Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 червня 2018 року

справа №813/4228/16

адміністративне провадження №К/9901/31879/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (судді - Качмар В.Я., Курилець А.Р., Мікула О.І.) у справі №813/4228/16 за позовом ОСОБА_1 до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2016 року № 34101-13 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 14583,33 гривні.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 26 вересня 2016 року № 34101-13.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень. А так, як відповідною міською радою рішення про встановлення транспортного податку було прийнято лише в січні 2016 року, то сплата такого податку не може бути визнана обов'язковою у цьому році.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а отже в 2016 році на території міста Львова, транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті виходячи з норм статті 267 Податкового кодексу України та Ухвали №4263.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач у справі подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення суд апеляційної інстанції скасувати, та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що чинним законодавством не було скасовано дію норми підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, яка передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

В запереченні на касаційну скаргу податковий орган зазначає про необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у справі до 02 серпня 2016 року був власником транспортного засобу марки BMW, моделі Х6, 2015 року випуску, який ним був проданий, що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу №4641/2016/000724 від цієї ж дати.

26 вересня 2016 року податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з транспортного податку за період знаходження у власності останнього вищезазначеного автомобіля в сумі 14583, 33 гривні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

01 січня 2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14 січня 2016 року Львівська міська рада згідно ухвали №121 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 19 січня 2015 року №4263 «Про затвердження положення про транспортний податок» (далі - Ухвала №4263), внесла зміни у додаток Ухвали №4263, а саме в частині визначення об'єкту оподаткування виключено вимогу про об'єм циліндра двигуна та встановлено, що об'єктом оподаткування транспортним податком виступають легкові автомобілі, від року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов'язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Водночас, 24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспорн6им податком.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24 грудня 2015 року № 909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а, відповідно, відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1 378 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1 033 500 гривень.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 гривень та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Позивачем у справі не заперечувалось, що вартість його автомобіля становить більше 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

З урахуванням викладеного, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, яким вважає помилковим висновок суду першої інстанції, щодо посилання на підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, який встановлює заборону змін до будь-яких елементів податку, що не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду. Суд апеляційної інстанції прийшов до такого висновку, так як Ухвалою №121 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 19 січня 2015 року №4263 «Про затвердження положення про транспортний податок» не встановлювався новий транспортний податок та не змінювалась його ставка, а лише змінювались вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до Податкового кодексу України, чим, фактично, запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку, а тому саме 2016 рік є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі №813/4228/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер