ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №820/7357/15

адміністративне провадження №К/9901/10384/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року (головуючий суддя - Самойлова В.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді - Лях О.П., Старосуд М.І.)

у справі № 820/7357/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - ГУДМС України в Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, складене у формі висновку службового розслідування (перевірки), яким було визнано недійсними та такими, що підлягають знищенню паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3, які були видані на його ім`я.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відомості, внесені до картки прописки за формою 16 (а саме до п.8 та п.13), не відповідають дійсності, тому як в цей період не використовувались для прописки облікові документи за формою 16, а використовувались інша форма облікових документів - форма «А». За часів Радянського Союзу (дата прописки 30.06.1989) для всіх іноземних громадян, у тому числі і вихідців з країн Близького та Середнього Сходу, які постійно проживали на території України, не існувало процедури прописки за національними паспортами, така процедура не передбачена жодним нормативним актом. Іноземці, які перебували в СРСР з метою навчання та роботи (тимчасове проживання) реєструвались за національними паспортами на період навчання чи роботи. Таким чином, відомості щодо ОСОБА_4 , внесені до картки прописки за формою 16 не відповідають дійсності, так як в зазначений період для прописки не використовувалися облікові документи за формою 16. Також, відсутнє підтвердження про легальний перетин кордону з Україною. На підставі зазначеного, відомості, зазначені в наданій копії картки прописки, є неправдивими, будь-яких інших доказів щодо проживання на території України до 24.08.1991 - не надано. Таким чином, позивач, ОСОБА_1 , вказавши, що його батьки, в даному випадку мати ОСОБА_4 , проживали на території України до 24.08.1991 , та набувши на цій підставі громадянство України за територіальним походженням -, на думку судів попередніх інстанцій, надав неправдиві відомості. Отже, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 03.07.2014 , оформлений ГУ ДМС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_1 , на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 11.06.2014 Фрунзенським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області вважається таким, що оформлений з порушенням діючого законодавства, підлягає вилученню та знищенню в установленому порядку. Окрім того, суди зауважили, що постановою Харківського окружного адміністративного суду 27.10.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 09.12.2015 у справі 820/7358/15 відмовлено в задоволенні позовних вимог матері позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, яким було визнано недійсними та такими, що підлягають знищенню паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, які видані на ім"я ОСОБА_4 відтак, оскільки згідно ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, то встановлені зазначеним вище судовим рішення обставини мають значення для вирішення даної справи, оскільки підставою набуття позивачем громадянства України став факт проживання його матері на території України та набуття нею громадянства України шляхом документування паспортом громадянина України, який на теперішній час визнано недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

02 липня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та ухвалити нове, яким задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що суди попередніх інстанцій, здійснюючи посилання на рішення суду у справі № 820/7358/15, водночас не звернули уваги на те, що дана справа перебуває на розгляді у Вищому адміністративному суді України. Крім того, скаржник зауважує, що суди фактично не розглядали законність та обґрунтованість винесення оскаржуваного висновку ГУДМС України у Харківській області. Так, зокрема, суди не врахували того факту, що рішення про набуття громадянства України позивача не скасовувалося відповідачем; не надано оцінки обставинам, якими відповідач обґрунтовує висновок службового розслідування, який, на думку скаржника, базується виключно на припущеннях.

26 жовтня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення відповідача на подану касаційну скаргу, в якому він вважає оскаржувані рішення законними і обґрунтованими, а тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2016 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 , уродженець м. Джидда Королівства Саудівська Аравія, 11.06.2014 був документований Фрунзенським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 на підставі довідки № 93 про реєстрацію особи громадянином України, виданої 27.02.2014 ГУ ДМС України в АР Крим.

Відповідно до довідки про реєстрацію особи громадянином України, згідно з рішенням ГУ ДМС України в АР Крим від 27.02.2014, громадянин ОСОБА_1 набув громадянство України на підставі ч. 1 ст.8 Закону України "Про громадянство України".

Зазначена стаття передбачає набуття громадянства України за територіальним походженням.

При заповненні заяви про оформлення набуття громадянства за територіальним походженням, позивач, в графі "Підстави для набуття громадянства України" вказав "Постійне проживання батьків на території України до 24 серпня 1991 р."

Матір`ю позивача є громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Алеппо Сирійської Арабської Республіки, яка також була документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 на підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України № 92, виданої 05.02.2014 ГУ ДМС України в АР Крим.

В якості підтвердження факту постійного проживання на території України до 24.08.1991 громадянка ОСОБА_4 надала копію облікової картки прописки за формою 16, відповідно до якої, вона була прописана з 30.06.89 по 06.12.1996 за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено, що в пункті 11 картки прописки містяться відомості про дітей до 16 років:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В пункті 10 картки прописки відсутні дані про місце роботи або навчання.

В пункті 8 картки прописки без зазначення серії паспортного документа, міститься запис про номер документа, виданого імміграційним відділом м. Алеппо, Сирія. Дата видачі документа, згідно з яким зазначена громадянка нібито була прописана у цей період у м. Сімферополі, АР Крим, не зазначена.

15.04.2015 головним спеціалістом відділу паспортної роботи та реєстрації фізичних осіб Управління з питань громадянства, реєстрації т роботи з громадянами з тимчасово окупованої території ГУ ДЖМС України в Харківській області Панцир І.Д. складено висновок службової перевірки підстав документування Фрунзенським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області паспортом громадянина України ОСОБА_1 . Висновок затверджений заступником директора Департаменту з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України ДМС України.

Відповідно до висновку, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 11.06.2014 Фрунзенським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі довідки № 93 про реєстрацію особи громадянином України, виданої 27.02.2014 ГУ ДМС України в АР Крим, вважається таким, що оформлений з порушенням вимог чинного законодавства, підлягає вилученню та знищенню в установленому порядку.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Статтею 8 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України» передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Пунктом 5.1 наказу Міністерства Внутрішніх Справ України від 13 квітня 2012 року № 320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які набули громадянства України відповідно до законодавства України, отримують паспорти на підставі довідки про реєстрацію громадянином України, виданої територіальним органом.

Відповідно до пункту 10.4. Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року №320, погашаються, вважаються недійсними та знищуються паспорти, зокрема, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України. У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд зауважує, що із встановлених судами попередніх інстанцій обставин випливає, що для отримання громадянства України за територіальною належністю позивачем подано заяву, в графі "Підстави для набуття громадянства України" вказано "Постійне проживання батьків на території України до 24 серпня 1991 р."

Водночас, судами досліджено, що матір`ю позивача, в якості підтвердження факту постійного проживання на території України до 24.08.1991, надано картку прописки форми 16 про проживання на території України з 1989 року по 1996 рік.

Разом з тим, судами зазначено, що в зазначений період для прописки не використовувались облікові документи за формою 16, оскільки форма 16 картки прописки введена в дію наказом Міністерства внутрішніх справ України №66 дск (для службового користування) від 03 лютого 1992 року «Про затвердження тимчасової інструкції про порядок документування і прописки - реєстрації громадян України», який в подальшому скасований наказом Міністерства внутрішніх справ України №1239 дск від 21 жовтня 2003 року.

Отже, картка прописки форми 16 не є належним доказом на підтвердження постійного проживання матері позивача в Україні з 1989 року по 1996 року, а відтак, не може слугувати підтвердженням постійного проживання батьків позивача на території України до 24.08.1991, як підстави набуття громадянства за територіальним походженням.

Вказана правова позиція знаходить своє відображення у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 820/7358/15.

Доводи скаржника щодо неправомірного посилання судів попередніх інстанцій на рішення суду у справі № 820/7358/15, в той час, як вказана справа ще не була переглянута в касаційному порядку Вищим адміністративним судом України, то Суд відхиляє дані доводи з огляду на наступне.

Так, ч. 1 ст. 72 КАСУ (станом на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі № 820/7358/15 залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 09.12.2015 та згідно ч. 3 ст. 254 КАС України (в редакції до 15.12.2017) набрала законної сили, , то судами попередніх інстанцій правомірно здійснено посилання рішення судів у справі № 820/7358/15.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, п.1 ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова