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області,

про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1) звернулась до суду із позовом до Волинської митниці ДФС (надалі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області (далі - РСЦ МВС у Волинській області), про визнання протиправною відмови Волинської митниці ДФС внести зміни (коригування/виправлення) в історію реєстрації транспортного засобу за митною декларацією № 205000022/2011/000962 від 3 лютого 2011 року FRUEHAUF ST 27137,2000 року випуску, номер шасі VTK НОМЕР_2 на номер шасі VFK НОМЕР_1; зобов'язання Волинської митниці ДФС внести відповідні зміни (коригування/виправлення) в історію реєстрації транспортного засобу за митною декларацією № 205000022/2011/000962 від 3 лютого 2011 року FRUEHAUF ST 27137,2000 року випуску, номер шасі VTK НОМЕР_2 на номер шасі VFK НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що, відмовляючи у внесенні змін в історію реєстрації транспортного засобу за митною декларацією, яка подана в письмовій формі, відповідачем не враховано того, що така декларація наявна у відповідача в електронному вигляді.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 8 липня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Волинської митниці ДФС щодо відмови у внесенні змін (коригування/виправлення) у митну декларацію № 205000022/2011/000962 від 3 лютого 2011 року на транспортний засіб FRUEHAUF ST 27137,2000 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 на номер шасі VFK НОМЕР_1.

Зобов'язано Волинську митницю ДФС вчинити дії щодо внесення змін (коригування/виправлення) за митною декларацією № 205000022/2011/000962 від 03 лютого 2011 року на транспортний засіб FRUEHAUF ST 27137,2000 року випуску, номера шасі НОМЕР_2 на номер шасі НОМЕР_3.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду установлено, що у автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби зберігається електронна копія митної декларації від 03 лютого 2011 року № 205000022/2011/000962 і відмова Волинської митниці ДФС внести зміни (коригування/виправлення) у вказану митну декларацію із підстав пропуску трирічного строку є невиправданим втручанням у право власності позивача.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС задоволено. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 8 липня 2019 року у справі № 140/1651/19 скасовано та постановлено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач пропустила визначений частиною 2 статті 269 Митного кодексу України строк (надалі також - МК України), протягом якого допускається внесення змін до митної декларації, а внесення змін до митної декларації після спливу строку, визначеного МК України, чинним законодавством не передбачено.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Вказує, що апеляційним судом при ухваленні оскаржуваного рішення не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ОСОБА_1 у лютому 2011 року придбала спеціалізований напівпричіп FRUEHAUF ST 27137,2000 року випуску, який ввезено на митну територію України в режимі імпорту через Волинську митницю ДФС (ВМД № 205000022/2011/000962 від 3 лютого 2011 року).

Під час реєстрації вказаного транспортного засобу помилково вказано його VIN-код і № шасі НОМЕР_2 замість VFK НОМЕР_1.

30 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з метою установити, чи змінювався номер рами придбаного нею транспортного засобу.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 30 березня 2018 року № 3/0742/1261 номер рами (шасі) VFK НОМЕР_2 досліджуваного ТЗ не змінювався.

Територіальним сервісним центром 0742 МВС України у Волинській області було проведено перевірку щодо недостовірного внесення інформації до інформаційної системи працівниками Луцького ВРЕВ, за результатами якої установлено, що 10 лютого 2011 при внесенні заяви на реєстрацію транспортного засобу FRUEHAUF ST 27137,2000 року випуску помилково вказано номер шасі НОМЕР_2, VIN-код НОМЕР_2, тоді як правильним є номер шасі VFK НОМЕР_1 та VIN-код VFK НОМЕР_1, що підтверджено висновком експертного дослідження від 30 березня 2018 року №3/0742/1261.

Висновок від 30 квітня 2018 року за результатами перевірки щодо недостовірного внесення інформації до НАІС працівниками Луцького ВРЕР направлено до РСЦ МВС і Головного сервісного центру МВС (далі - ГСЦ МВС) із проханням виправити в історії реєстрації транспортного засобу FRUEHAUF ST 27137 VIN-код НОМЕР_2 на VIN-код VFK НОМЕР_1 та відкрити поле для виправлення номера шасі.

Таким чином VIN-код було виправлено на VFK НОМЕР_2.

Позивач 17 липня 2018 року звернулась до РСЦ МВС із заявою про надання відповідних документів із метою їх направлення на погодження до ГСЦ МВС заявки для прийняття заходів щодо виправлення в заяві №136338262, NZA 104542950 у полі номер шасі на правильний - VFK НОМЕР_2.

РСЦ МВС направлено лист від 20 липня 2018 року №31/3-1938 до ГСЦ МВС з проханням повторно розглянути матеріали, які надсилались 03 квітня 2018 року, для виправлення номера шасі в історії реєстрації транспортного засобу FRUEHAUF ST
27137.

Листом від 30 липня 2018 року ГСЦ МВС повідомлено РСЦ МВС, що відмінність номерів агрегатів транспортного засобу в записах ЄАІС Держмитслужби України та ЄДР МВС може призвести до небажаних наслідків при перетині митного кордону чи проходження перевірок державними органами. Заміна номерів агрегатів транспортного засобу не може бути виконана без відповідного корегування в ЄАІС Держмитслужби України.

Також листами від 2 серпня 2018 року, 12 вересня 2018 року, 23 жовтня 2018 року РСЦ МВС повідомляв ОСОБА_1 про результати розгляду її звернень (щодо неможливості зміни номерів агрегатів ТЗ без відповідного коригування в ЄАІС Держмитслужби України) засобами поштового зв'язку, однак, поштова кореспонденція поверталась до відправника без вручення. На адвокатський запит № 18 від 16 жовтня 2018 року адвоката Мазура Д. Г. в інтересах ОСОБА_1 РСЦ МВС надано відповідь від 23 жовтня 2018 року, якою останнього проінформовано про заходи, які вживались за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 17 липня 2018 року, 10 вересня 2018 року.

У зв'язку із неможливістю зміни номерів агрегатів транспортного засобу без відповідного коригування в ЄАІС Держмитслужби України ОСОБА_1 11 березня 2019 року звернулась до Волинської митниці ДФС із заявою про внесення відповідних змін (коригування/виправлення) від 03 лютого 2011 року в історію реєстрації ТЗ за ВМД № 205000022/1/000962.

Розглянувши вказану заяву, відповідачем надіслано відповідь від 20 березня 2019 року № ІН-1084/28/03-70-09, в якій заначено, що декларант Приватне підприємство "Вітмарк Україна" у повідомленні про намір увезення самостійно вказав номер шасі ТЗ FRUEHAUF ST 27137 "VTK НОМЕР_2". Митне оформлення декларації від 3 лютого 2011 року № 205000022/1/000962 здійснено із використанням бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії, примірники якої знищено, а отже, підстави для внесення виправлень у відповідну декларацію відсутні.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що знищення матеріалів, які стали підставою для проведення реєстраційних операцій транспортного засобу, а також підстав для перереєстрації транспортного засобу, не позбавляють її права на отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке містить достовірні відомості про транспортний засіб, в порядку встановленому чинним законодавством.

3.2. Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує про дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та посилається зокрема на таке:

- при заповненні митної декларації декларантом самостійно внесено відомості щодо номера шасі ввезеного на митну територію України транспортного засобу;

- з моменту проведення митного оформлення вказаного транспортного засобу - 03 лютого 2011 року до березня 2018 року ОСОБА_1 не зверталась з листами, заявами, зверненнями щодо внесення змін у вантажну митну декларацію та історію реєстрації напівпричепу;

- саме незвернення позивача про внесення змін в митну декларацію шляхом заповнення аркуша коригування в термін, передбачений митним законодавством, знищення паперових примірників митної декларації від 3 лютого 2011 року №205000022/2011/000962 та завершенням 3-річного строку для можливості внесення змін до митної декларації, заповненої на паперовому носії, практична та правова можливість у внесенні змін до митної декларації - відсутня.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Станом на лютий 2011 року засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України урегульовувались Митним Кодексом України від 11 липня 2002 року.

Так, відповідно до Митним Кодексом України при переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 574, чинним станом на лютий 2011 року, визначались форми вантажної митної декларації та встановлювався порядок її подання.

Відповідно до пункту 2 цього Положення автоматизована система митного оформлення - підсистема, що входить до складу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби і забезпечує використання електронних документів та електронних копій документів на паперових носіях посадовими особами митного органу для здійснення митних процедур.

Вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

За змістом пункту 10-1 цього Положення разом з ВМД на паперовому носії подається її електронна копія, яка використовується для прискорення здійснення процедур митного контролю та оформлення, а також формування митної статистики. Інформація, внесена декларантом до електронної копії ВМД, повинна відповідати інформації, внесеній декларантом до оригіналу. Із аналізу наведених норм слідує, що станом на день митного оформлення ЄАІС Держмитслужби забезпечувала використання електронних документів та електронних копій документів на паперових носіях. ВМД декларант мав право подати як у письмовій формі, так і у формі електронного документа.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему Державної митної служби України, затвердженого Наказом Державної митної служби України 04 листопада 2010 року № 1341:

- Єдина автоматизована інформаційна система Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби) - багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні і становить сукупність кількох взаємопов'язаних інформаційних систем, зокрема, автоматизованої інформаційної системи "Центр", автоматизованої системи митного оформлення, інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронна пошта" та інших систем, програмно-інформаційних комплексів.

- Автоматизована інформаційна система "Центр" (далі - АІС "Центр") - автоматизована інформаційна система центрального рівня, яка становить сукупність підсистем, комплексів задач, програмно-інформаційних комплексів та централізованого сховища зведеної інформації про митне оформлення - електронних копій вантажних митних декларацій (далі - ВМД) на паперовому носії та електронних вантажних митних декларацій (далі - ЕВМД), інших електронних документів та електронних копій документів на паперовому носії, які використовуються при здійсненні митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та забезпечує двосторонній обмін митною та іншою інформацією з автоматизованими системами митного оформлення та іншими системами (підсистемами) локального рівня.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ЄАІС Держмитслужби станом на лютий 2011 року передбачала зберігання ВМД на паперових носіях у електронних копіях.

Відповідачем підтверджено, що ВМД від 03 лютого 2011 року № 205000022/1/000962, подана декларантом на паперових носіях, зберігається у ЄАІС Держмитслужби України у електронній копії.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно з пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388), державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема оформлена в установленому порядку митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

У разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України, за електронною митною декларацією така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи органу доходів і зборів, передається за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем органам МВС.

Відповідно до пункту 28 Порядку №1388 ввезені в Україну транспортні засоби підлягають державній реєстрації на підставі заяв власників і митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронних митних декларацій або виданих органами доходів і зборів посвідчень про їх реєстрацію в сервісних центрах МВС.

У разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, за електронною митною декларацією, засвідченою електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи органу доходів і зборів, державна реєстрація таких транспортних засобів і складових частин здійснюється на підставі зазначеної митної декларації, отриманої органами МВС від органів доходів і зборів за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та розміщеної в автоматизованій інформаційній системі "Митний документ".

Отже, правильність оформлення документів під час митного оформлення товарів, подальше внесення на їх підставі інформації до відповідних інформаційних систем впливає на доотримання відповідних процедур під час реєстрації транспортних засобів.

За змістом частин 1 та 2 статті 268 Митного кодексу України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених частин 1 та 2 статті 268 Митного кодексу України та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи органів доходів і зборів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Відповідно до положень статті 269 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

статті 269 Митного кодексу України визначено, що порядок внесення змін до митних декларацій визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок внесення змін до митних декларацій визначено пунктами 33-38 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №450 від 21 травня 2012 року (далі - Положення).

За змістом пункту 33 Положення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана. У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів. Дозвіл митного органу на зміну митної декларації, митне оформлення якої не завершено, надається посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.

Пункт 34 Положення передбачає випадки, коли внесення змін до митної декларації не дозволяється. До них віднесено наступні: - внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14,37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа; - внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів; - внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати; - внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено); - внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання; - внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Відповідно до пункту 37 Положення після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом: подання у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом; заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі: - отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення; - необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією; - необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Таким чином, Митний кодекс України та Положення визначають порядок дій (процедуру) митного органу у випадку отримання ним заяви декларанта про надання дозволу на внесення змін до митної декларації. Відповідний дозвіл надається усно (пункт 38 Положення), а відмова повинна бути письмовою (чи в електронному вигляді), невідкладною та мотивованою (частина 1 статті 269 Митного кодексу України).

Після завершення митного оформлення у визначених законом випадках зміни вносяться або шляхом подання додаткової митної декларації, або шляхом оформлення аркушу коригування.

При цьому відповідно до частини 2 статті 269 Митного кодексу України внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Отже в разі допущення помилок в митній декларації, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, вони підлягають виправленню у визначений законодавством спосіб. При цьому, враховуючи наведені норми та те, що електронна копія відповідної митної декларації, поданої при митному оформленні належного позивачу транспортного засобу, знаходиться в інформаційних системах, твердження відповідача про неможливість внесення змін до такої декларації, а також до відповідних інформаційних систем щодо історії реєстрації транспортного засобу є необґрунтованими.

З урахуванням того, що фактично в декларації допущено описку, на яку відповідач під час митного оформлення не звернув уваги і пропустив транспортний засіб через митний кордон України, вніс відповідні дані до інформаційних систем, а також зважаючи на те, що відмовляючи рішенням, оформленим листом від 20 березня 2019 року № ІН-1084/28/03-70-09, в задоволенні заяви позивача про внесення змін у декларацію, митний орган мотивував рішення лише відсутністю паперової копії митної декларації, необхідно погодитися із рішенням суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Суд звертає увагу на те, що в рішенні суб'єкта владних повноважень від 20 березня 2019 року № ІН-1084/28/03-70-09, з яким фактично позивач не погоджується у позовній заяві, щодо відмови у внесенні змін до митної декларації, яка містила описку, що жодним чином не впливає на розмір митних платежів, не було зазначено відомостей про недотримання позивачем строку звернення із заявою про внесення змін до відповідної митної декларації.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Таке правозастосування закріплене і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, відмовляючи на підставі листа від 20 березня 2019 року № ІН-1084/28/03-70-09 у задоволенні заяви про внесення змін до декларації, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

До того ж суд звертає увагу на те, що в ситуації, яка склалась, порушення права позивача відбулось, зокрема, і через те, що суб'єкт владних повноважень пропустив через митний кордон транспортний засіб, вніс дані до інформаційних систем, при цьому не перевірив відповідність документів, наданих при митному оформленні, даним, що зазначені в митній декларації.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (зокрема пункт 49 пункті 49 рішення від 22 листопада 2007 року по справі "Україна - Тюмень" проти України") неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції.

При цьому відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У рішенні від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, лише недотримання позивачем строку, за обставин, що склались в цій справі, не може слугувати належною підставою для уникнення суб'єктом владних повноважень виконання покладених на нього законодавством функцій та завдань.

При цьому позивач, як особа, яка володіє транспортним засобом на підставі відповідних документів, не може бути позбавлена вільного розпорядження майном через зроблену при митному оформлені описку, яка допущена також і через вину митного органу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем допущено порушення митного законодавства, натомість суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийняв законне та обґрунтоване рішення.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.

Частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина 1 статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

4.3.Судові витрати

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача судових витрат, а саме, сплаченого на підставі квитанції від 12 грудня 2019 року №65 судового збору у розмірі 3073,60 грн.

Керуючись статтями 3, 345, 349, 352, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року скасувати.

Залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 8 липня 2019 року.

Стягнути з Волинської митниці ДФС (ідентифікаційний код юридичної особи 39472698,44350, Волинська обл., Любомльський район, с. Римаричі, вул.

Призалізнична) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3073,60 грн (три тисячі сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді І. А. Васильєва

О. В. Білоус