Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №826/13303/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року

м. Київ

справа №826/13303/15

адміністративне провадження №К/9901/39203/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славінського Валерія Івановича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року (головуючий суддя Губська О.А., судді Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі №826/13303/15 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славінського Валерія Івановича, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славінського Валерія Івановича (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача-2 щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу № 080748 від 12 лютого 2015 року та договором поточного рахунку № б/н від 11 лютого 2015 року, укладеного між позивачем та ПАТ "Златобанк";

- зобов'язати відповідача-2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Златобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу № 080748 від 12 лютого 2015 року та договором поточного рахунку № б/н від 11 лютого 2015 року, укладеного між позивачем та ПАТ "Златобанк";

- визнати неправомірними дії виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо затвердження переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Златобанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, до якого не включено позивача як вкладника за договором банківського вкладу № 080748 від 12 лютого 2015 року та договором поточного рахунку № б/н від 11 лютого 2015 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Златобанк»;

- зобов'язати відповідача-1 затвердити перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Златобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, до якого буде включено позивача як вкладника за договором банківського вкладу № 080748 від 12 лютого 2015 року та договором поточного рахунку № б/н від 11 лютого 2015 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Златобанк».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського В.І. скасовано. В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського В.І. щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу № 080748 від 12 лютого 2015 року та договором поточного рахунку № б/н від 11 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Златобанк". Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського В.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Златобанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року залишено без змін.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 11 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Златобанк" укладено договір поточного рахунку № 26202500146194 (Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб).

Відповідно до квитанції № 411255 від 11 лютого 2015 року на рахунок №26202500146194 року внесено кошти розмірі 135000,00 грн.

12 лютого 2015 року між позивачем та ПАТ "Златобанк" укладено Договір банківського вкладу № 080748 (Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб), та платіжним дорученням №461421 від 12 лютого 2015 року зараховано грошові кошти у розмірі 35000,00 грн. на вкладний рахунок позивача.

Згідно з довідкою № 58-КІ від 12 лютого 2015 року, залишок на рахунку ОСОБА_2 становить 170000,00 грн.

Постановою Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року №105 ПАТ "Златобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Златобанк", згідно з яким з 14 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14 лютого 2015 року по 13 травня 2015 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Златобанк" Славінського В.І.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 травня 2015 року № 99 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського В.І. строком на 1 рік з 13 травня 2015 року по 12 червня 2016 року включно.

Через банк-агент позивачу стало відомо про відсутність його у переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Златобанк", у зв'язку із чим 04 червня 2015 року позивач звернувся до відповідача-2 із заявою, в якій просив повідомити причину, з якої він не отримав виплату коштів, як вкладник банку.

Листом від 10 червня 2015 року №1390 відповідач-2 повідомив, що ОСОБА_2 не був включений до реєстру вкладників у зв'язку із тим, що у відповідності до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноваженою особою Фонду була проведена перевірка на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 статті 38 названого Закону, на підставі чого під час дії тимчасової адміністрації було прийнято рішення щодо тимчасового блокування коштів на рахунках позивача з метою запобігання неправомірного отримання відшкодування за рахунок Фонду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не скористався своїм правом на оскарження дій відповідача щодо тимчасового блокування коштів на рахунках позивача. Враховуючи, що кошти на рахунку позивача були заблоковані, Уповноважена особа не мала підстав для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. При цьому такий перелік складається лише один раз. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача до Фонду є передчасними.

Скасовуючи частково постанову суду першої інстанції та задовольняючи вимоги адміністративного позову у вказаній частині, апеляційний суд зазначив, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду є поетапною та законодавчо регламентованою. Зазначено, що Уповноваженою особою не зазначено конкретної підстави, за якої вона вважала укладений позивачем із банком правочин нікчемним. Судом апеляційної інстанції наголошено на тому, що кошти на рахунок були внесені безпосередньо позивачем до запровадження тимчасової адміністрації у банку, що відповідає положенням Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року №174. Доводи відповідачів щодо «дроблення» вкладу інших клієнтів не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи судом апеляційної інстанції. Разом з тим, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо передчасності заявлених до Фонду позовних вимог та наявності підстав для відмови у позові у вказаній частині.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінський В.І. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами було залишено поза увагою те, що постановою правління НБУ від 04 грудня 2014 року №777/БТ, якою віднесено ПАТ «Златобанк» до категорії проблемних, імперативно було встановлено обмеження, зокрема щодо проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. Разом з тим, за спірною угодою з позивачем відбулось перерахування коштів з поточного рахунку іншої фізичної особи - ОСОБА_3, на рахунок, зазначений в договорі поточного рахунку. Скаржник вважає, що кошти надійшли внаслідок «дроблення» рахунку іншого клієнта, тому позивач не є вкладником у розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з посиланням на те, що кошти залучено банком не від позивача. Зазначено, що вказані дії мають ознаки кримінального правопорушення, у зв'язку з чим за заявою відповідача-2 було розпочате досудове розслідування за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за частиною другою статті 190 КК України.

Інші учасники судового процесу правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

На дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» на поточному рахунку ОСОБА_2 відповідно до договору поточного рахунку №26202500146194 (Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб) від 11 лютого 2015 року перебувала сума у розмірі 135 000 грн., відповідно до договору банківського вкладу № 080748 (Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб) від 12 лютого 2015 року - сума у розмірі 35 000 грн., всього на суму 170000 грн.

Кошти на поточний рахунок позивача у сумі 135 000 грн. були зараховані 11 лютого 2015 року та внесені безпосередньо позивачем через касу банку відповідно до квитанції від 11 лютого 2015 року №411255 (а.с.15), тобто до прийняття Національним банком України рішення № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» та запровадження тимчасової адміністрації (до 13 лютого 2015 року).

Кошти на вкладний (депозитний) рахунок позивача у сумі 35 000 грн. були зараховані 12 лютого 2015 року з поточного рахунку ОСОБА_3 відповідно до платіжного доручення №461421 від 12 лютого 2015 року (а.с.13), тобто до прийняття Національним банком України рішення № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» та запровадження тимчасової адміністрації (до 13 лютого 2015 року).

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до наказу № 164/1 від 08 квітня 2015 року, в редакції наказу № 165/1 від 09 квітня 2015 року, відповідачем-2 віднесено до нікчемних транзакції та правочини (договори), в тому числі і щодо зарахування коштів на рахунки позивача (а.с.93-95).

Разом з тим, вищевказаний наказ всупереч приписам чинного законодавства не містить посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI, з якими відповідач-2 пов'язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача, про що правильно зазначив апеляційний суд.

В той же час, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача-2, обов'язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним. При цьому положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Зокрема, частинами першою та другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, така підстава нікчемності правочину, як порушення публічного порядку, не визначена частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, відтак, застосування статті 228 ЦК України до спірних правовідносин є необґрунтованим.

Як наслідок, варто зауважити, що положення статті 228 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійсненні власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З приводу посилань відповідачів на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) депозитного рахунку іншого клієнта, на якому була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, з огляду на те, колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з'явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16 липня 2015 року № 629-VIII.

Цим Законом частину третю статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було доповнено спеціальним пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства". Спрямованість цих законодавчих змін на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" підтверджується Пояснювальною запискою до проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (реєстраційний № 2045а від 08 червня 2015 року), який був внесений Кабінетом Міністрів України. У цій Пояснювальній записці зазначено, що проект закону спрямований на, зокрема, розширення переліку підстав, за яких Фонд не відшкодовує кошти за вкладами, які мають ознаки "дроблення". Крім того, саме рішення Верховної Ради України про прийняття Закону № 629 було спрямоване на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" і це підтверджується стенограмою засідання парламенту від 16 липня 2015 року.

Фактично під «дробленням» розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану суму для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на що, посилання відповідача-2 на наявність факту «дроблення вкладу» з боку позивача є безпідставним.

З приводу посилань заявника касаційної скарги на те, що спірний правочин було укладено в період дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 04 грудня 2014 року №777/БТ «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії проблемних», колегія суддів касаційного суду зазначає, що відповідно до приписів статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» положення вказаної постанови є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача з її положеннями відповідачами надано не було, як і не надано, всупереч приписів статті 71 КАС України (в редакції чинній на час ухвалення рішень судами) доказів доведення керівництвом такої інформації і до відповідальних працівників банку, якими було оформлено з позивачем спірні договори банківського вкладу.

Щодо доводів заявника касаційної скарги стосовно порушення порядку зарахування коштів на рахунки позивача, суд зазначає, що зарахування грошових коштів у сумі 135 000 грн. було здійснено саме через касу банку безпосередньо позивачем, що спростовує такі доводи відповідача-2.

З приводу зарахування коштів у розмірі 35 000 грн., колегія суддів касаційного суду зазначає, що таке зарахування відбулось з поточного рахунку ОСОБА_3 відповідно до платіжного доручення від 12 лютого 2015 року №461421, і останнє не суперечить пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492.

Доводи Уповноваженої особи стосовно здійснення вказаної трансакції по перерахуванню коштів з рахунку ОСОБА_3 на вкладний рахунок позивача в позаопераційний час у банку з дорученням відповідних доказів до касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки такі докази під час розгляду судами попередніх інстанцій справи не долучались і судом касаційної інстанції відповідно до положень статті 341 КАС України не приймаються. При цьому зазначені скаржником обставини вказують на наявність підстав до притягнення до відповідальності саме службових осіб банку, якими було вчинено дії щодо виконання наданого платіжного доручення у позаопераційний час. Разом з тим, будь-які докази притягнення відповідальних осіб з 12 лютого 2015 року по дату закінчення дії тимчасової адміністрації у банку відповідачем-2 надано не було.

Слід зауважити, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського рахунку позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було.

На цій підставі колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що договори банківського вкладу № 080748 від 12 лютого 2015 року та поточного рахунку № б/н від 11 лютого 2015 року, укладені між позивачем та ПАТ "Златобанк", має ознаки нікчемності, як такі, що надавали позивачу певні переваги порівняно з іншими клієнтами Банку.

Таким чином, позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Златобанк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_2 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Златобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_4 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Златобанк» за рахунок Фонду.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.

Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського рахунку ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачами надано не було.

Суд касаційної інстанції зауважує, що у випадку встановлення відповідним судовим рішенням у межах кримінального провадження обставин, які свідчать про нікчемність укладеного особою з банком правочину, Уповноважена особа не позбавлена права у відповідності до положень чинного законодавства подати до Фонду додаткову інформацію про зменшення кількості вкладників, а також застосувати наслідки нікчемності такого правочину.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славінського Валерія Івановича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду