Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №818/333/16

адміністративне провадження №К/9901/27989/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у складі суддів Гелета С.М., Бондар С.О., Осіпової О.О.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року

у складі суддів Любчича Л.В., Спаскіної О.А., Дюкарєвої С.В.

у справі № 818/333/16

за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"

до Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України

про зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, відповідач 1 у справі) та Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) про зобов'язання Державної фіскальної служби України збільшити суму електронного рахунку податку на додану вартість №37518000002439 Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на 1174220,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення підпункту "в" пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України та Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569), податковий орган протиправно не надає до Казначейства коригуючих реєстрів для зменшення залишку узгодженого податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість та в зв'язку з порушенням порядку не збільшує суму поповнення електронного рахунку позивача на суму зменшення залишку, в даному випадку на 1174220,20 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суму від 07 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року, позов задоволено, зобов'язано Державну фіскальну службу України зарахувати шляхом збільшення суми поповнення електронного рахунку Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" № 37518000002439 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість кошти у сумі 1174220,20 грн.

У листопаді 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі податковий орган зазначив, що не надходження відповідної інформації від органів Казначейства до податкового органу унеможливлює вчинення останнім дій, що передбачені Порядком № 569.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що згідно з договором від 05 серпня 2015 року № 2/375 позивачем отримано субвенцію із Державного бюджету України в сумі 241911,00 грн та на підставі договору від 02 грудня 2015 року №20/375 - 932309,20 грн.

Вказані кошти перераховано на погашення податкового боргу з податку на додану вартість відповідно до платіжних доручень від 31 серпня 2015 року № 1179 та від 17 грудня 2015 року № 1640.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість", який набрав чинності 29 липня 2015 року, доповнено підпунктом "в" пункт 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту "в" пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, зокрема, з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року №967 внесено зміни до пункту 9 №569 (зміни набрали чинності 01 грудня 2015 року), в частині відображення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість сум сплаченого податку при проведенні розрахунків платників податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення електронного рахунка враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, за коригуючими реєстрами.

Інформація про проведення таких розрахунків з податку надається Казначейством до Державної фіскальної служби України у розрізі платників податку не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати проведення таких розрахунків.

На підставі інформації про проведення розрахунків, отриманої від Казначейства, податковий орган формує та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації надсилає Казначейству коригуючі реєстри у межах залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, але не більше суми проведених розрахунків.

У день отримання коригуючих реєстрів Казначейство зменшує залишок узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, та повідомляє про це Державну фіскальну службу України.

Податковий орган на підставі інформації про зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації збільшує суму поповнення електронного рахунка такого платника податку на суму такого зменшення.

Зазначені зміни спрямовані на впорядкування податкових відносин при використанні субвенції з державного бюджету для сплати податкових платежів відповідно до Постанови № 375.

За результатами цих змін на електронні рахунки в органах казначейства постачальників комунальних послуг повинні зараховуватись суми субвенцій з бюджету, які збільшуватимуть реєстраційну суму для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм дає Суду підстави для висновків, що електронне адміністрування податку на додану вартість передбачає сукупність послідовних дій, які зобов'язані вчиняти відповідні органи Державної казначейської служби України та Державної фіскальної служби України. При цьому, алгоритм дій та їх строки регламентовані Порядком № 569, відповідно до якого, вчинення кожної наступної дії можливе лише за умови повного виконання попередньої дії.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державна казначейська служба України листом від 05 лютого 2016 року № 10-08/277-2123 повідомила позивача, що податковим органом не надавались коригуючі реєстри на адресу казначейства.

Крім того, листом від 14 березня 2016 року № 10-08/574-4325 Державна казначейська служба України повідомила позивача, що станом на 14 березня 2016 року до казначейства не надходили від податкового органу коригуючі реєстри за формою, яка передбачена Специфікацією взаємодії системи Казначейства з системами ДФС України, відповідно суми податку на додану вартість сплачені платниками за результатами проведених розрахунків згідно з Постановою № 375 не відображені в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Податковий орган листом від 11 лютого 2016 року № 2879/6/99-99-19-03-02-15 повідомив позивача про те, що ним направлено до казначейства коригуючі реєстри на зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань, не сплачених до бюджету, що обліковується у казначействі для виконання, після отримання від казначейства інформації про суму, на яку зменшено такі залишки, така сума буде врахована в реєстраційній сумі платника податку.

При цьому в листі від 02 березня 2016 року № 4781/99-99-15-01-03-15 зазначено, що податковим органом отримано на паперових носіях зведену інформацію про суб'єктів господарювання щодо зарахування до бюджету сум податку на додану вартість у межах розрахунків відповідно до Постанови № 375. Зазначена інформація включає дані по Підприємству на суму 932309,025 грн. Проводиться робота у напрямі забезпечення безумовного виконання вимог Кодексу та врахування таких сум у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

В матеріалах справи міститься копія листа Департаменту погашення заборгованостей Державної фіскальної служби України від 18 січня 2016 року № 716/5/99-99-23-01-16 з якого вбачається, що 18 січня 2016 року коригуючі реєстри типу 8 направлені Казначейству.

У відповідь на вказаний лист Державна казначейська служба України листом від 21 січня 2016 року № 10-08/151-1122 повідомила, що інформація щодо обробки коригуючих реєстрів відсутня.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про неприйнятність доводів податкового органу стосовно того, що Державна казначейська служба України в порушення цих вимог угоди та протоколу до неї направила інформацію про проведення розрахунків платниками податку в письмовому, а не в електронному вигляді, з огляду на положення статті 200-1 Податкового кодексу України, пункту 9 Порядку №569, які не містять жодних застережень щодо відсутності у Державної фіскальної служби України обов'язку своєчасно сформувати та направити Державній казначейській службі України коригуючі реєстри у разі недотримання останньою порядку обміну інформацією між вказаними органами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 25 січня 2016 року № 02-15/2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Програміка", що є розробником відповідного програмного забезпечення, повідомило Державну фіскальну службу України, що 18 січня 2016 року коригуючі реєстри коректно передані Державній казначейській службі України, по усіх пакетах типу 8 отримано в автоматизованій системі "Є-Казна" квитанцію зі статусом "NEW".

Неможливість обробки Державною казначейською службою України коригуючих реєстрів, направлених 18 січня 2016 року відповідачем з порушенням форми їх направлення призвела до неможливості вчинення подальших дій з метою поповнення рахунку позивача в електронній системі адміністрування податку на додану вартість.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки Підприємство не є учасником відповідних правовідносин між Державною фіскальною службою України, Державною казначейською службою України та розробником програмного забезпечення діяльності вказаних органів - TOB «Програміка», тому надані відповідачем документи не підтверджують зарахування шляхом збільшення суми поповнення електронного рахунку підприємства у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі № 818/333/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер