Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №826/10763/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №826/10763/17

адміністративне провадження №К/9901/3913/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Безименна Н.В., судді - Кучма А.Ю., Аліменко В.О.)

у справі №826/10763/17

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби України в Сумській області

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби України в Сумській області (далі - ДФС) звернулося в Окружний адміністративний суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - Товариство) в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - Відокремлений підрозділ) про стягнення заборгованості у розмірі 9 927 089 грн. 70 коп.

В обґрунтування позовних вимог ДФС зазначила, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств, що виник за рахунок самостійної сплати платником податків коштів в рахунок погашення податкового боргу минулих років та який підлягає стягненню з Товариства в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року позов задоволено:

стягнуто з рахунків Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у банках, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», на користь Головного управління ДФС у Сумській області, податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 9 927 089, 70 грн., який зарахувати на р/р 33116318700006, отримувач Охтирське УК/м.Охтирка/11021000, код отримувача 37981563, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що платником податку не надано доказів погашення наявної суми податкового боргу у розмірі 9 927 089 грн. 70 коп., як і не надано жодних інших доказів, що спростовують твердження ДФС про наявність у Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» зазначеної суми заборгованості, а тому остання підлягає стягненню з Товариства в судовому порядку в рахунок погашення наявних сум податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року скасувовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову Головного управління Державної фіскальної служби України в Сумській області до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення заборгованості відмовлено.

Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби України в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" сплачені судові витрати в розмірі 163 796 грн. 99 коп.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що неврахування податковим органом, на підставі поданої відповідачем у вересні 2015 року заяви, наявних у нього сум переплат в рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток, призвело до штучного створення підстав для нарахування платнику пені за несвоєчасну сплату задекларованих ним грошових зобов'язань з податку на прибуток, стягнення якої є предметом розгляду даної справи, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача зазначених сум.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що бездіяльність контролюючого органу щодо нездійснення погашення боргу з податку на прибуток за рахунок наявних сум переплат або зобов'язання контролюючого органу вчинити дії щодо погашення податку на прибуток за рахунок наявної переплати ні в адміністративному, ні в судовому порядку протиправними або незаконними визнані не були, в зв'язку з чим, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави вважати такі дії/бездіяльність податкового органу протиправними.

06 квітня 2018 року відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій ПАТ «Укрнафта» знаходиться за адресою: 04053, місто Київ, Шевченківський район, провулок Несторівський, будинок 3-5. Нафтогазовидобувне управління "Охтирканафтогаз" є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та знаходиться за адресою: 42700, Сумська область, місто Охтирка, вулиця Київська, будинок 119, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 45-50).

Нафтогазовидобувне управління "Охтирканафтогаз" ПАТ "Укрнафта" з 01 липня 1998 року зареєстровано в Охтирській ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, як платник податків за основним місцем обліку, що підтверджується інформаційною довідкою НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ "Укрнафта" (а.с. 28-30).

30 березня 2015 року відповідачем до Охтирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2014 рік, яким самостійно визначено суми грошових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету (а.с. 27).

11 червня 2015 року Охтирською ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкову вимогу форми «Ю» № 98-15, в якій зазначено, що загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 10.06.2015 становить 12 821 508 грн. 78 коп. (а.с. 25).

Зазначена податкова вимога була надіслана на адресу Відокремленого підрозділу за допомогою засобів поштового зв'язку та отримана начальником Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" 18.06.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 25).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі № 826/17195/15 у задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрнафта" про скасування сказаної вказаної вище податкової вимоги форми «Ю» № 98-15 від 11.06.2015 відмовлено.

Як вбачається з наданого податковим органом розрахунку, за Нафтогазовидобувним управлінням "Охтирканафтогаз" станом на 31.05.2015 була наявна заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 12 821 508, 78 грн., яка була частково погашена платником в 2015 році та сплачена боржником в повному обсязі в 2017 році.

В зв'язку з несвоєчасною сплатою задекларованих податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік, контролюючим органом було нараховано Нафтогазовидобувному управлінню "Охтирканафтогаз" пеню у розмірі 9 927 089 грн. 70 коп., що є предметом стягнення в даній справі.

Надаючи правову оцінку вищевикладеному, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПУ України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою

Згідно з п. 56.1, 56.2, 56.3 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У відповідності до вимог п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ст. 59 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 1 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки;

Пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу (пункт 57.4 статті 57 ПК України).

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня

Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Нарахування пені закінчується, у тому числі, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені (п. 131.2 ст. 131).

Відповідно до статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Згідно з п. 43.4 ст. 43 ПК України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

З огляду на вищевикладене, суд Касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ПК України встановлено можливість погашення платниками податків своїх грошових зобов'язань за рахунок наявної переплати з інших платежів, а реалізація такої можливості здійснюється шляхом подання платником відповідної заяви з правом визначити джерело сплати грошових зобов'язань, якому кореспондує обов'язок податкового органу здійснити відповідне зарахування без будь-яких додаткових дій.

З матеріалів справи вбачається, що Відокремлений підрозділ звернувся до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області з заявою від 10.09.2015 № 18-01/6702, в якій просив зарахувати наявну у нього суму переплати у розмірі 12 813 105, 90 грн. в рахунок погашення недоїмки належного до сплати до бюджету податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Дана заява отримана контролюючим органом 10 вересня 2015 року, що підтверджується відповідною датою на штампі (а.с. 61), разом з цим, зарахування суми переплати в рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток на підставі заяви від 10.09.2015 податковим органом здійснено не було. Натомість, з поточних рахунків платника здійснювалось стягнення грошових коштів на погашення податкового боргу з податку на прибуток на підставі рішення ГУ ДФС у Сумській області від 23.02.2017 № 1.

31 травня 2017 року відповідач вдруге звернувся до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області з заявою від 31 травня 2017 року № 18-01/2863, в якій просив зарахувати надмірно сплачені грошові кошти зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за видобутий суб'єктами господарювання та спожитий ними природний газ, як паливо або сировина в рахунок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток (а.с. 63).

Зарахування сум надмірно сплачених грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток відбулося 31 травня 2017 року на підставі заяви платника від 31 травня 2017 року № 18-01/2863. При цьому, незважаючи на подану Відокремленим підрозділом ще у вересні 2015 року заяву, за період з вересня 2015 року по травень 2017 року податковим органом нараховувалась пеня за несвоєчасність сплати задекларованих податкових зобов'язань з податку на прибуток.

З огляду на вищевикладене, а також те, що податковим органом всупереч вимог ПК України не здійснено зарахування суми переплати в рахунок погашення податкового зобов'язання відповідача з податку на прибуток на підставі заяви Відокремленого підрозділу від 10.09.2015, натомість таке зарахування здійснено податковим органом лише 31.05.2017, що фактично призвело для створення передумов для нарахування Товариству пені внаслідок порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» зазначеної суми заборгованості.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова